Справа №2-723/09 копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10 червня 2009 рік                                 м. Білогірськ

    Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого                         - судді Чубабрія В.А.

при секретарі                         - Задерецької Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Білогірську цивільну справу за позовом прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ліквідатора Кримського державного сільськогосподарського підприємства „Зоря” ОСОБА_3, треті особи: Сімферопольське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир, про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку від 22.03.1993року та від 29.09.2000року недійсними, за позовом третьої особи, яка завила самостійні вимоги на предмет позову, Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви та Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ліквідатора Кримського державного сільськогосподарського підприємства „Зоря” ОСОБА_3, Земляничненської сільської ради, Сімферопольському міжрайонному бюро технічної інвентаризації, третя особа  без самостійних вимог: Білогірський районний відділ по земельних ресурсах, про визнання недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 22.03.1993року, визнання недійсним Державного акту, виданого ОСОБА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку  від 27.09.2000року, визнання недійсним Державного акту, виданого ОСОБА_2, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення ОСОБА_2, припинення власності шляхом виключення з Єдиного Державного реєстру прав власності,  

В С Т А Н О В И В:

прокурор Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ліквідатора Кримського державного сільськогосподарського підприємства „Зоря” ОСОБА_3, треті особи: Сімферопольське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир, про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку від 22.03.1993року та від 29.09.2000року недійсними.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.06.1992 року усупереч вимогам закону та статуту колгоспу „Зоря” правлінням колгоспу прийнято рішення продати ОСОБА_1 жилий будинок, який знаходиться у с. Учбовому. На підставі рішення правління колгоспу „Зоря” 22.03.1993 року головою колгоспу видано не посвідчену нотаріально довіреність ОСОБА_4, на оформлення від імені колгоспу „Зоря” договору купівлі-продажу будинку з ОСОБА_1 22.03.1993 року ОСОБА_4 з ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу будинку у с. Учбове Білогірського району АР Крим, посвідчений виконкомом Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим.

Крім того, 27.09.2000 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку та земельної ділянки під ним зі ОСОБА_2 Отже цей договір також є недійсним.  Таким чином, прокурор просить суд поновити пропущений з поважних причин строк на звернення до суду, визнати недійсним договір купівлі продажу від 22.03.1993 року, укладений між колгоспом „Зоря” та ОСОБА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладений 27.09.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

14.01.2008 року прокурор Білогірського району АР Крим надав доповнення до позовної заяви, мотивуючи це тим, що на підставі рішення Земляничненської сільської ради 09 квітня 1998 року ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серія І-КМ 076494, але прокуратурою встановлено, що надана ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 0,249 га, знаходиться у межах відводу земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря. У свою чергу, ОСОБА_1 27.09.2000 року укладено договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки зі ОСОБА_2, який став підставою для видачі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КМ 059002 від 20.10.2000 року ОСОБА_2  Таким чином, прокурор просить суд поновити пропущений з поважних причин строк на звернення до суду, визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-КМ 059002 від 20.10.2000 року та зобов’язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, загальною площею 0,249 га, передавши її землекористувачу.

