Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

Справа № 2-1190/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.

при секретарі – Жук Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського обласного управління юстиції по м. Синельникове, про встановлення факту родинних відносин та визнання права на обов'язкову частку у спадщині,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2009 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є сином померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який народився у м. Кременчуці, Полтавської обл.

08 листопада 2006 р. ОСОБА_3 помер, та відповідно відкрилась спадщина, у зв’язку з чим Позивач, як спадкоємець першої черги, звернувся до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

В нотаріальній конторі позивачу стало відомо, що батько залишив 07.05.02р. заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 7-1050, відповідно до якого останній заповів відповідачці - ОСОБА_5 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На даний момент відповідачка у зв’язку з одруженням має прізвище «Багнюк».

Не дивлячись на той факт, що позивач має право на обов’язкову частку в спадщині, оскільки є непрацездатною дитиною спадкодавця, отримати спадщину не має можливості, бо не має свідоцтва про народження, у зв'язку з чим і звернувся до суду.

Також, позивач посилався на те, що через той факт, що відповідачка весь час, протягом трьох років утримує документи, що належать йому, а також заперечує факт родинних відносин своїх батька та діда, надає неправдиві дані, він змушений доводити свою правоту в суді, замість отримання спадщини в установленому законом порядку - через нотаріальну контору. Все це призвело до порушення прав та нехтування інтересами позивача.

Оскільки позивач є особою юридично недосвідченою, то як наслідок був змушений звернутися за правовою допомогою до спеціаліста в галузі права для захисту порушених прав в судовому порядку, що призвело до грошових витрат, які підтверджуються договорами про надання юридичних послуг, рахунками про сплату платежів відповідно до договорів, документами на право надання юридичних послуг.

Понесені витрати знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з протиправними діями відповідачки, по перше з наданням неправдивих свідчень, а крім іншого, у зв'язку з небажанням останньої вирішити справу в добровільному порядку та повернути свідоцтво про народження.

Також, позивач зазначав, що через грубе, незаконне порушення відповідачкою його прав завдала йому моральну шкоду.

Отже, позивач просив суд встановити, що він - ОСОБА_1 – є сином ОСОБА_3. Визнати за ОСОБА_6 право на обов’язкову частку у спадщині. Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування обов’язкової частки в спадщині. Стягнути з відповідачки на користь позивача суму витрат по оплаті юридичних послуг за договором в сумі 18 000,00 (Вісімнадцять тисяч грн., 00 коп) гривень. Стягнути з відповідачки на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000,00 (Трьох тисяч грн., 00 коп.) гривень. Відстрочити сплату державного мита за розгляд позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання з'явились, надали заперечення, в якому просили суд на підставі ст.ст.3,128 ЦПК відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача зазначив, що не може погодитись з тим, що позивач є сином ОСОБА_3 з тих підстав, що ОСОБА_3 1920р.н. закінчив 3 курси будівельного технікуму в м. Кременчуці в жовтні 1939р. Після цього в жовтні 1939 р. він вступає до Ленінградського воєнного топографічного училища, який закінчує у липні 1941 р. Із липня 1941 р. по травень 1947 р. він знаходився в Туркменістанському воєнному окрузі, потім із травня 1947 р. по листопад 1957 р. Західно-Сибірський воєнний округ. З грудня 1957 р. по грудень 1963 р. входив до групи Радянських військ в Германії. В подальшому воєнна служба проходила в Білоруському воєнному окрузі. З ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюб було зареєстровано 02.03.1946р., про що зроблено актовий запис № 99 в книзі актів громадянського стану м. Кременчук. У зв'язку з викладеним відповідачка не вбачає будь-яких свідчень щодо того, що ОСОБА_3 Є батьком ОСОБА_6

Крім іншого, відповідачка заперечує факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до позивача з тих підстав, що позивачем не надано свідоцтво про його народження.

Також відповідачка заперечувала проти права позивача на обов'язкову частку у спадщині у зв'язку з тим, що він являється непрацездатною особою, оскільки є пенсіонером. Так, відповідачка посилалась на “Положення про експертизу тимчасової непрацездатності” затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №589/15280 від 04.07.2008р.

Стосовно стягнення з неї на користь позивача моральної шкоди відповідачка теж заперечувала, посилаючись на нерозуміння в чому саме полягає моральна шкода, яку вона заподіяла позивачеві.

