Справа 2-а-45/09 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2009 року Демидівський районний суд
Рівненської області
складі:
головуючого - судді Олексюк А.О.
при секретарі - Савковій Г.М. .
представника відповідача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Демидівка Рівненської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області, в якому просить стягнути з управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі невиплачене їй за період 2006 – 2008 років підвищення до пенсії в сумі 3891,90 гривень, згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є дитиною війни. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись підвищена пенсія у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено. Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статтю 6 згаданого Закону викладено в новій редакції, яка не передбачає виплату дітям війни підвищення до пенсії у вказаному вище розмірі. Однак, Конституційний Суд України в своїх рішеннях № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року; № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року; визнав вказані зміни такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними). Відповідачем при нарахуванні пенсії та підвищення до неї, всупереч Рішенням Конституційного Суду України не дотримано вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року за №2195-IV, у зв»язку з чим їй не доплачено за період 2006 – 2008 років 3891,90 гривень.
В судове засідання позивачка не з’явилася. Однак направила на адресу суду заяву, в якій просить позов розглядати без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному об’ємі. З пояснень даних нею під час попереднього судового засідання вбачається, що про факт порушення її права на отримання підвищеної пенсії дізналася приблизно два місяці тому у зв»язку з висвітленням зазначених подій у засобах масової інформації.
Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі проти позову заперечує посилаючись на відсутність нормативно-правового регулювання виплати щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни» за попередні роки в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні просить застосувати, передбачені ст.100 КАС України наслідки пропуску строків позовної давності. Також зазначила, що з моменту прийняття згаданих вище Рішень Конституційного Суду України, якими визнано неконституційними зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про припинення виплат «дітям війни» підвищення до пенсії, видатків у державному бюджеті України на 2007-2008 роки для таких виплат не передбачалось. На сьогоднішній день порядок обчислення підвищень до пенсії за минулі (2007-2008) роки, а також механізм її виплати на законодавчому рівні не врегульовано. Крім цього, згідно з ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», у 2006 році передбачалось поетапне підвищення до пенсії згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак, вказаного порядку затверджено не було. Оскільки згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплата дітям війни підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а як вказано вище, таких видатків на 2006-2008 роки, а також порядку обчислення та механізму їх виплати передбачено не було, то правові підстави для виплати вказаного підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за період 2006 - 2008 років як з власних надходжень Пенсійного фонду, так і за рахунок коштів Державного бюджету України на 2009 рік відсутні. У зв»язку з цим, просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Вивчивши подані відповідачем заперечення, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково за період 2007-2008 років. За період 2006 року до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Як видно з пояснень позивачки, вона є особою похилого віку, в силу чого не розуміла зміст опублікованих у засобах масової інформації Рішень Конституційного Суду України щодо дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Їй стало відомо про те, що підвищення до пенсії їй, як дитині війни, виплачується в розмірах менших, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 2004 року, лише після одержання в управлінні Пенсійного фонду України в Демидівському районі відповіді на офіційне звернення за № 201 від 13 лютого 2009 року. Таким чином, дізнавшись 13 лютого 2009 року про порушення її права на виплату підвищення до пенсії, не пропустила встановленого ст.99 КАС України строку, у зв»язку з чим підстави для його поновлення відсутні. Тому, відсутні також підстави для застосування ст.. 100 КАС України.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачка народилася 23 листопада 1939 року, що підтверджується документом, що посвідчує її особу – (а.с.4) і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року є дитиною війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11. 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_3 згідно розділу IV ( прикінцеві та перехідні положення), набув чинності з 1 січня 2006 року.
Правилом ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», передбачалось, що підвищення до пенсії у 2006 році буде здійснюватись поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма є чинною її не визнано такою, що не відповідає Конституції України. Однак, вказаного вище порядку у 2006 році затверджено не було.
В період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року вказане підвищення позивачці не виплачувалось, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою відповіддю управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі від 13 лютого 2009 року. В період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_2 отримувала підвищення до пенсії в розмірі 10% мінімальної пенсії /а.с.6/.
Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Однак, згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення підвищення згідно ст.6 Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України .
Згідно ч.2 ст 19. Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки порядку впровадження ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» щодо поетапного підвищення пенсій дітям війни згідно з Законом № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, а також порядку фінансування видатків з державного бюджету на вказані цілі будь-яким нормативно-правовим актом у 2006 році не врегульовано, суд прийшов до висновку, що підстав здійснювати нарахування, а як наслідок і виплату підвищення до пенсії дітям війни за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України в 2006 році у відповідача не було.
Аналізуючи вказані вище норми Конституції України, Законів України « Про соціальний захист дітей війни», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», « Про пенсійне забезпечення», а також досліджені у справі докази, суд вважає, що управління Пенсійного Фонду України в Демидівському районі діяло відповідно до діючого на той час законодавства, а отже підстави для визнання цих дій (бездіяльності) за період 2006 року неправомірними відсутні. Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині позивачці необхідно відмовити.
Поряд з цим, як видно з пояснень представника управління пенсійного фонду України в Демидівському районі – ОСОБА_1 підвищення до пенсії у 2007 -2008 роках не виплачувалось через те, що пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальне забезпечення дітей війни» на 2007 рік було зупинено. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ст.6 згаданого Закону змінено та викладено у новій редакції. Це в свою чергу не давало підстав для нарахування та виплати дітям війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачалось ст. ст.6 Закону № 2195-IV в редакції від 18.11.2004 року.
Проте, Конституційний суд України в своїх Рішеннях № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
Згідно п.3. резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року, вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ( 489-16 ), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Аналогічно підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», яким ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та викладено у новій редакції також втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.
Таким чином, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року відновлено. З цього моменту управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі під час нарахування пенсії позивачці, зобов»язано було враховувати положення ст. 6 вказаного Закону. При цьому, посилання представника відповідача на відсутність в Державному бюджеті за 2007-2008 роки видатків для таких виплат, суд вважає необґрунтованими, оскільки сам факт наявності чи відсутності в Державному бюджеті відповідних асигнувань не скасовує і не зупиняє дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Незважаючи на це, як видно з дослідженої судом відповіді на офіційне звернення управління пенсійного фонду України в Демидівському районі позивачці за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_2 отримувала підвищення до пенсії в розмірі 10% мінімальної пенсії .
На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії є неправомірними лише за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки проведено без врахування підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як того вимагає правило ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року.
Позивачка звернулась до суду з вимогою зобов’язати ГУПФ України в Демидівському районі нарахувати та стягнути конкретну суму підвищення до пенсії дітям війни. Суд вважає, що вимога щодо конкретної суми не підлягає до задоволення, так як проведення нарахувань пенсій або надбавок до них, не входить до компетенції адміністративного суду. Разом з тим, суд рахує, що порушене право позивачки підлягає до захисту, та вважає необхідним зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як «дитині війни», в розмірі передбаченому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
Враховуючи вище викладене, на підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року, ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік, Рішення Конституційного України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 , керуючись ст.ст. 7-12,122,158,162-163 КАС України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії - задовольнити частково.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством на 2007 – 2008 роки, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скаргу подано протягом 10-денного строку встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова Демидівського районного суду Рівненської області набирає законної сили в разі неподання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк по закінченні цього строку. В разі подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк, а в подальшому неподання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили по закінченні десятиденного строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: підпис
Голова Демидівського районного
С У Д У ОСОБА_4