09.06.2008 року представник  третіх осіб - Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви та Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря за довіреністю ОСОБА_5 звернувся до суду з самостійною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ліквідатора Кримського державного сільськогосподарського підприємства „Зоря” ОСОБА_3, Земляничненської сільської ради, Сімферопольського міжрайонному бюро технічної інвентаризації, третя особа: Білогірський районний відділ по земельних ресурсах, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.03.1993 року, визнання недійсним Державного акту, виданого ОСОБА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку  від 27.09.2000 року, визнання недійсним Державного акту, виданого ОСОБА_2,   витребування майна з чужого незаконного володіння ,  виселення ОСОБА_2, припинення власності шляхом виключення з Єдиного Державного реєстру прав власності.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_6 Міністрів Республіки Крим прийнято рішення про повернення релігійним організаціям будівель та культового майна на протязі 1992-1993 року. ОСОБА_6 Міністрів Криму № 93 від 18.05.1993 року передбачено передати у безоплатне користування Сімферопольської і Кримської Єпархії будівлі церкви 1-го корпусу Топловського монастиря у с. Учбове Білогірського району. Відповідно до акту прийому-передачі будівлі було прийнято. Через поведінку ОСОБА_2, який проживав у житловій будівлі на території монастиря, монастир звернувся до прокуратури. Під час прокурорської перевірки було встановлено, що 22.03.1993 року житловий будинок було продано представником колгоспу „Зоря” ОСОБА_1 Всупереч вимогам статуту колгоспу „Зоря” рішення  про продаж будинку було прийнято Правлінням колгоспу, а не вищим органом колгоспу – загальними зборами, а докази існування рішення загальних зборів колгоспників колгоспу „Зоря” від 24.04.1989 року № 4 про продаж житлового будинку у с. Учбове Білогірського району АР Крим відсутні. Також 9 квітня 1998 року на підставі рішення виконкому Земляничненської сільської ради ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю. 27.09.2000 року нотаріально було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку на ній, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до якого вищенаведені будинок та земельна ділянка були придбані у власність ОСОБА_2 Представник вважає, що у ОСОБА_2 відсутні правові підстави для володіння, користування та розпорядження спірним будинком. Таким чином, він просить  визнати строк позовної давності не пропущеним, визнати договір купівлі-продажу від 22.03.1993 року, Державний акт І-КМ 076494, виданий ОСОБА_1, договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку на ній від 27.09.2000 року, Державний акт ІІІ-КМ 059002 від 20.10.2000 року, виданий ОСОБА_2 - недійсними. Також просить витребувати з чужого незаконного володіння будівлю богомазні – літер 26 – комплексу будівель та споруд Топловського монастиря та повернути її Сімферопольській і Кримській Єпархії Української Православної Церкви, виселити ОСОБА_2 з будівлі богомазні, зобов’язати СМБРТІ виключити з Єдиного державного реєстру відомості про належність будинку  без номеру та без адреси, розташованого на земельній ділянці площею 0,249 га у с. Учбовому Білогірського району, на праві власності ОСОБА_2

У судовому засіданні представники прокуратури ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на позові наполягали, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, так як згідно діючого на той час законодавства, договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між колгоспом „Зоря” в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а відтак договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути визнаними дійсними, а отже і Державний акт, який був виданий ОСОБА_2, внаслідок неправомірного набуття ним права власності на земельну ділянку і житлового будинку на ній, також підлягає визнанню недійсним.

Представник позивача - Земляничненської сільської ради – за довіреністю ОСОБА_10 у судовому засіданні на позові наполягав, думку представників прокуратури повністю підтримав.

Представники відповідача ОСОБА_2 за довіреністю та усним клопотанням ОСОБА_11 та ОСОБА_12Є проти доводів представників прокуратури та третіх осіб, які заявили самостійні вимоги на предмет позову, заперечували, просили суд  відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що договір між їхнім довірителем та ОСОБА_1 був укладений з дотриманням усіх вимог законодавства і, що у представників позивача не має жодних підстав стверджувати, що ОСОБА_2 не є законним власником вищезгаданих земельної ділянки та житлового будинку на ній.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позовних вимог представників прокуратури та третіх осіб, які заявили самостійні вимоги на предмет позову, заперечував і повністю підтримав думку своїх представників.

Представник третьої особи Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви та Топловського жіночого монастиря за довіреностями ОСОБА_5, на своєму позові наполягав, позов прокуратури підтримав повністю, пояснив суду, що Сімферопольська і Кримська Єпархія Української православної церкви та Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир, як належні власник і користувач відповідно, згоди на вилучення даної земельної ділянки площею 0,249 га та житлового будинку на ній, ніколи не давали, а відтак усі правочини, які були здійснені без волі належного власника і належного користувача, мають бути визнані недійсними.

