Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

Справа № 2-14240\10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«06» грудня 2010 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Башмакова Є.А.

при секретарі – Куляба Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до укладення договору та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом про визнання попереднього договору оренди недійсним, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між позивачем і відповідачем 21 червня 2010 року був укладений попередній договір оренди, згідно з яким сторони зобов’язались до 21 липня 2010 року укласти основний договір оренди індивідуального житлового будинку літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ-поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2 , житловою площею 158,9 м2 , ганок літ.а, балкон, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська,буд.101 . Договір мав бути укладений строком на 4 роки, орендна плата мала складати 3500,00 грн. 00 коп. ( три тисячі п’ятсот гривень 00 коп.) на місяць.

15 липня 2010 року Позивачем був надісланий Відповідачу лист, яким позивачка повідомила про свою відмову від укладення основного договору оренди, згідно умов попереднього договору оренди укладеного від 21. 06. 2010 року, мотивуючи тим, що об’єкт нерухомого майна, який є предметом попереднього договору, не оформлено належним чином та не зареєстровано в БТІ як індивідуальний житловий будинок, після завершення його будівництва, тому Відповідача не можна вважати власником даного Об’єкту.

Позивач вважає, що Відповідача не можна вважати власником нерухомого майна, тому просив суд визнати попередній договір б/н від 21.06.2010 року недійсним.

У судовому засіданні позивачка за первісним позовом підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі, просила суд їх задовольнити .

Відповідач, а саме ОСОБА_2, за первісним позовом, у попередньому судовому засіданні подав зустрічну позовну заяву про спонукання до укладення основного договору оренди, визнання його дійсним згідно умов попереднього договору оренди індивідуального житлового будинку укладеного 21.06.2010 року та визнання за ним права власності на індивідуальний житловий будинок, а саме: за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, яке складається з житлового будинку літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ-поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2 , житловою площею 158,9 м2, ганок літ.а, балкон, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд. 101, без додаткових актів введення в експлуатацію.

Позивач за зустрічним позовом, а саме ОСОБА_2 зазначив, що листом від 15.07.2010 року, Відповідачка за зустрічним позовом ставить під сумнів належність Позивачу на праві власності зазначеного у попередньому договорі оренди житлового будинку. З метою підтвердження у судовому порядку своїх прав власності, Позивач за зустрічним позовом довів наступне.

Згідно договору купівлі – продажу об’єкта нерухомості від 20 вересня 2007р. укладений між ОСОБА_4, діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, Позивач за зустрічним позовом, а саме ОСОБА_2 , набув у власність об’єкт незавершеного будівництва (40% готовності), розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд.101. ОСОБА_2 Згідно умов договору купівлі-продажу від 20.09.2007р. сплатив попередньому власнику об’єкта незавершеного будівництва, а саме ОСОБА_5, лише частку грошових коштів від повної вартості об’єкту (зазначеної у договорі), другу частку грошових коштів ОСОБА_2 зобов’язався сплатити за фактом отримання право встановлювального документу. Але в зв’язку з тим, що ОСОБА_2 тривалий час не сплачував другу частку грошових коштів ОСОБА_5, останній в свою чергу 29.02.2008р. звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали між собою мирову угоду, яку було ухвалено 17 березня 2008р. Заводським районним судом м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, згідно якої визнано право власності на об’єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд. 101 за ОСОБА_2 та визнано факт сплати грошових коштів згідно договору купівлі – продажу від 20.09.2007р. у повному обсязі.

Право власності на індивідуальний житловий будинок не зареєстровано у КП «ДМБТІ» м. Дніпропетровська, у зв’язку з тим, що відповідно до п.2 ст. 331 Цивільного кодексу право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Згідно технічного паспорту від 22.11.2010 року виданого КП «ДМБТІ» Позивачем, а саме ОСОБА_2, за зустрічним позовом завершено самовільне будівництво домоволодіння по вул. Рибінська, 101: житлового будинку літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ-поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2 , житловою площею 158,9 м2, ганок літ.а, балкон. Завершення будівництва домоволодіння зроблене без отримання на це відповідного дозволу, за власні кошти.

Крім того Позивач за зустрічним позовом надав суду докази з приводу того факту, що у вересні 2010 року ТОВ «ПРОМТЕХСТАЛЬПРОЕКТ» ( Ліцензія АВ № 051902 від 21.04.2006 року по 21.04.2011 року), було проведено обслідування і оцінку технічного стану будівельних конструкцій домоволодіння №101, по вул. Рибінська у м. Дніпропетровськ: житловий будинок літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ-поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2 , житловою площею 158,9 м2, ганок літ.а, балкон. Згідно даного обслідування та висновку основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному і задовільному стані, відповідають санітарним та пожежним нормам, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1.

У судовому засіданні ОСОБА_3 визнала право власності за ОСОБА_2 і пояснила, що помилково трактувала законодавство України і помилялася, щодо виникнення в нього прав власника майна, а також підтримала позовні вимоги ОСОБА_2 - частково. У свою чергу ОСОБА_2 не підтримав позовні вимоги ОСОБА_3, у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив.

Між позивачем і відповідачем 21 червня 2010 року був укладений попередній договір оренди згідно з яким сторони зобов’язались до 21 липня 2010 року укласти основний договір оренди на індивідуальний житловий будинок: домоволодіння яке складається з житлового будинку літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ-поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2 , житловою площею 158,9 м2, ганок літ.а, балкон, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд. 101. Договір мав бути укладений строком на 4 ( чотири) роки, орендна плата мала складати 3500,00 грн. ( три тисячі п’ятсот гривень 00 коп. ) на місяць.

Однак договір не був укладений, оскільки Позивачка за первісним позовом відмовилася від його підписання, листом від 15.07.2010 року на ім’я Відповідача, у зв’язку з тим, що відповідач не надав жодних документів, які б підтверджували його право власності на дане нерухоме майно , а також дане нерухоме майно не було зареєстровано в КП «ДМБТІ».

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, у тому числі є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно зі ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Враховуючи викладене вбачається, що укладення сторонами попереднього договору є правочином, який породжує для його учасників викладені в цьому договорі зобов’язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час, ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається зі змісту попереднього договору оренди від 21.06.2010 р. у відповідача відсутні підстави стверджувати про наявність порушень позивачем своїх зобов’язань за цим договором.

Виходячи з викладеного можна зробити висновок, що в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань за попереднім договором оренди від 21.06.2010 р., а саме безпідставно відмовитися від укладення основного договору оренди індивідуальних житлових будинків.

Як вбачається з листа від 15.07.2010 року, позивач ставить під сумнів належність відповідачу на праві приватної власності зазначеного у попередньому договорі об’єкту нерухомого майна.

Згідно договору купівлі – продажу об’єкта нерухомості від 20 вересня 2007р. укладений між ОСОБА_4, діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, Позивач за зустрічним позовом, а саме ОСОБА_2 , набув у власність об’єкт незавершеного будівництва (40% готовності), розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд.101. Згідно умов договору купівлі-продажу від 20.09.2007р. сплатив попередньому власнику об’єкта незавершеного будівництва, а саме ОСОБА_5, лише частку грошових коштів від повної вартості об’єкту (зазначеної у договорі), другу частку грошових коштів ОСОБА_2 зобов’язався сплатити за фактом отримання право встановлювального документу. Але в зв’язку з тим, що ОСОБА_2 тривалий час не сплачував другу частку грошових коштів ОСОБА_5, останній в свою чергу 29.02.2008р. звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали між собою мирову угоду, яку було ухвалено 17 березня 2008р. Заводським районним судом м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, згідно якої визнано право власності на об’єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд. 101 за ОСОБА_2 та визнано факт сплати грошових коштів згідно договору купівлі – продажу від 20.09.2007р. у повному обсязі. Право власності на індивідуальний житловий будинок не зареєстровано у КП «ДМБТІ» м. Дніпропетровська, у зв’язку з тим, що відповідно до п.2 ст. 331 Цивільного кодексу право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Користуючись своїми правами власника об’єкта незавершеного будівництва, Позивач за зустрічним позовом завершив самовільне будівництво житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд.101. Згідно даних технічного паспорту від 20.11.2010 року виданого КП «ДМБТІ», ОСОБА_2, Позивач за зустрічним позовом за власні кошти завершив будівництво домоволодіння по вул. Рибінська, 101: житлового будинку літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ- поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2, житловою площею 158,9 м2. Завершення будівництва домоволодіння зроблене без отримання на це відповідного дозволу, за власні кошти.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Враховуючи той факт, що нерухоме майно, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, б.101 розташоване на земельній ділянці( загальною площею 352 м2) яка була надана Жовтневою районною радою народних депутатів під забудову, питання земельних відносин розглядатися у цьому судовому спорі не повинні.

