Справа № 465/5151/14 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/7157/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. Я.

Категорія: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Ванівського О.М., Гриновця Б.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Квартирно – експлуатаційного відділу м. Львова, треті особи – Франківський відділ головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, Будинкоуправління №4 КЕВ м. Львова про визнання права на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1 та реєстрацію у даній квартирі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що вона понад 24 роки проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до поселенського ордеру №1312 від 26.12.1990 року, та клопотання керівництва 308 Військового представництва МО від 29.10.1990 року №154, тобто на законних підставах. Іншого місця проживання у м. Львові вона не мала і не має. Суд не дав належної оцінки факту про те, що договір найму житла фактично укладений з нею вже багато років, а також письмово з 01.04.2009 року. Тимчасовий ордер видавався на ОСОБА_3 і членів його сім"ї, в тому числі і на неї. Після розлучення і виселення ОСОБА_3 вона залишилась проживати, як наймач у спірному житловому приміщенні, а відтак позов слід задовольнити та визнати за нею право на житлову площу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.3 ст. 326 ЦК України,управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст.ст. 118,122 ЖК України,жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету відповідної ради. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет відповідної ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Судом та матеріалами справи встановлено, що у 1990 році ОСОБА_3 за клопотанням начальника 308 ВП МОУ №154 від 17.10.1990 року на тимчасовій основі до отримання постійного житла надано у користування квартиру №47 у м. Львові по вул. Перемиська, 11, без оформлення ордеру з проведення оплати за квартиру і комунальні послуги. ОСОБА_3 не звертався до КЕВ м. Львова щодо оформлення ордера на службову квартиру.

Квартира №47 у м. Львові по вул. Перемиська, 11 перебуває на балансі Будинкоуправління № 4 КЕВ м. Львова, знаходиться у власності Міністерства оборони України.

17.10.2000 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. 

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права на житлову площу в квартирі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач не являється військовослужбовцем чи працівником Збройних Сил України, або ж членом сімей вказаної категорії осіб, не перебуває на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов взагалі та у тому числі за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. Ордер на право заняття спірної квартири позивачу у встановленому законом порядку не видавався, а відтак вселення у квартиру відбулося без законних на те правових підстав.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що між нею та Будинкоуправлінням №3 КЕВ м. Львова 01.04.2009 року укладено договір про надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, а також договору найму житла та відшкодування витрат за надані комунальні послуги, оскільки дані договори не свідчать про правомірність користування нею спірним житловим приміщенням.

Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норм, передбачених ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і така задоволенню не підлягає.

Керуючись 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:           

Судді: