Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

  Справа №  2-4775/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року                                       Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська  

У складі: Головуючого судді – Башмакова Є.А.,

при секретарі – Жук Ю.А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_2, треті особи: Дніпропетровська міська рада, Комунальне підприємство “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на будинок та господарські будівлі, -  

  В С Т А Н О В И В:  

У 2009 році ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, який згодом уточнив.

В своєму позові та поясненнях він посилалася на те, що в 2005 році придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами по пров. Салтикова-Щедріна, 9 в м. Дніпропетровську.

Домоволодіння за цією адресою складалося з житлового будинку літ. А-1 площею загальною площею 25,6 кв.м. з добудовою, гаражів літ. В, Г, сараю Б та споруд. Враховуючи, що продавець терміново виїжджала на інше місце мешкання та у неї були відсутні правовстановлюючі документи, договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений, а оформлений у простій письмовій формі у вигляді розписки.

Продавець видала ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність по узаконенню будинку з правом здійснювати продаж цього майна.

В підтвердження дійсності цієї угоди була складена у присутності свідків письмова розписка про одержання продавцем грошей та відсутність у подальшому претензій з цього приводу.

З того часу він мешкає з сім’єю у будинку, увесь час відкрито та безперешкодно користується та володіє цим майном.

Між тим, розпорядитися своєю власністю він не має можливості, бо у нього відсутні правовстановлюючі документи на це нерухоме майно.

Виконавчий комітет Жовтневої районної ради не прийняв у нього документи для вирішення питання про визнання за ним права власності, посилаючись на необхідність вирішення питання в судовому порядку.

Крім того, службами міста в усній формі йому було рекомендовано визнати дійсною угоду по придбанню будинку в судовому порядку, бо згідно даних технічної інвентаризації забудовником значилася відповідачка у справі ОСОБА_2 та не видавали йому аніякі погодження, щоб не порушити її права.

Він не скористувався цим правом, бо йому на той час не було відомо місце мешкання.

Враховуючи, що він вже більше 5 років безперешкодно користуються усім майном в домоволодінні, фактично є власником цього майна, посилаючись на норми законів та Конституції України просить суд визнати за право власності на це нерухоме майно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України про спрощений порядок реєстрації права власності на самовільно збудовані житлові будинки та конституційного право громадян на одержання у власність збудованого житла задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач – виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання свого представника не направив, про день та час розгляду даної цивільної справи повідомлявся належним чином та надав суду письмові заперечення на позов.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила суд слухати справу без її участі.

Третя особа Комунальне підприємство “ Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” надало письмові заперечення та просила суд слухати справу без участі її представника.

Представник третьої особи Дніпропетровської міської ради проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно вимог закону, зокрема ст. 331 ЦК, спочатку необхідно здати будинок в експлуатацію.

Суд вислухавши пояснення представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановленні наступні факти:

В 2005 році ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами по пров. Салтикова-Щедріна, 9 в м. Дніпропетровську.

Домоволодіння за цією адресою складалося з житлового будинку літ. А-1 площею загальною площею 25,6 кв.м. та добудовою до нього, гаражів літ. В, Г, сараю Б та споруд.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна у передбаченій законом формі не був оформлений, так як у продавця були відсутні правовстановлюючі документи на нього.

Замість цього продавець видала ОСОБА_1 в підтвердження дійсності угоди письмову розписку про одержання грошей та відсутність у подальшому претензій з цього приводу складеною у присутності свідків

Крім того, продавець видала ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність по узаконенню будинку з правом здійснювати продаж цього майна.

З того часу він постійно мешкає з сім’єю у будинку про що свідчать письмові заяві сусідів, посвідчені Лоцкаменським територіальним комітетом.

Між тим, оформити своє право на придбане ним по домашній угоді майно згідно існуючих норм законів не має можливості, бо право власності на самовільно збудоване майно визнається за особою, яка збудувала це майно.

Визнання укладеною ним з ОСОБА_2 угоди дійсною не передбачено законом, так як відповідно до вимог ч.2 ст. 220 ЦК суд може визнати угоду дійсною якщо сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, між тим нерухоме майно збудовано с самовільно, а згідно ч.2 ст. 376 ЦК особа, здійснивши самовільне будівництво не набуває права власності на нього й не вправі їм розпоряджатися.

При таких обставинах суд задовольняє позов на підставі норм як цивільного кодексу, так й Конституції України, як закону прямої дії.

Згідно вимог ч. 3 ст. 376 ЦК право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути визнано за рішенням суду, хоча позивач й не є особою, що будувала цей будинок та будівлі. .

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, не заборонених законом, а згідно ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Позивач безперешкодно володіє та управляє придбаним ним за домашньою угодою нерухомим майном, ніхто ніяких претензій та позовів про звільнення земельної ділянки до нього не висувається у тому числі й органами місцевого самоврядування.

Тому він не може бути обмежений в своїх правах й у праві на розпорядження цим майном, яке згідно ст. 331 ЦК виникає після державної реєстрації права власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло та держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло та придбати його у власність.

Згідно ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідачі та треті особи не навели обґрунтованих доводів щодо обмеження прав позивача в набутті ним права власності на придбане самовільно збудоване майно.

Згідно до наданих розписок сусідів, посвідчених Лоцкаменським територіальним комітетом, його будинок не порушує права інших осіб і інтереси суміжних землекористувачів.

Збудований житловий будинок та господарські будівлі знаходяться у задовільному технічному, придатні для експлуатації, що підтверджується висновком ТОВ "Промтехстальпроект" від 01.06.2009 р. (ліцензія АВ № 051902 зі строком її дії до 21.04.2011р.).

Розпорядженням Міського голови від 21.04.2010 р. № 236-р житловому будинку надана адреса - пров. Салтикова-Щедріна, 9.

Відповідно до3. Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1035 „ Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних жилих будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими будівлями та спорудами, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт ” встановлено, що підставою для оформлення права власності на приватні будинки садибного типу, збудованих до 05.08.1992 р., є висновок про технічний стан будинок, складений бюро технічної інвентаризації й введення їх в експлуатацію не потребується.

А згідно ч. 1 та ч.2 цього затвердженого тимчасового порядку жилі будинки збудовані з 05.08.1992 р. по 01.01.2008 р. без дозволу на будівництво приймаються на підставі заяви з видачею сертифікату відповідності будинків державним нормам й оформлення актів прийоми їх в експлуатацію не передбачена.

Крім того, згідно п.1 ч.3 тимчасового порядку на приватні будинки площею до 200 кв.м. включно документи про право власності або користування земельною ділянкою не потребуються.

Згідно технічного паспорта житловий будинок літ. Е-2 за цією адресою має жилу площу 55,1 кв.м., загальну площу 95,2 кв.м.

Комунальне підприємство “ Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” згідно до Постанови Кабінетів Міністрів України видала позивачу висновок про технічний стан усіх будівель.

При таких обставин суд приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 41, 47, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 376 ЦК, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на придбані по домашній угоді самовільно збудовані житловий будинок Е-2 з мансардою та ганком г жилою площею 55,1 кв.м., загальною площею 95,2 кв.м., сараї Б, Ж, гаражі Г та В з оглядовою ямою та погребом убиральню Г та споруди в домоволодінні по пров. Салтикова-Щедріна, 9 у м. Дніпропетровську.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя:                                                                                                         Є.А. Башмаков