Відповідачка також не погодилась з вимогою позивача стосовно стягнення з неї на користь позивача матеріальної шкоди, оскільки їй не зрозуміло, з яких доходів людина яка є пенсіонером та отримує пенсію може дозволити витрачати такі суми коштів для надання юридичної допомоги.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд вислухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який народився у м. Кременчуці, Полтавської обл. 31.05.1940р., оскільки факт родинного зв’язку позивача та ОСОБА_3 підтверджений свідками. Свідками було зазначено, що позивач та померлий ОСОБА_3 протягом всього часу були єдиною родиною, спілкувалися як батько та син, вели спільне господарство, з віком хоча і жили окремо, оскільки у кожного була своя родина, однак допомогали один одному, відвідували один одного.

Крім іншого, факт родинних відносин був підтверджений документами, наданими до суду, як-то: родинні фотокартки, на яких зображені позивач разом з матір'ю та батьком - ОСОБА_3, а також, іменні написи на дарунках, телеграма, в якій померлий звертається до позивача, як до сина.

Відповідачкою в свою чергу факт родинних відносин свого батька ОСОБА_1 з дідом ОСОБА_3 заперечувався. Хоча в той самий час відповідачка не заперечувала, що є онукою ОСОБА_3 та до одруження носила прізвище ОСОБА_3.

08 листопада 2006 р. ОСОБА_3 помер, та відповідно відкрилась спадщина, у зв’язку з чим Позивач, як спадкоємець першої черги, звернувся до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України:

«У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця».

В нотаріальній конторі позивачу стало відомо, що батько залишив 07.05.02р. заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 7-1050, відповідно до якого останній заповів відповідачці - ОСОБА_5 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

У відповідності до п. 1 ст. 1241 ЦК України:

“Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).”

Обов'язкова частка виділяється у тому разі, якщо порушуються права такого спадкоємця: він не зазначений у заповіті або йому заповідана частка, що є меншою від обов'язкової.

Відповідачка, законодавчо гарантоване право позивача на обов'язкову частку у спадщині заперечувала з тієї підстави, що не вважає позивача непрацездатною особою, посилаючись на “Положення про експертизу тимчасової непрацездатності” затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №589/15280 від 04.07.2008р.

Суд вважає доводи відповідачки безпідставними та такими, що суперечать вимогам закону, оскільки відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року за N 1058-IV 

“непрацездатні громадяни — це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону .”

Суд встановив, що не дивлячись на той факт, що позивач має право на обов’язкову частку в спадщині, оскільки є непрацездатною дитиною спадкодавця, отримати спадщину дійсно не має можливості через відсутність свідоцтва про народження, у зв'язку з чим і звернувся до суду.

Відповідачка заперечувала факт родинних відносин, посилаючись на той факт, що позивач не надав до суду своє свідоцтво про народження.

З доводами відповідачки суд не погоджується, оскільки вони суперечать вимогам закону, а саме ч. 3 п. 212 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»:

«Доказами родинних відносин спадкоємцем із спадкодавцем є: Свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів... копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин».

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до органів РАЦС з запитами про поновлення актового запису про своє народження та, як наслідок, отримання дублікату свідоцтва про народження.

26.01.07 р. Позивач направив до відділу реєстрації актів цивільного стану Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області по м. Синельникове, на який 31.01.07р. отримав відповідь за № 73/02-77,, згідно якої вбачається, що запису акта про народження за 1940 рік по м. Синельникове не виявлено. Архів зберігся частково.

Відповідно до повідомлення відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського обласного управління юстиції від 09.12.2007р. № К-247/02-25:

«Книги реєстрації актів про народження за 1937-1943 роки по зазначеному населеному пункту не збереглися»

Відповідно до повідомлення відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського обласного управління юстиції від 21.02.2007р. № 492/ю-28:

«Книги реєстрації актів про народження за 1937-1943 роки за зазначеним населеним пунктом збереглися частково. Запису про народження ОСОБА_6 в м. Синельникове за 1940 рік не виявлено»

Суд дійшов висновку, оскільки жодні документи, що підтверджують факт родинних відносин позивача з його батьком ОСОБА_3 в органах РАЦС не збереглися, то позивач не має можливості прийняти спадщину у зв'язку з чим звернувся до суду.