Представник третьої особи Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря за довіреністю ОСОБА_13 у судовому засіданні на своєму позові і на позові прокуратури наполягала.

Представник третьої особи - Білогірського районного відділу земельних ресурсів проти доводів представників прокуратури та представників третіх осіб, які заявили самостійні вимоги на предмет позову, заперечував, пояснив суду, що усі документи, які підтверджують право власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,249 га, повністю відповідають вимогам законодавства і не має жодних підстав стверджувати, що дані документи є недійсними.

Відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи – СМБРТІ до судового засідання не з’явилися, надіслали листів про розгляд справи за їх відсутністю, ОСОБА_1 проти позову заперечувала повністю, представник СМ БРТІ позовну заяву просив розглядати згідно документів, які знаходяться у матеріалах справи. Представник відповідач КДСП „Зоря” - ОСОБА_3 до судового засідання не з’явився за невідомих суду причин. Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України розглянув справу за відсутністю осіб, які не з’явилися, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для з’ясування прав та взаємовідносин сторін.

    Заслухавши сторін, їх представників, представників третіх осіб, їхні доводи, думку прокурорів про задоволення позовів, розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовів з наступних підстав.

    ОСОБА_6 Міністрів Республіки Крим № 111 від 24.04.1992 року у виконання Указу Президента України № 125 від 04.03.1992 року вирішено на протязі 1992-1993 рр. здійснити передачу релігійним організаціям у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням (Т.1 а.с.166).

ОСОБА_6 Міністрів Криму № 93 від 18.05.1993 року ухвалено передати у безоплатне користування Сімферопольської і Кримської єпархії будівлю церкви та І корпус Топловського монастиря у с. Учбове Білогірського району (Т.1 а.с.168). За актом прийому-передачі від 01.12.1997 року (Т. 1 а.с. 169-170), прийнятим на підставі ОСОБА_6 Міністрів АР Крим № 204 від 08.07.1997 року, Сімферопольській і Кримській Єпархії Української Православної Церкви, структурним підрозділом якої є Свято-Троїцький Параскевієвський жіночий монастир, було передано комплекс будівель та споруд у с. Учбове Білогірського району АР Крим, у тому числі літер 26, який за часів існування монастирю використовувався у якості богомазні, а на момент передачі представляв собою житлову будівлю.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 004416, виданого 02.06.1995 року на підставі рішення Білогірської районної ОСОБА_6 народних депутатів Свято-Параскевієвському Топловському жіночому монастирю Сімферопольської і Кримської єпархії Української православної церкви Московського патріархату надано у постійне користування для розміщення монастиря 10,76 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (Т. 1 а.с.176-180).

Згідно ст.13 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення).     Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Статут Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря Сімферопольської і Кримської єпархії Української православної Церкви від 27.12.2002 року 08.06.1993 року зареєстрований ОСОБА_6 ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України (Т.2 а.с.85-90).   Тобто з 08.06.1993 року Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир є юридичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право  постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Отже, Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир є постійним користувачем земельної ділянки у с. Учбове Білогірського району, площею 10,76 га, що підтверджується правовстановлюючим документом – Державним актом серії ІІ-КМ № 004416 (а.с.175-176).

24 листопада 1999  року на підставі рішення виконкому Земляничненської сільської ради на ім'я Сімферопольської і Кримської єпархії Української Православної Церкви видано свідоцтво про право власності на комплекс будівель та споруд колишнього Топловського монастиря (за винятком приватизованого житла та будівель, які побудовано після закриття монастиря) (Т.1 а.с.174).

    Відповідно до схематичного плану будівля богомазні Л 26, яка колись належала монастирю, на час передачі знаходилася у користуванні громадянки ОСОБА_1  як жиле приміщення (Т. 1 а.с.172).

Судом встановлено, що 22.03.1993 року між громадянином ОСОБА_4, як представником колгоспу ”Зоря” та громадянкою ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу будинку у с. Учбове Білогірського району АР Крим, який нотаріально посвідчений виконкомом Земляничненської сільської ради. (Т.1 а.с. 21).

