Справа №2-1541/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 червня 2009 року                   Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої – судді Галіян Л.Є.

при секретарі – Хлібороб Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу

за   позовом  ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням

та за позовом ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3

до ОСОБА_1

третя особа – служба у справах дітей Тернопільської міської ради

про вселення,

ВСТАНОВИВ:

    У січні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання її та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. Посилається на те, що відповідачка та її неповнолітній син ОСОБА_4 з березня 2008 року не проживає у вказаному житлі, оскільки відповідачка вийшла заміж та перейшла проживати до чоловіка.

    В судовому засіданні позивач свій позов підтримав повністю, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.

    Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. Суду пояснила, що вона та її неповнолітній син не проживають у спірному приміщенні з листопада 2008 року, у зв”язку із тим, що позивач ОСОБА_1 чинить їм у цьому перешкоди, поміняв замок від вхідних дверей, ключів не дає, не впускає у дане помешкання та не віддає їх речей. В зв”язку із цим ОСОБА_2 звернулася із позовом у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення у спірне помешкання, оскільки іншого місця для проживання у них немає.

    Вказані позовні вимоги об”єднані в одне провадження ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 28.04.2009 року.

    Позивач – відповідач ОСОБА_1 пред”явлений до нього позов не визнав та пояснив, що відповідачка втратила право на проживання, оскільки вона вийшла заміж та перейшла проживати до свого чоловіка у Львівській області.

    Третя особа – служба у справах дітей Тернопільської міської ради підтримала заявлений ОСОБА_2 позов в її інтерсах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та просить його задовольнити, мотивуючи тим, що неповнолітній ОСОБА_2 немає іншого місця для проживання, а у зв”язку із тим, що ОСОБА_1 чинить перешкоди позивачці та неповнолітньому у проживанні в спірній квартирі, останні вимушені періодично проживати у своїх знайомих. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на житло просить відмовити за безпідставністю вимог.

    Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідчка ОСОБА_2 є між собою свекор та колишня невістка,  а ОСОБА_3 відповідно внуком та сином сторін по справі.

    Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ТзОВ „Міське бюро технічної інвентаризації” від 09.10.2008 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2.

    Як вбачається із довідки № 2452 від 15.10.2008 року на вказаній житловій площі зареєстровані: позивач – відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як власник житла; відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, як члени сім”ї власника житла.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання її та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житлом до задоволення не підлягає, а позов ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення підлягає до задоволення з таких підстав:

    Як пояснив в судовому засіданні позивач – відповідач ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 не проживають у спірній квартирі з жовтня – листопада 2008 року, у зв”язку із тим, що він змінив замок у вхідних дверях та не бажає, щоб колишня невістка – відповідачка – позивачка ОСОБА_2 проживала разом із ним та не бажає давати їй дублікат ключів від вхідних дверей. Щодо проживання у нього в квартирі неповнолітнього внука ОСОБА_3, то він не заперечує.

    Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім”ї власника житла  втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім”ї без поважних причин понад один рік.

    Отже, відповідачка ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 не проживають у спірній квартирі з поважних причин менше ніж один рік, а тому слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житлом.

    Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім”ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщення.  За згодою власника будинку (квартири) член його сім”ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім”ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

    При вирішенні спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися у помешкання, до уваги береться дотримання встановленого порядку вселення, чи  зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з власником квартири спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

    Як встановлено в судовому засіданні та підтвердив сам позивач – відповідач ОСОБА_1 відповідачка-позивачка ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 вселилася в квартиру за згодою її власника, де зареєстровані з 28.12.2000 року і з цього часу розпочали проводити ремонтні роботи у квартирі, покарщувати її благоустрій, тощо. Дана квартира є єдиним місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3

    При реєстрації ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 у спірній квартирі на постійне місце проживання, ніяких договорів між сторонами не укладалося.

    З листопада 2008 року відповідачці – позивачці ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_3 чиняться перешкоди у проживанні в спірній квартирі, а саме як ствердили сторони, ОСОБА_1 без відома ОСОБА_2 змінив замки у вхідних дверях квартири та не впускає останню та малолітнього внука ОСОБА_2 проживати у ній.

    За таких обставин, враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 підлягають вселенню у квартириу №23 будинку №91 по вул.Новий Світ у м.Тернополі.

    Керуючись ст.ст. 60, 213, 215 ЦПК України, ст.405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, суд,

в и р і ш и в :

    У задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання її та неповнолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_3 – відмовити.

Позов ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1; третя особа – служба у справах дітей Тернопільської міської ради про вселення- задовольнити.

    Вселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_4.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати по сплаті судовиїх витрат у сумі 16 грн..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний  суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або безпосередньо у строк становлений для її подання.

Головуюча                             Галіян Л.Є.