ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" липня 2006 р. | Справа № 9/120-64А. |
За позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк
До Відкритого акціонерного товариства „Нотекс”, м. Нововолинськ
Про стягнення 3 512,50 грн. штрафних санкцій
Головуюча суддя Соломка Л.І.
При секретарі ПриходайТ.О.
Представники:
Від позивача: Ліщук А.В. - представник, довіреність №06.10/6 від 07.02.2006 р.;
Від відповідача: Петренко В.М. - директор.
Права та обов’язки сторонам роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
У судовому засіданні 20.07.2006 р. оголошувалась перерва до 25.07.2006 р. для подачі сторонами додаткових доказів по справі.
Суть спору: Позивач-Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Нотекс” 3 512,50 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 1-го інваліда у 2005 році. Свої вимоги обгрунтувало тим, що ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Норматив для працевлаштування відповідачем в 2005 році інвалідів становив 1 особа. Згідно розділу 2 Звіту за 2005 р. відповідачем не було фактично працевлаштовано жодного інваліда. Не виконано нормативу по працевлаштуванню 1-го інваліда. Розмір штрафних санкцій складає 3512,50 грн.
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями) установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідачем не було представлено доказів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що передбачено п.п.3,5,14 Положення „Про робоче місце інваліда”.
Відповідач у відзиву на позов №191 від 17.07.2006 р. та судовому засіданні проти позову заперечує, мотивуючи тим, що згідно рішення загальних зборів акціонерів від 05.07.2004 р. майно товариства було реалізовано з метою погашення боргів, 30.05.2005 р. відбулися загальні збори акціонерів ВАТ „Нововолинська бавовняна фабрика „Нотекс”, на яких прийняте рішення про припинення діяльності товариства, призначена ліквідаційна комісія, визначено строк та порядок проведення ліквідації, згідно наказу №8 від 17.06.2005 р. всі працівники були попереджені щодо розірвання трудового договору, оскільки підприємство ніякою трудовою діяльністю не займалось. Станом на 01.01.2005 р. чисельність працівників становила 12 чоловік, з них 8 чоловік було звільнено 03.01.2006 р. На даний час чисельність становить 4 чоловіка, тому працевлаштування інвалідів було неможливими через відсутність робочих місць і масове скорочення працівників в 2004 -2005 р.р.
Із досліджених матеріалів справи, господарський суд,
в с т а н о в и в:
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 12 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 1 інвалід, фактично у звітному періоді на підприємстві не було працевлаштовано жодного інваліда (а.с.4).
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу загальних зборів акціонерів від 30.05.2005 р. прийнято рішення про припинення діяльності товариства та призначення ліквідаційної комісії для проведення заходів по ліквідації підприємства. Ліквідаційною комісією поміщено оголошення про ліквідацію товариства в газетах „Голос України” за 17.06.2005 р., та „Наше місто” за 16.06.2005 р. (а.с.26,28). Всі працівники підприємства попереджені про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства згідно наказу №8 від 17.06.2005 р. (а.с.19). Станом на 01.01.2005 р. чисельність працівників становила 12 чол., майно підприємства передано в оперативну оренду згідно договору оперативної оренди від 12.12.2005 р. передбачено, що орендар –ТзОВ „СМП” зобов’язується прийняти на роботу колишніх працівників орендодавця –ВАТ „Нотекс”. Однак, згідно листа від 09.06.2005 р. №160 державного реєстратора та товариство повідомлено, що прокуратурою м. Нововолинська проводиться перевірка за фактом підробки протоколу загальних зборів акціонерів від 30.05.2005 р., у зв’язку з чим призупинено ліквідацію товариства до прийняття рішення за результатами перевірки. Рішення прокуратурою не прийняте по даний час, але ліквідаційна процедура зупинена. Однак, рішення загальних зборів від 30.05.2005 р. не скасоване в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним порушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності , якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оцінюючи всі наявні докази у їх сукупності, враховуючи обставини господарської діяльності ВАТ „Нотекс” у 2005 р., господарський суд дійшов висновку про відсутність вини товариства у невиконанні нормативу працевлаштування інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд ,-
постановив:
1. У позові відмовити.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя Л.І. Соломка