Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

Справа № 2-450/10

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого – судді Башмакова Є.А.

Секретаря – Жук Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2008 року звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який з годом уточнила, в обгрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що в 2002 року нею було придбано ? частини домоволодіння за адресою м. Дніпропетровськ вул. Високовольтна, 45. Її частина квартири має адресу м. Дніпропетровськ, вул. Високовольтна, 45 квартара 2. За час володіння домоволодінням здійснила реконструкцію будинку та збудувала декілька об’єктів нерухомості на земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності. Просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок літ. А-1 загальною площею 74,9 кв.м, на прибудову літ. а-1 загальною площею 8,9 кв.м. з надбудовою літ. А2-2 загальною площею 58,6 кв.м, прибудову літ. А4-2 загальною площею 33,5 кв.м з надбудовою літ. А3-1 загальною площею 69,2 кв.м, на гараж літ. «З» загальною площею 18,0 кв.м та лазню літ. «К» загальною площею 6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для ухвалення по справі заочного рішення, тому на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за правилами постановлення заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачем у 2002 році було придбано 1/2 частини домоволодіння за адресою м. Дніпропетровськ вул. Високовольтна 45. Її частина домоволодіння має адресу АДРЕСА_2.

Протягом 2006-2007 років за участю найманих позивачем підрядників та за допомогою членів її родини було реконструйовано існуючий дім та збудовано декілька об'єктів нерухомості на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Правоустановчим документом на цю земельну ділянку є наданий їй Державний акт на право власності від 11.05.2006р. зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 010610401064. Земельна ділянка надана позивачу у власність за цільовим призначенням -обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Реконструйовані та знов збудовані об'єкти нерухомості пройшли технічну інвентаризацію в КП МБТІ із присвоєнням їм літер та визначенням їхньої площі та вартості. За результатами технічної інвентаризації нею було отримано технічний паспорт в якому викладені технічні характеристики вищезгаданих об'єктів.

Також судом встановлено , що для підтвердження відповідності реконструйованих та знов збудованих об'єктів вимогам ДБН та для отримання висновку про можливість їх подальшої експлуатації позивач звернулась до компетентної організації - Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (ліцензія серія АБ № 205927, видана 04 жовтня 2005 року, дійсна з 04 жовтня 2005 року по 04 жовтня 2010 рік) за отриманням технічного висновку про стан будівельних конструкцій її домоволодіння. Наприкінці 2007 року фахівцями ПДАБА було складено технічний висновок, згідно якого будівельні конструкції частини жилого будинку літери А-1 (згідно даних технічного паспорту), прибудови а-1 з надбудовою А2-2, також прибудови А4-2 з надбудовою літ. А3-1 гаражу літ. «З» та лазні літ. «К» виконані із дотриманням об'ємно-планувальних вимог, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм і правил. Вищезгаданим висновком підтверджується, що сама жила будівля із прибудовами та надбудовами, гараж, лазня придатні для подальшої експлуатації.

З таким пакетом документів позивач звернулась до Відповідача за отриманням документів, на підставі яких вона мала би змогу реалізувати своє право на отримання Свідоцтва про право власності в КП «МБТІ» на вищезгадані об'єкти нерухомості, але її документі не були взяти до уваги, а лише нагадано, що її право власності може бути реалізовано лише на підставі рішення суду.

Вважаю, що право ОСОБА_1 на набуття власності на створене нею майно порушено з наступних підстав:

Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила річ зі своїх матеріалів є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права у судовому порядку.

Згідно ст. 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинно збудованим, якщо воно збудоване без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка була надана у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Ст. 392 ЦК України передбачає право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Частиною 5 статті 376 передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Підтвердженням її права власності на земельну ділянку на якій знаходиться самочинне збудоване нею нерухоме майно є держаний акт. До того ж земельна ділянка надавалась їй у встановленому законодавством порядку під отримане нею у приватну власність нерухоме майно та надавалась за цільовим призначенням під обслуговування такого майна. Відповідно до наданих їй прав, щодо розпорядження земельною ділянкою, проведена нею реконструкція жилого будинку та здійснення нового будівництва жилих об'єктів не змінили цільового призначення наданої їй ділянки.

Доказом, що збудовано нею майно не порушує прав інших співвласників земельної ділянки є відповідь виконавчого комітету Жовтневої районної ради у м. Дніпропетровську про те, що скарг та звернень до органу місцевого самоврядування від суміжного землекористувача не було.

Доказом відсутності істотних порушень будівельних норм і правил є технічний висновок складений доцентом кафедри основаній та фундаментів ПДАБА ОСОБА_2.

Вищеназваним технічним висновком підтверджено, що житлові приміщення АДРЕСА_3 відповідають вимогам ДБН та є безпечними для подальшої експлуатації.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції від 07.02.2002 р. №7\5, встановлено, що реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна здійснює бюро технічної інвентаризації з видачею посвідчення про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на підставі рішення суду.

Незважаючи на самовільне будівництво, вказані вище об'єкти нерухомості відповідають архітектурним та будівельним нормам та правилам, що зазначено у експертних технічних висновках, які додані до матеріалів справи. Згідно пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні готовності відповідного об'єкту до експлуатації та його відповідності нормативним вимогам.

Наведене свідчить, про можливість подальшої експлуатації нерухомого майна, а саме, жилого будинку літери А-1, прибудови літ. а -1 з надбудовою літ. А -2, також прибудови літ. А4-2 з надбудовою літ. А3-1, гаражу літ. «З» та лазні літ. «К» без додаткового введення в експлуатацію.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, згідно ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З урахуванням положень зазначеної норми, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд також приймає до уваги, що за змістом ст. ст. 375, 376 ЦК України попереднє введення самовільно побудованого майна до експлуатації, на відміну від порядку, визначеного ст. 331 ЦК України, не є необхідною передумовою для визнання права власності на нього у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 375, 376, 383 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська про визнання права власності – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-1 загальною площею 74,9 кв.м, на прибудову літ. а-1 загальною площею 8,9 кв.м. з надбудовою літ. А2-2 загальною площею 58,6 кв.м, прибудову літ. А4-2 загальною площею 33,5 кв.м з надбудовою літ. А3-1 загальною площею 69,2 кв.м, на гараж літ. «З» загальною площею 18,0 кв.м та лазню літ. «К» загальною площею 6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Є.А. Башмаков