Також, позивач посилався на те, що через той факт, що відповідачка весь час, протягом трьох років утримує документи, що належать йому, а також заперечує факт родинних відносин своїх батька та діда, надає неправдиві дані, він змушений доводити свою правоту в суді, замість отримання спадщини в установленому законом порядку - через нотаріальну контору. Все це призвело до порушення прав та нехтування інтересами позивача.

Оскільки позивач є особою юридично недосвідченою, то як наслідок був змушений звернутися за правовою допомогою до спеціаліста в галузі права для захисту порушених прав в судовому порядку, що призвело до грошових витрат, які підтверджуються договорами про надання юридичних послуг, рахунками про сплату платежів відповідно до договорів, документами на право надання юридичних послуг.

Відповідачка з приводу стягнення з неї на користь позивача матеріальної шкоди заперечувала, посилаючись на той факт, що їй не зрозуміло, з яких доходів людина яка є пенсіонером та отримує пенсію може дозволити витрачати такі суми коштів для надання юридичної допомоги.

Зазначені доводи відповідачки суд вважає неприйнятними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, виходячи з того, що понесені витрати позивача знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з протиправними діями відповідачки, зокрема у зв'язку з утриманням свідоцтва про народження позивача, а також наданням неправдивих свідчень, заперечуючи родинні відносини своїх батька та діда, та в той же час погоджуючись з тим, що є онукою померлого діда ОСОБА_3, про що до речі зазначає в запереченні на позовну заяву.

Згідно ст. 22 ЦКУ:

«1.Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її прав, має право на їх відшкодування.

2.Збитками є: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)».

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач на законних підставах просить стягнення на його користь з відповідачки матеріальної шкоди, у вигляді відшкодування витрат пов’язаних з розглядом справи.

Вимогу позивача про стягнення на його користь з відповідачки моральної шкоди суд вважає безпідставною, оскільки з доказів, наданих позивачем не вбачається наявність причинного зв’язку між шкодою, нанесеною здоров'ю позивача та протиправними діяннями відповідачки.

Суд визначив, що безпідставними та незаконними є також заперечення відповідачки стосовно форми процесуального документу, наданого позивачем, а саме, що позивач об'єднав вимоги про встановлення факту родинних відносин, визнання права на обов'язкову частку у спадщині, стягнення моральної та матеріальної шкоди виходячи з наступного.

Відповідно до п.6.ст.235 Цивільного Процесуального кодексу України:

«Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право. Який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подавати позов на загальних підставах»

Крім іншого, позивач надав докази того, що вже звертався до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин за результатами розгляду якої Жовтневим районним судом було постановлено рішення, яким вимоги були задоволені в повному обсязі. Однак Апеляційним судом Дніпропетровської області зазначене рішення скасоване через порушення судом норм процесуального права, а саме.

Так, суд першої інстанції задовольняючи вимоги заяви виходив з того, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт знаходження у родинних відносинах ОСОБА_6 (заявника) та ОСОБА_8, як сина та батька відповідно та встановлення зазначеного факту необхідно для прийняття заявником спадщини після смерті ОСОБА_8

З такими висновками суду першої інстанції Апеляційний суд не погодився, оскільки відповідно до ч.6 ст.235 ЦПК України, у випадку, якщо при розгляді справи в порядку окремого провадження виникне спір про право, підвідомчий судам, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює зацікавленим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Таким чином, в справі виник спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.

Виходячи з наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржене судове рішення слід скасувати, заяву ОСОБА_6 Залишити без розгляду і роз'яснити йому, що він має право подати позов на загальних підстав.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.04.2009р. рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Крім того, згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

На підставі ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Так, ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки».

Відповідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини”.

Відповідно ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

У зв'язку з викладеним, позивачем було подано зазначений позов на загальних підставах із чітким дотриманням вимог закону.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.22,23,1220,1241,1261,1268,1269 ЦК України, ст.ст.114,136, 213-216, 218, 256 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського обласного управління юстиції м. Синельникове задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право на обов’язкову частку у спадщині.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частину в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 в порядку спадкування обов’язкові частки в спадщині.

Стягнути з Відповідачки на користь Позивача суму витрат по оплаті юридичних послуг за договором в сумі 18 000,00 (Вісімнадцять тисяч грн., 00 коп) гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя : Є.А. Башмаков