Самовільне завершення будівництва відповідачем належного йому домоволодіння не викликала будь-яких порушень прав інших осіб з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З викладеного вбачається, що завершивши будівництво належного ОСОБА_2 об’єкту нерухомого майна, за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська,буд. № 101, він здійснив лише розпорядження своєю приватною власністю за власним розсудом і ніяким чином не порушив права інших осіб.

Станом на вересень 2010 року ТОВ «ПРОМТЕХСТАЛЬПРОЕКТ» ( Ліцензія АВ № 051902 від 21.04.2006 року по 21.04.2011 року), було проведено обслідування і оцінку технічного стану будівельних конструкцій домоволодіння №101, по вул. Рибінська у м. Дніпропетровськ: житловий будинок літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ-поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2 , житловою площею 158,9 м2, ганок літ.а, балкон. Згідно даного обслідування та висновку основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному і задовільному стані, відповідають санітарним та пожежним нормам, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає доцільним у задоволенні первісної позовної заяви відмовити, натомість вважає за можливе задовольнити зустрічну позовну заяву частково з наступних підстав.

Кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами.

Статтею 392 ЦК України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою.

ОСОБА_2 посилається на те, що він є власником домоволодіння № 101, яке знаходиться у м. Дніпропетровську по вул.Рибінська оскільки він набув об’єкт незавершеного будівництва у власність згідно договору купівлі – продажу об’єкта нерухомості від 20 вересня 2007р. укладений між ОСОБА_4, діючого на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони. Право власності на індивідуальний житловий будинок не зареєстровано у КП «ДМБТІ» м. Дніпропетровська, у зв’язку з тим, що відповідно до п.2 ст. 331 Цивільного кодексу право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

При урахуванні судом експертного та технічного висновку за результатами обстеження вищевказаних будівельних конструкцій на підставі ч.2 ст. 8 Цивільного кодексу України у відповідності до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) встановлено, що прийняття в експлуатацію об’єкта полягає у визначенні готовності об’єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність приміщень до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком. Таким чином, дані приміщення з усіма їх складовими частинами є прийнятими до експлуатації та потребують іншого проведення дослідження готовності до експлуатації – прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.

Відповідно до п.10 Переліку право встановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, рішення суду про визнання права власності є право встановлюваним документом і підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.

Крім того, згідно ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути у дохід держави 1700 грн. судового збору, а також 120 грн. інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, оскільки рішення ухвалене на його користь, а при подачі зустрічного позову ним дані витрати сплачені не були.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 316, 331 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним – відмовити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (інн№2776286596 паспорт серія АЕ 826022 виданий Терновським РВ Криворожського ДУ УМВС України в Дніпропетровській області 08.09.1997 року) право власності на домоволодіння яке складається з житлового будинку літ. А-3: підвал - площею 109,7 м2, І-поверх площею 103,2 м2,ІІ-поверх площею 112,5 м2, мансардний поверх площею 49,1 м2 , всього загальною площею по літ. А-3 - 374,5 м2 , житловою площею 158,9 м2, ганок літ.а, балкон розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рибінська, буд. 101 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом., без додаткового акту введення в експлуатацію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1700 грн. судового збору, а також 120 грн. витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, щодо спонукання до укладення договору оренди, визнання його дійсним – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Є.А. Башмаков