ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2011 р. Справа № 2а-15580/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
30.11.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі-позивачі) звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» (далі-відповідач) від 23 червня 2010 року про відмову в державній реєстрації права власності на домоволодіння по вул. Паустовського, буд.№4 в м. Кривому Розі та зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме: провести державну реєстрацію права власності на домоволодіння за адресою м.Кривий Ріг, вул.Паустовського, буд.4 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року.
Представник позивачів позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що подані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року по справі № 2-4145/2009р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, було поділено житловий будинок з господарськими спорудами №4 по вул.Паустовського в м.Кривому Розі виділивши в натурі ОСОБА_5, (3-1) сіни площею 12,4 кв.м., (3-2) коридор площею 6,2 кв.м., (3-3) житлову кімнату площею 10,7 кв.м., (3-4) житлову кімнату площею 9,8 кв.м., (3-5) житлову кімнату площею 10,7 кв.м., (3-6) кухню площею 13,7 кв.м., господарські будівлі «Д» - погріб, «З» - вбиральню, споруди, 11- водо колонка, №№4,5 огорожі, відповідно, а відповідачці ОСОБА_4, (1-1) кухню площею 10,6 кв.м., (1-2) житлову кімнату площею 14,9кв.м., (1-3) житлову кімнату площею 11,3кв.м., 1- коридор площею 7,2 кв.м., 2- приміщення площею 8,0 кв.м., 3-приміщення площею 5,5кв.м., (2-1) коридор площею 8.7 кв.м., (2-2) котельню площею 6,9кв.м., (2-3) житлову кімнату площею 14,4кв.м., (2-4) житлову кімнату площею 9,2 кв.м., (2-5) кухню площею 12,6кв.м., господарчі споруди: «К» - душ, «И», «Л» вбиральні, «Ж» - гараж, «О»- погріб, споруди, 1 - водоколонка, №№1,2,3,4 - огорожі.
23 червня 2010 року Комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» було розглянуто заяву позивачів №Р-00098672 від 27.05.2010р. з питання державної реєстрації прав власності на підставі рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року справі № 2-4145/2009р. «про поділ майна, що є у спільній частковій власності» на домоволодіння, що знаходиться за адресою м.Кривий Ріг, вул.Паустовського, буд.4 та прийнято рішення про відмову в реєстрації.
Відмову в реєстрації права власності Відповідач обґрунтував тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленими Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення) та іншим актам чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Так, статтями 2 та 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року № 1952 (далі – Закон України № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав.
Також, згідно із пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України № 1952 до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Отже, підпунктом 1.4. пункту 1 Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Відповідно до статті 19 Закону України № 1952 та додатку 1 Тимчасового положення, а саме пункту 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна - це рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з роз‘ясненнями Міністерства юстиції України № 19-32/30 від 22.06.2007 р. "Щодо надання роз‘яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об‘єкти нерухомого майна" визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов‘язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Тобто, виходячи із вище зазначених норм суд дійшов висновку, що Позивачі не виконали всі визначені чинним законодавством приписи, не надали органам реєстрації права власності передбачені чинним законодавством України документи, а посилання Відповідача на підпункт 3.3 пункту 3 Тимчасового положенням є обґрунтованими.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року по справі № 2-4145/2009р., яке набрало законної сили не було встановлено право власності на об’єкти нерухомого майна або факту права власності на об’єкти нерухомого майна по вул. Паустовського, буд.№4 в м. Кривому Розі, а тому відмова Відповідача в реєстрації права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не визнаного рішенням суду, грунтується на законі.
Тобто, суб‘єкт владних повноважень (відповідач) Комунальне підприємство «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» діяв по відношенню до позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (відмова в реєстрації права власності) - на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 07.03.2011 року.
Суддя ОСОБА_1