Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 945 від 2008 року                        Головуючий у 1 й інстанції - Чередниченко В.Є.

Категорія 39                                                          Доповідач - Михайловська С.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2008 року березня 03 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Баранніка О.П.

Суддів - Михайловської С.Ю., Можелянської З.М.

При секретарі - Лещинській О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2007 року по справі за позовомОСОБА_1 до комунального підприємства „Профдезінфекція" м.Павлограда про стягнення сум належних працівникові при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства „Профдезінфекція" м.Павлограда про стягнення сум належних працівникові при звільненні - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ на користь держави в розмірі 30 гривень.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду та задовольнити її позов посилаючись на те, що висновки суду щодо відсутності в колективному договорі підстав для виплати їй компенсацій та гарантій необгрунтовані та не відповідають дійсним обставинам .

Ухвалюючи рішення суд не врахував вимоги чинного законодавства до змісту колективного договору, які зазначені в ч. 2 ст. 13 КЗпП України та в ч. 2 ст. 7 ЗУ „Про колективні договори і угоди".

Суд першої інстанції відмовляючи позивачці в її позові встановив, що наказом № 6-ос від 23.02.2006 року відповідач поновив позивачку на посаді головного бухгалтера КП „Профдезінфекція".

13 липня 2006 року відповідач звільнив позивачку на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штату, при цьому здійснив з позивачкою повний розрахунок передбачений КЗпП України.

При цьому суд послався на те, що з п.п.7.3.7. Колективної угоди КП „Профдезінфекція" від 18.03.2002 року зазначені положення колективної угоди передбачають виплату допомоги та компенсацію у виплаті грошових сум керівнику підприємства, а не головному бухгалтеру.

П .7.8. Колективної угоди КП „Профдезінфекція" хоч і визначає розмір пільг, компенсацій та гарантій головному бухгалтеру підприємства, але не зазначає в яких випадках, на яких підставах та в якому порядку підприємство зобов'язане їх здійснити. Тому суд прийшов до висновку, що посилання позивачки на вищевказані положення колективного договору є безпідставними.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вищезазначені обставини справи. Дав цим обставинам та доказам по справі належну правову оцінку і обґрунтовано, згідно з вимогами ст..ст.13, 232, ч. 1 ст. 233, 237-1 КЗпП України, Закону України „Про колективні договори і угоди" ухвалив законне та обгрунтоване рішення, з урахуванням також і того, що по всіх зазначених вимогах позивачка пропустила передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП тримісячний строк

Довід зазначений в апеляційній скарзі позивачки про те, що висновки суду щодо відсутності в колективному договорі підстав для виплати їй компенсацій та гарантій необгрунтовані та не відповідають дійсним обставинам, не може бути прийнятий до уваги, оскільки зводиться до переоцінки доказів та обставин по справі і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Довід про те, що суд не врахував вимоги чинного законодавства до змісту колективного договору, які зазначені в ч. 2 ст. 13 КЗпП України та в ч. 2 ст. 7 ЗУ „Про колективні договори і угоди", безпідставний тому, що суд при вирішенні спору правильно застосував саме той матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини..

Таким чином рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст..303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом 2-х місяців.