Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
Справа №2-5222/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: Головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі – Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила суд:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.12.1999 р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 1/3 частини квартири АДРЕСА_1;
- визнати дійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2008 р. між нею та ОСОБА_2 2/3 частини квартири АДРЕСА_1;
- визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за нею;
- скасувати реєстрацію права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3;
- скасувати реєстрацію права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
- зареєструвати за нею в КП «ДМБТІ» право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В листопаді 2009 року до суду звернулася ОСОБА_4, яка посилаючись на укладення з ОСОБА_3 02.09.2009 року договору дарування частини спірної квартири в простій письмовій формі, просила допустити її до участі у вказаній справі в якості третьої особи із самостійними вимогами та прийняти до спільного розгляду із первісними вимогами її позов, в якому уточнивши в подальшому вимоги просила визнати дійсним договір дарування від 02.09.2009 року 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.
Ухвалою суду від 05.11.2009 року ОСОБА_4 допущено до участі у справі в якості третьої особи на боці позивача із самостійними вимогами.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.
Відповідач ОСОБА_2 та присутній в судовому засіданні її представник позов ОСОБА_1 визнали, проти задоволення позовним вимог третьої особи заперечували.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, її представник та остання в своїх письмових поясненнях заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1, позов третьої особи визнали та просили його задовольнити.
Третя особа в судове засідання не з’явилась, направила до суду заяву, що заявлені нею вимогою підтримуються і просить розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Як встановлено в судовому засіданні право власності на квартиру АДРЕСА_3 на момент розгляду справи зареєстровано в Дніпропетровському МБТІ за ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.10.1994 року (а.с. 47, 81).
Позивач в обґрунтування своїх вимог пояснила, що ОСОБА_3 у зв’язку із виїздом до Німеччини та відсутністю грошових коштів запропонувала Відповідачу ОСОБА_2, матері ОСОБА_6, укласти договір купівлі-продажу належної ОСОБА_3 1/3 частини спірної квартири. Так, 17.12.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_3 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 (а.с. 9). Продаж здійснено за ціною 4000 американських доларів, які ОСОБА_3 за умовами договору отримала в момент укладення договору. Вказаний договір в подальшому нотаріально посвідчено не було, а Відповідач ОСОБА_2 свої права на придбану частину квартири в Дніпропетровському МБТІ не реєструвала.
Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснили повний розрахунок за договором купівлі-продажу від 17.12.1999 року й ОСОБА_2 набувши право власності на відповідну частину спірної квартири уклала з Позивачем 25.03.2008 року договір купівлі-продажу 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 (а.с. 6).
На підставі викладено просить задовольнити її позовні вимоги.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду пояснили, що дійсно в їх присутності та за місцем проживання Відповідача ОСОБА_3 остання домовлялась про продаж належної їй частини спірної квартири та уклала з ОСОБА_2 відповідний договір із текстом якого їх не знайомили, однак мова йшла про продаж частини квартири і в їх присутності ОСОБА_3 від ОСОБА_2 було отримано грошову суму в розмірі 4000 американських доларів.
Представник Відповідача ОСОБА_3 суду пояснив, що з 17.04.2000 року ОСОБА_3 постійно проживає в Німеччині. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами. ОСОБА_3 ніколи ні с ким не підписувала будь-яких договорів купівлі-продажу належної їй частини спірної квартири і не мала наміру такого, що також вбачається адресованих на адресу суду відповідних заявам ОСОБА_3 (а.с. 28, 61, 62). Про наявність будь-яких претензій з боку Позивача з приводу частини спірної квартири ОСОБА_3 дізналась 27.07.2009 року під час звернення її представника до Дніпропетровського МБТІ де їй було повідомлено про наявність заочного рішення у даній справі, яке згодом судом було скасовано. Вважає наявну в матеріалах справи копію договору купівлі-продажу від 17.12.1999 року фіктивним документом, а підпис ОСОБА_3 підробленим. Також зазначає, що постановою слідчого Жовтневого РВ УМВС від 15.092009 року в ході перевірки заяви про злочин щодо фіктивності договору купівлі-продажу від 17.12.1999 року було порушено кримінальну справу за фактом підробки документа, яку на момент розгляду справи зупинено, а тому наявність останньої не перешкоджає подальшому розгляду справи. Також останній зазначає, що ОСОБА_6 не маючи права на звернення до суду із вимогами про визнання договору купівлі-продажу від 17.12.1999 року дійним та звернувшись за межами строків позовної даності не надала суду будь-яких доказів фактичного укладення та подальшого ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення вказаного договору. В частині позовних вимог третьої особи представник ОСОБА_3 надав відзив та пояснив, що позовні вимоги третьої особи визнаються в повному обсязі, оскільки дійсно 02.09.2009 року між ОСОБА_3 від імені якої діяла ОСОБА_10 та третьою особою укладено в простій письмовій формі договір дарування 1/3 частини квартири за номером 1 в буд. 11 по вул. Чернишевського в м. Дніпропетровську. Оскільки в подальшому ОСОБА_3 не вжила заходів для його нотаріального посвідчення, й беручи до уваги часткове виконання сторонами за договором та вчинення дій спрямованих на фактичне виконання договору, вказаний договір дарування може бути визнаний судом дійним.