Право продавати майно колгоспу „Зоря”, у тому числі будівлі, споруди, віднесено до компетенції колгоспу, вищим органом якого є, відповідно до п. 63 Статуту колгоспу „Зоря”, загальні збори. (Т.1 а.с. 32-34). Ці вимоги статуту відповідають ст. 93 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на той час.

Але судом встановлено, що рішення про продаж будинку було прийнято Правлінням колгоспу 06.06.1992 року (Т.1 а.с.26).

 З довіреності, датованої 22.03.1993 слідує, що ОСОБА_4 доручається оформити договір купівлі-продажу житлового будинку у с. Учбове Білогірського району АР Крим (Т.1 а.с.5). Зазначена довіреність не відповідає вимогам ч. 1 ст. 65 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, відповідної до якої довіреності на укладання угод, які потребують нотаріального посвідчення, а також на вчинення дій щодо колгоспних організацій мають бути нотаріально посвідчені, тобто довіреність видана ОСОБА_4 нотаріально засвідчена не була.

  Згідно з ст. 153 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в необхідній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору. У силу ст.ст. 224, 227 Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року істотною умовою договору купівлі-продажу житлового будинку є предмет договору, а договір має бути нотаріально посвідчений.

У порушення вимог статей 65, 224, 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, виконавчим комітетом Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим 22.03.1993 року було нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу будинку (Т.1 а.с. 29), який індивідуально не визначений, у якості представника продавця в якому виступає особа з неналежною довіреністю.

Отже, договір купівлі-продажу житлового будинку у с. Учбовому Білогірського району АР Крим від 22.03.1993 року, укладений між колгоспом „Зоря” та ОСОБА_1, не має визначеного предмету та підписаний неповноважною особою.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Тому суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 22.03.1993 року, укладений між колгоспом „Зоря” в особі ОСОБА_14А та ОСОБА_1, є недійсним.

09 квітня 1998 року на підставі рішення  виконкому Земляничненської сільської ради № 98 від 13.11.1996 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності серії І-КМ 076494 на земельну ділянку 0,249 га у с. Учбове Білогірського району (Т.1 а.с. 8).

Судом встановлено, що 27 вересня 2000 року приватним нотаріусом ОСОБА_15 було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку на неї, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до якого вищеназвані будинок та земельна ділянка були придбані у власність ОСОБА_2 (Т.1 а.с. 14).

20.10.2000 року ОСОБА_2 було видано Державний акт серія ІІІ-КМ 059002 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,249 га у с. Учбове Білогірського району АР Крим (Т.1 а.с. 7).

Але, судом встановлено, що користувачем земельної ділянки у с. Учбове Білогірського району АР Крим, площею 10,46 га, є Сімферопольська і Кримська Єпархія Української Православної церкви і Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир відповідно.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Земельного кодексу України (1991 р.), надання у користування земельної ділянки, яка знаходиться у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації здійснюється лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому ст.ст. 31, 32 Земельного кодексу України (1991 р.). Ст.31 Земельного кодексу України (1991 р.) визначено, що вилучення земельних ділянок, які знаходяться у користуванні, здійснюється за згодою землекористувачів.

Згоди на вилучення даної земельної ділянки належний власник – Сімферопольська і Кримська Єпархія Української Православної церкви і належний користувач – Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир не давали.

Крім того, проведеною прокуратурою Білогірського району перевіркою із залученням спеціалістів Білогірського районного відділу земельних ресурсів та фахівця ДП „Кримський інститут землеустрою” встановлено, що земельна ділянка площею 0,249 га, яка надана у приватну власність гр. ОСОБА_1, знаходиться у межах відводу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря у с. Учбове Білогірського району, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КМ 004416 від 02.06.1995 року, виданого Білогірською районною радою народних депутатів (Т.1 а.с.89, 175-180).

