АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1625/11 Головуючий у 1-й інстанції Кононенко Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 року м. Полтава
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Чічіля В.А.
Суддів: Мартєва С.Ю., ТимчукЛЛ.
при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 березня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Постановлено стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 1314 грн. 93 коп., завдану моральну шкоду в розмірі 3000 грн., понесені нею судові витрати в розмірі 116 грн.00 коп., а всього 4430 грн.93 коп.
В решті позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Н.Є.* про стягнення моральної шкоди - відмовлено.
З рішенням не погодився ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просив рішення районного суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія судців, заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, що з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивачка є власником домоволодіння по вул. Кар’єрній, 17 а, де вона постійно мешкає, крім того вона являється власницею невеликої дворової собаки, яка проживає разом з нею за вищевказаною адресою.
Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння по вул. Кар’єрній, 17, де мешкає разом з дружиною ОСОБА_4 В своєму господарстві як домашнього улюбленця та охоронця подвір'я, він утримує собаку 6-ти річного віку на прізвисько «Дан», і для її утримання ним на подвір'ї створені відповідні умови, є вольєр та саме подвір'я огороджене парканом, що виключає можливість самовільного залишення його території собакою.
Проте, як вставнолено місцевим судом, 28 березня 2010 року близько 20-00 год. з домоволодіння відповідача, яке знаходиться поруч, на вулицю вибігла його доросла собака службової породи ротвеллер без повідка та намордника та несподівано накинувся на собаку позивачки. В результаті цього собаці позивачів було пошкоджено живіт шляхом розриву в декількох місцях, задню лапу, нанесено численні гематоми та рвані рани, що підтверджується копіями медичних документів.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, зокрема, пов’язана з утриманням службових собак та собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє об’єктом, утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92р, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел , має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлено правильне та справедливе рішення.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування судом обставин спричинення моральної шкоди позивачці, та необгрунтованості розміру стягнутої суми відшкодування.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. зі змінами та доповненнями передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру з немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпшого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Таким чином, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 березня 2011 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Г оловуючий
Судді