Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.

Секретар судових засідань ОСОБА_1

З участю представників ОСОБА_2, та ПрАТ „СК Альфа страхування”,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу представника ПрАТ „СК „Альфа страхування” на рішення Рівненського районного суду від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство „Ідея Банк” до Приватного акціонерного товариства „СК „Альфа страхування” про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування по страховому випадку, моральної шкоди та судових витрат,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Рівненського районного суду від 08 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства „СК „Альфа страхування” на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 175901гривню 42коп., 1759гривень 01коп. судового збору в дохід державного бюджету.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

В подані апеляційній скарзі представник ПрАТ „СК „Альфа страхування” не погодившись з рішенням суду через те, що суд першої інстанції неповно з”ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи доводив, що 04 червня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов”язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 046.0447569.052, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов”язані з володінням, користування та розпорядженням транспортним засобом марки Пежо-308, державний номер НОМЕР_1.

10 лютого 2014 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

Статтями 991 ЦК України та 26 Закону України „Про страхування” визначено підстави відмови від здійснення страхової виплати, при цьому, частинами 2, 3 статті 991 ЦК встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону, а рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

08 лютого 2014 року відповідача було повідомлено про випадок, який мав ознаки страхового та який стався в м. Рівне по вул. Соборна – Дворецька за участю автомобіля Пежо-308 належного ОСОБА_2

Підпунктом 4.2 частини 2 Договору страхування передбачено, що страховим випадком не визнається подія, що відбулась при керуванні транспортним засобом особою, що не мала посвідчення водія відповідної категорії або права керування цим транспортним засобом або знаходилася в стані алкогольного сп”ягніння.

Відповідно до довідки ДАІ „відомості № 9346538 про дорожньо-транспротну пригоду” від 08 лютого 2014 року водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Пежо-308 державний реєстраційний номер ВК 8840ВН у нетверезому стані, даний факт підтверджений і висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 № 85 від 08 лютого 2014 року.

Окрім того в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 АА2 № 998957 від 08 лютого 2014 року позивачем визнано (власноручний підпис), що в момент події ДТП ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп”яніння „керував автомобілем, випив пляшку пива”.

За умовами договору страхування вигодонабувачем є ПАТ „Ідея Банк”, з яким позивач уклав кредитний договір, а предметом застави є легковий автомобіль Пежо-308.

Вважає, що страховик не мав законних підстав вимагати у такому випадку виплати йому страхового відшкодування.

Просив оскаржуване рішення скасувати та стягнути на їхню користь судові витрати.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, доводи сторін у межах поданої апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду дійшла висновку про її задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2013 року між ПАТ „Ідея Банк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 910.22779 згідно якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 179587гривень 74коп.

Для забезпечення виконання зобов”язання за кредитним договором між сторонами кредитного договору 19 червня 2013 року було укладено договір застави належного позичальникові легкового автомобіля марки Пежо-308, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

А 04 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ „СК „Альфа Страхування” було укладено договір №046.0447569.052 добровільного страхування ризиків, пов”язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (КАСКО) автомобіля Пежо-308.

Пунктом 4.2 частини 2 договору страхування передбачено, що страховим випадком не визнається подія, що відбулась під час керування транспортним засобом особою, що не мала посвідчення водія відповідної категорії або права керування цим транспортним засобом або знаходилася в стані алкогольного сп”ягніння та/або перебувала під впливом наркотичних чи токсичних речовин та/або перебувала під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу (за виключенням випадку, коли така особа здійснює управління викраденим транспортним засобом).

08 лютого 2014 року в м. Рівне на вул. Соборна – Дворецька з участю автомобіля Пежо-308 під керуванням ОСОБА_2 стався страховий випадок, внаслідок якого автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Рівненського міського суду від 03 березня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 та ст. 124 КУпАП та піддано штрафу на суму 340гривень.

Посилаючись на п. 4.2 частини 2 договору страхування, страховик відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що він в момент ДТП перебував у стані алкогольного сп”яніння.

При цьому страховик виходив з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 08 лютого 2014 року серія АА2 №998957 правопорушник – ОСОБА_2 власноручно написав: „керував автомобілем, випив пляшку пива” та підписав протокол, тобто визнав факт керування ним автомобілем в стані алкогольного сп”яніння (а.с.22).

Одразу ж після ДТП о 6 год. 11хв. ОСОБА_2 було оглянуто лікарем ОСОБА_5 на підставі направлення та в присутності працівників ДАІ на предмет перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп”ягніння, за допомогою Алкотестера Драгер та виявлено вміст парів алкоголю 1,28 проміле, при нормі 0,20 проміле. З висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 погодився та підписав його (а.с.23).

Інших медичних висновків, які б спростовували факт перебування ОСОБА_2 в момент ДТП в стані алкогольного сп”яніння він суду не надав.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Апеляційний суд не приймає до уваги постанову судді Рівненського районного суду від 25 березня 2014 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки ця постанова суперечить фактичним обставинам справи та наявним доказам про те, що ОСОБА_2 фактично перебував у стані алкогольного сп"яніння, погодився з протоколом про адміністративне правопорушення та підписав його та висновок медичного обстеження (а.с.5-8).

Виходячи з того, що суд першої інстанції при вирішенні справи неповно з”ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові та стягнення на користь відповідача понесеного ним судового збору.

Керуючись ч. 1 ст. 88, ч. 1, 2, ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства „СК „Альфа Страхування” задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду від 08 липня 2015 року скасувати і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства „СК „Альфа Страхування” 2902гривні 91коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: О.В.Оніпко

ОСОБА_4