На підставі викладеного представник ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних ОСОБА_1, а позов третьої особи задовольнити.
Оскільки права і обов'язки сторін за договором купівлі-продажу від 17.12.1999 року частини квартири виникли і закінчилися до набрання чинності Цивільним Кодексом України, а суть позову складає недотримання сторонами нотаріальної форми посвідчення договору, то слід застосувати Цивільний Кодекс Української РСР.
Згідно зі ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засаді змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем і його представником не було надано доказів того, що сторонами по договору купівлі-продажу від 17.12.1999 року частково було виконано умови договору або здійснено дії спрямовані на його виконання як і не було надано доказів, що ОСОБА_3 ухилялась від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 17.12.1999 року.
Так, в судовому засіданні виходячи з пояснень Позивача, Відповідача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було встановлено, що сторони за договором купівлі-продажу від 17.12.1999 року як до його підписання так і після його укладення до Дніпропетровського МБТІ для отримання витягу не звертались, на момент укладення вказаного договору питання щодо подальшого нотаріального посвідчення вказаного договору не оговорювались, жодних документів на квартиру на момент укладення вказаного договору від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 не передавались, в подальшому після укладення спірного договору в 1999 році відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були дуже приязні і ОСОБА_2 ніколи не пред’являла ОСОБА_3 жодних претензій з приводу укладеного між ними договору. Крім того, судом встановлено, що Позивач не була стороною за вказаним договором, а тому не має право вимоги щодо визнання його дійсним.
З таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не підлягають також задоволенню вимоги щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу від 25.03.2008 року 2/3 частини спірної квартири укладеного між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_2
Згідно зі ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Оскільки ОСОБА_2 до суду про визнання договору купівлі-продажу від 17.12.1999 року дійсним не зверталась, в інший визначений законом спосіб право власності на 1/3 частину спірної квартири за договором купівлі-продажу від 17.12.1999 року не набула й відповідно не зареєструвала його в Дніпропетровському МБТІ, а тому не могла укладати з Позивачем будь-які договори купівлі-продажу щодо відповідної частини спірної квартири. Крім того, Позивачем не надано доказів ухилення Відповідача ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення такого договору, а тому вимоги в цій частині не ґрунтується на положеннях закону.
Щодо позовних вимог третьої особи суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною першою ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до частини другої ст. 220 ЦК України суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. 719 ч. 2 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Суд не вбачає підстав для визнання договору дарування від 02.09.2009 року частини спірної квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , дійсним, оскільки суду надано право визнання його дійсним лише за умови доведеності, що одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, а також, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами.
На думку суду, ОСОБА_4 не довела, що ОСОБА_3 ухилилась від нотаріального посвідчення спірного правочину, оскільки відсутність коштів на нотаріальне оформлення не може бути судом визнане як ухиляння з боку ОСОБА_3, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 47, 227 Цивільного кодексу Української РСР; ст.ст. 220,719 ЦК України; керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 15, 57, 60, 212-215 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, визнання права власності - відмовити у повному обсязі.
У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, визнання права власності - відмовити у повному обсязі.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Жовтневий районний суд. Рішення також може бути оскаржене без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Є.А. Башмаков