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР 1963 року  право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

 Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 22.03.1993 року, укладений між колгоспом „Зоря” та ОСОБА_1, судом визнається недійсним, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка не мала права у 2000 році відчужувати спірну будівлю.

Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку на неї, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.09.2000 року, є недійсним, оскільки ОСОБА_1 не була належним власником майна.

Крім того, Державний акт на право приватної власності на землю І-КМ 076494 від 09.04.1998 року, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Земляничненської сільської ради, яке в даний момент скасоване як незаконне, є недійсним, оскільки право на вилучення земельної ділянки не узгоджувалося із законним власником - Сімферопольською і Кримською Єпархією Української Православної церкви.

Відповідно до пунктів б) ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Отже, недійсним є і Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,249 га у с. Учбове Білогірського району АР Крим, виданий ОСОБА_2 20.10.2000 року серія ІІІ-КМ 059002.

Недійсність Державного акту ОСОБА_2 також випливає з висновку призначеної у справі комісійної судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якої факт накладення земельних ділянок площею 0,249 га у с. Учбове Білогірського району АР Крим, який належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до Державного акту ІІІ-КМ № 059002 від 20.10.2000 р., та земельної ділянки площею 10,76 га у с. Учбове Білогірського району АР Крим, який знаходиться у постійному користуванні Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського монастиря відповідно Державного акта ІІ-КМ № 004416 від 02.06.1995 р. має місце (Т.2 а.с.9).

Щодо доводів ОСОБА_2 про те, що у Державний акт ІІ-КМ № 004416 вносилися зміни вже після отримання Державного акту ОСОБА_2 та про підроблення цього акту, суд вважає їх неспроможними, оскільки ОСОБА_1 отримала Державний акт 09.04.1998 року, відповідач ОСОБА_2 отримав Державний акт у 20.10.2000 році, а Топловському Свято-Троїцькому Параскевієвському жіночого монастирю Державний акт було видано 02.06.1995 року. Щодо доводів відповідача про виправлення у Державному акті монастиря, суд не бере їх до уваги, оскільки розмір земельної ділянки, що відводилася монастирю, встановлено рішенням Білогірської районної ради народних депутатів та він відповідає розміру вказаному у Державному акті – 10,76 га (а.с.235-236).

Тобто земельна ділянка ОСОБА_2, площею 0,249 га, яка знаходиться у с. Учбовому Білогірського району АР Крим, розташована на території законного користувача даної земельної ділянки - Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського монастиря.  Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати недійсним Державний акт серія ІІІ-КМ 059002 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,249 га у с. Учбове Білогірського району АР Крим, який видано ОСОБА_2 20.10.2000 року, оскільки договір купівлі-продажу цієї ділянки та будинку на ній між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вже визнано недійсним, отже він не може породжувати правові наслідки у вигляді набуття права власності на незаконно придбане майно.

Відповідно до ч.1 ст. 145 ЦК  УРСР 1963 року якщо майно безоплатно  придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач  не знав і не повинен був знати, то власник вправі витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно втрачено власником чи особою, якій майно було передано у володіння, або вкрадено в того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом проти їх волі.

Судом встановлено, що Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир був позбавлений належного йому майна усупереч його волі, ОСОБА_2 не можна визнати добросовісним набувачем, оскільки на час придбання жилого будинку та земельної ділянки, він знав чи повинен був знати, що це майно передано у власність монастирю.

Отже, суд вважає необхідним витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 будівлю богомазні – літер 26 – комплексу будівель та споруд Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря, та повернути її Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви.

 Враховуючи, що законним власником майна, яке придбане ОСОБА_2 у порушення вимог закону, є Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир Сімферопольської і Кримської єпархії Української Православної Церкви, суд вважає за необхідне зобов’язати СМБРТІ виключити з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про належність будинку без номеру та без адреси, розташованого на земельній ділянці площею 0,249 га у с. Учбове Білогірського району, на праві власності ОСОБА_2.

