Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
РІШЕННЯ № 2-5123\10
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі – Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної
в м. Дніпропетровську ради, треті особи: виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, комунальне підприємство ” Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ” про визнання права власності на будинок та виділ майна в самостійні домоволодіння,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог він посилався на те, що домоволодіння по
вул. Яснополянська, 72 належить йому на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом
від 03.01.1984 р. та від 04.09.1989 р. Спадкове майно складалося з глиновалькового житлового будинку А-1 збудованого в 1903р. та господарських будівель. Враховуючи, що житловий будинок був старим, ветхим та малим за площею, він з метою поліпшення умов проживання й задоволення потреб своєї родини збудував новий будинок Б-1 та господарські будівлі. Право власності на них було визнано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровска від 20.01.2006 р., а рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 24.03.2006 р. № 236 було затверджено державний акт про прийняття їх в експлуатацію. Земельна ділянка належить йому на праві приватної власності. Крім того, він збудував на своїй земельній ділянці ще один житловий будинок зазначений у технічному паспорті за літ. Ч жилою площею 81,2 кв.м., загальною площею 124,4 кв.м., бо його сім'я збільшилася та фактично у домоволодінні мешкає декілька сімей його родини, кожній з яких необхідне житло . Дозвіл на будівництво він одержав згідно рішенню виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 17.11.2006 р. № 875. Між тим, будівництво нового будинку він здійснив без погодження проекту внаслідок чого цей будинок вважається самовільно збудованим. Увесь час він відкрито та безперешкодно користується своєю власністю, сплачує комунальні платежі і земельні податки, однак розпорядитися нею не має можливості, бо житловий будинок вважається самовільно збудованими та таким, що підлягає узаконенню. Тому він просить суд визнати за ним право власності на цей будинок. Одночасно він просить суд розділити це нерухоме майно на дві самостійні садиби.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Крім того, він надав пояснення суду, що вимоги про розподіл майна з виділенням його в самостійні домоволодіння пов’язанні з тими обставинами, що будівництво здійснювалося фактично всією родиною й тому вони бажають у подальшому розділити його на підставі укладання між собою цивільних угод.
Це нерухоме майно складається з окремих житлових будинків та будівель з самостійними входами та самостійними системами водогазопостачання, тобто є самостійними садибами, якими фактично користується різні сім’ї.
Відповідно до довідки комунального підприємства „ Земград ” мається можливість надання частині цього майна окремої адреси: вул. Яснополянська, 72-б.
Можливість такого розподілу мається, що підтверджується проектом розділу земельної ділянки, виконаного в 2009 р. приватним підприємцем ОСОБА_2
Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду даної цивільної справи повідомлявся належним чином та надав суду заяву слухати справу без участі його представника.
Третя особа, комунальне підприємство ” Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентарізації ”, свого представника в суд не направила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином.
Представник третьої особи - Дніпропетровської міської ради проти позову заперечував, посилаючись на те, що будівництво об’єктів без належно затвердженої документації вважається самовільним будівництвом й тому у разі вилучення земельної ділянки це майно перейде у власність територіальній громаді.
Суд вислухавши пояснення представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановленні наступні факти:
Згідно свідоцтву про право на спадщину за законом від 03.01.1984 р. позивачу, ОСОБА_1, належало 1/2 частка майна в домоволодінні по вул. Яснополянська, 72, другу частку цього майна він успадкував після смерті своєї матері на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.1989 р.
Внаслідок цього йому належить на праві приватної власності в цілому нерухоме майно за зазначеною адресою, що підтверджується також реєстраційними посвідченнями реєстрації прав власності.
Спадкове майно складалося з дерев’яного глиновалькового житлового будинку А-1 жилою площею 16,1 кв.м., збудованого в 1903р., житлової прибудови Б1-1 та господарських будівель зі спорудами.
Враховуючи, що житловий будинок був старим, ветхим та малим за площею, позивач з метою поліпшення умов проживання й задоволення потреб своєї родини на місці прибудови збудував новий будинок Б-1 та нові господарські будівлі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2006 р. за ОСОБА_1 було визнано право власності на житловий будинок Б-1, сараї Е, Ж, Т, баню Р, гараж Н, розташованих по вул. Яснополянській, 72.
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 24.03.2006 р. № 236 було затверджено державний акт про прийняття в експлуатацію житлового будинку Б-1 жилою площею 60,0 кв.м., загальною площею 99,1 кв.м. та господарських будівель.
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 17.11.2006 р. № 875 ОСОБА_1 було дозволено будівництво нового житлового будинку по вул. Яснополянська, 72 в межах землеволодіння та згідно проекту.
Відповідно до технічного паспорту на садибу збудований позивачем на підставі цього рішення новий житловий будинок Ч-2 жилою площею 81,2 кв.м. вважається самовільно збудованим та підлягає узаконенню.
Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути визнано за рішенням суду за особою, яка здійснила це будівництво.
Заперечення третьої особи з цього приводу не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно ч.1 ст. 331 ЦК право власності на нову річ (створену) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготувала річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
А згідно ч.2 ст. 331 ЦК право власності на знову створене нерухоме майно (жилі будинки, будівлі, споруди) виникає з часу завершення будівництва, прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації цього права.
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 26.12.2008 р. № 1087 затверджено Акт державної комісії від 07.12.08 р. про готовність до експлуатації закінченого будівництвом житлового будинку Ч-2 жилою площею 81,2 кв.м., загальною площею 124,4 кв.м. по вул. Ясно полянська, 72, збудованого ОСОБА_1
Крім того, згідно з вимогами ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має
право зводити на ньому будинки і спорудження, а також набувати право власності на них.
Земельна ділянка площею 0,1206 га, на якій розташовані зазначені будинки та будівлі, належить позивачу згідно Державного акту про приватну власність на землю ДП № 006897 від 23.10.1997 р.
Збудований ним будинок знаходиться у задовільному технічному стані та відповідає будівельним вимогам, що підтверджується висновком Придніпровської державної академії будівництва та архітектури від 2008 р. (ліцензія АБ № 205927), а також актом прийняття його в експлуатацію.
Будинок не порушує права інших осіб і інтереси суміжних землекористувачів, що підтверджується довідкою квартального комітету.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, не заборонених законом, а згідно ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Таким чином позовні вимоги позивача про визнання за ним право власності на житловий будинок підлягають задоволенню, а якісь підстави для обмеження набуття ним цього права відсутні та не доведені.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Підлягають задоволенню й вимоги позивача щодо розподілу його нерухомого майна на дві самостійні садиби.
Відповідно до ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном за власним розсудом та має право здійснювати відносно свого майна любі дії, що не суперечать закону.
Згідно до ст. 381 ЦК садибою є земельна ділянка разом з розташованій на неї житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, комунікаціями, насадженнями.
Відповідно до п.2.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55, об’єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації, а також єдині майнові комплекси, що належать на праві приватної власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об’єкти нерухомого майна.
Такий розподіл майна здійснюється на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта та може бути вирішений в судовому порядку.
Згідно проекту розділу земельної ділянки, виконаної 29.10.2009 р. приватним підприємцем ОСОБА_2, з ліцензію на виконання робіт АБ № 120056 зі строком її дії до 07.11.2009 р., мається можливість такого розподілу та наданий відповідний план розділу.
Відповідно до довідки комунального підприємства „ Земград ” мається можливість надання цьому майну окремої адреси: вул. Яснополянська, 72-б.
Фактично нерухоме майно відокремлено одне від другого, маються різні житлові будинки з окремими входами на подвір’я, самостійними системами водогазопостачання та фактично є самостійними садибами, якими користується різні сім’ї.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе здійснити розподіл майна, що належить позивачу, з виділом його в самостійні садиби.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 331, 375, 376, 381 ЦК, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на збудований ним
житловий будинок літ. Ч-2 житловою площею 81,2 кв.м., загальною площею 124,4 кв.м. в
домоволодінні по вул. Яснополянська, 72 в м. Дніпропетровську.
Розділити належне ОСОБА_1 нерухоме майно в домоволодінні по
вул. Яснополянська, 72 в м. Дніпропетровську в самостійні садиби: по вул. Яснополянська, 72, що складається з житлового будинку Ч-2 загальною площею 124, 4 кв.м., житлового будинку А-1 загальною площею 37,6 кв.м., вбиральнь П, Ц, споруд № 2, 6, 7, 11, 12, 14, 16, 26, частини № 22, замощення ІІ, які розташовані на земельній ділянці площею 556 кв.м. ( 441 кв.м. для обслуговування житлових будинків зі спорудами та 115 кв.м. для підсобного господарства) та садибу по вул. Яснополянська, 72-б, що складається з житлового будинку Б-1 з прибудовами загальною площею 99,1 кв.м., гаражу Н, сараїв Е, Ж, лазні Р, навісу С, вхіду в погріб И, вбиральні Ш, споруд № 1,5,8, 9,10, 15, частини № 22, замощення ІІІ, розташованих на земельній ділянці площею 650 кв.м. ( 459 кв.м. для обслуговування житлового будинку й будівель зі спорудами та 91 кв.м. для підсобного господарства) з встановленням меж відповідно до проекту розділу земельної ділянки, виконаного 29.10.2009 р. приватним підприємцем ОСОБА_2 (ліцензія АБ № 120056 зі строком її дії до 07.11.2009р.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Є.А. Башмаков