Справа № 22-78 2007р.                                                       Головуючий у 1-й інстанції: Адаменко І.М.

Категорія:   36                                                                   Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 січня 2007 року                                                     Колегія суддів судової палати в

цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого  - Полежая В.Д.,

суддів - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,

при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду від 27 вересня 2006 року у справі за його позовом до ОСОБА_2  про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину та про звільнення від заборгованості по аліментах,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд із цим позовом до ОСОБА_2.В обґрунтування позовних вимог зазначав, що за рішенням суду від 23 травня 2003 року він зобов"язаний до сплати аліментів на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця до її повноліття.

Шлюб з відповідачкою було розірвано в установленому порядку у ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3  він одружився з другою жінкою, від якої має дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4..

Посилаючись на те, що він не має постійної роботи, а отже стабільного заробітку, на те, що на його утриманні знаходиться нова сім"я, у тому числі і неповнолітня дитина, просив суд зменшити розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 а також звільнити його від сплати заборгованості по аліментах в сумі 897 грн.43 коп., що утворилась з лютого 2006 року, оскільки за згодою відповідачки дочка ОСОБА_3 проживала у його новій сім"ї і перебувала на його повному утриманні з 15.10.2005 року до кінця травня 2006 року.

Рішенням Бобринецького районного суду від 27 вересня 2006 року позов задоволено частково. Розмір аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 на користь відповідачки зменшено з 1/4 до 1/5 частини заробітку позивача, які він зобов'язаний сплачувати щомісяця, але цей розмір не повинен бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. В задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментах відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та цивільно-процесуального права і

2.

 про ухвалення нового рішення, яким задовільнити його позовні вимоги в повному обсязі. Вказується на те, що визначений судом новий розмір аліментів з урахуванням його мінімального розміру не тільки не зменшує їх розмір, встановлений раніше, а навпаки - збільшує. Відмовляючи в позові про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, суд не дав належної оцінки доказам, які були надані ним на підтвердження позовних вимог, та не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_5, які просили задовільнити апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи щодо незаконності та необґрунтованості рішення Бобринецького районного суду, заперечення відповідачки ОСОБА_2., яка просила відхилити апеляційну скаргу, дослідивши письмові докази, що додані до матеріалів справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду 1-ї інстанції - залишенню без змін з таких підстав.

Зменшуючи розмір аліментів, раніше встановлений судом, з 1/4 до 1/5 частини заробітку позивача, суд 1-ї інстанції виходив з того, що його сімейний стан змінився в зв"язку із новим одруженням та народженням дочки ОСОБА_4, отже він зобов'язаний утримувати ще одну неповнолітню дитину та дружину, яка не працює. За таких обставин, враховуючи доводи позивача про те, що він не має постійної роботи, суд мав підстави, відповідно до ст.. 192 СК України, зменшити розмір аліментів раніше визначений судом в зв"язку із зміною його сімейного та матеріального стану.

При цьому суд 1-ї інстанції діяв згідно із вимогами ст.. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З тексту позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог не видно, до якого розміру позивач вважав за необхідне зменшити раніше встановлений судом розмір аліментів. В судовому засіданні (а.с. 26) суду 1-ї інстанції представник позивача просив зменшити цей розмір до 1/3 частини заробітку, що є нелогічним, оскільки 1/3 більше 1/4. Позовні вимоги щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі позивачем не заявлялись. Згідно із ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.. 184 СК України, тобто коли вирішується питання про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Надані позивачем докази щодо зміни його матеріального стану, а саме відсутність належних та достатніх доказів, не давали суду 1-ї інстанції вирішити

3.

спір щодо зменшення розміру аліментів іншим чином.

Правильним по суті є і рішення суду, яким позивачу відмовлено в позові про звільнення його від сплати заборгованості по аліментах. Судом 1-ї інстанції встановлено, що неповнолітня дочка ОСОБА_3 з 15.10.2005 року по кінець травня 2006 року, тобто 7 з половиною місяців, за згодою відповідачки проживала у новій сім"ї позивача, знаходилась на його утриманні. Ці обставини могли би бути підставою для звільнення позивача від обов"язку сплачувати аліменти за цей період за умови надання ним доказів про те, що заборгованість у сумі, зазначеній в позові, або в іншій сумі, утворилась саме в період перебування дочки на його утриманні. Таких доказів не надано ні до суду 1-ї, ні до апеляційної інстанцій. З пояснень позивача, викладених в позовній заяві, вбачається, що заборгованість утворилась з лютого 2006 року. У попередженні ДВС у Бобринецькому районі (а.с.6) зазначено, що спірна сума заборгованості має місце станом на 1.08.2006 року. Таким чином, докази про те, що спірна сума заборгованості по аліментах утворилась саме за період з ІНФОРМАЦІЯ_5, - відсутні. При цьому факт повернення відповідачці позивачем одягу, придбаного ним для дочки ОСОБА_3 за цей період, чи неповернення не мав би істотного значення, оскільки доведеним є факт перебування її в цей час на повному утриманні батька, що дійсно, могло би бути підставою для повного або часткового звільнення його від заборгованості за аліментами відповідно до ч.2 ст.197СК України.

Наведене свідчить про те, що апеляційна скарга не містить підстав для скасування рішення суду 1-ї інстанції, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм цивільно-процесуального та матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303-304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, а рішення Бобринецького районного суду від 27 вересня 2006 року залишити без змін.

Ця ухвала та рішення суду 1-ї інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду і можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.