Згідно ч. 1 ст.317 Цивільного Кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання майном.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 займає приміщення, яке йому не належить, добровільно не погоджується його звільнити, він підлягає виселенню з будівлі богомазні – літер 26 – комплексу будівель та споруд Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастирю.  

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо правомірності набуття ним права власності, спростовуються матеріалами перевірки, проведеної прокуратурою Білогірського району АР Крим, висновками судово-землевпорядної експертизи, а також тим, що на момент вчинення ОСОБА_2 правочину щодо набуття права власності на земельну ділянку та житлового будинку на ній, розташованих у с. Учбовому Білогірського району АР Крим, вже були встановлені законний власник і законний користувач – Сімферопольська і Кримська Єпархія Української православної церкви та Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночий монастир відповідно.

Щодо вимог ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності суд вважає, що вони підлягають відновленню за такими підставами.

Судом встановлено, що прокуратурі Білогірського району стало відомо про вищезазначені договори купівлі-продажу у ході проведення перевірки за зверненням ігумені Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря від 06.09.2007 року на предмет правомірності перебування ОСОБА_2 у будівлі літер 26 (а.с.35-37). У зв’язку з цим, прокуратура Білогірського району не мала можливості своєчасно звернутися до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 22.03.1993 року між колгоспом „Зоря” та ОСОБА_1, а також договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладеного 27.09.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2., тому суд вважає за необхідне відновити прокурору Білогірського району АР Крим строк позовної давності.

Також суд вважає за необхідне відновити Сімферопольській і Кримській Єпархії Української православної церкви та Свято-Троїцькому Параскевієвському Топловському жіночому монастирю строк позовної давності, оскільки судом встановлено, що Свято-Троїцькому Параскевієвському Топловському жіночому монастирю стало відомо про неправомірність знаходження ОСОБА_2 у будівлі, що належить монастирю, після проведеної прокуратурою Білогірського району АР Крим перевіркою за зверненням ігумені Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря від 06.09.2007 року.

Щодо застосування такого наслідку недійсності правочину як реституція, суд, враховуючи кількість позовних вимог та складність справи, а також пояснень відповідача ОСОБА_2 про істотне збільшення вартості майна, вважає, що вона може бути предметом окремих позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України зі ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 297грн. та витрати  на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250грн.

    На підставі Указу Президента України № 125 від 04.03.1992 року, ст.13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.ст. 48,65,145,148,153,224,225,227  ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст.317,387 ЦК України, ст.ст.19,27,31,32  ЗК України (1991 р.), ст.125,126,152 ЗК України, керуючись ст.ст. 10,60,88,169,212 213,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

    позов прокурора задовольнити.

    Позов Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви та Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря задовольнити.

    Відновити прокурору Білогірського району АР Карим строк позовної давності.

    Відновити Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви та Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря строк позовної давності.

    Визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку у с. Учбове Білогірського району, укладений 22.03.1993року між колгоспом „Заря” в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1, нотаріально посвідчений виконкомом Земляничненської сільської ради 22.03.1993року.

    Визнати недійсним Державний акт І-КМ 076494 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,249 га у с. Учбовому Білогірського району, виданий ОСОБА_1

    Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку на неї, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_16.

    Визнати недійсним Державний акт ІІІ-КМ 059002 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,249 га, виданий ОСОБА_2 20.10.2000року.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 будівлю богомазні – літер 26 – комплексу будівель та споруд Топловського монастиря та повернути її Сімферопольської і Кримської Єпархії Української православної церкви.

Виселити ОСОБА_2 з будівлі богомазні – літер 26 – комплексу будівель та споруд Топловського монастиря.

Зобов’язати Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації виключити з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про належність будинку без номеру та без адреси, розташованого на земельній ділянці площею 0,249 га у с. Учбове Білогірського району, на праві власності ОСОБА_2.

Стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 297грн. та витрати  на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий:            (підпис)

Рішення не набрало законної сили.

З оригіналом згідно. Суддя:         Секретар: