ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2006 р. | Справа № 9/113-64А. |
За позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк
До Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство», с. Городок Маневицького району
Про стягнення 46 801,68 грн. штрафних санкцій
Головуюча суддя Соломка Л.І.
При секретарі ПриходайТ.О.
Представники:
Від позивача: Ліщук А.В.- представник, довіреність №06.10/6 від 07.02.2006 р.;
Від відповідача: Шевчик В.А. –юрисконсульт, довіреність №330 від 13.05.2006 р.
Права та обов’язки представникам позивача та відповідача роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача та відповідача не поступало.
У судовому засіданні 25.07.2006 р. оголошувалась перерва до 27.07.2006 р. для подачі відповідачем доказів на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2006 р.
Суть спору: Позивач-Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство»46 801,68 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 6-ти інвалідів у 2005 році. Свої вимоги обгрунтувало тим, що ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Норматив для працевлаштування відповідачем в 2005 році інвалідів становив 14 осіб. Середньооблікова чисельність працевлаштованих відповідачем інвалідів склала 8 чоловік. Не виконано нормативу по працевлаштуванню 6-ти інвалідів. Розмір штрафних санкцій складає 46 801,68 грн.
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями) установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідачем не було представлено доказів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що передбачено п.п.3,5,14 Положення „Про робоче місце інваліда”.
Відповідач у відзиву на позов №131 від 24.07.2006 р. та судовому засіданні проти позову заперечував, , мотивуючи тим, що ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відносить питання працевлаштування інвалідів до компетенції відповідних державних органів (Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України , місцевих рад народних депутатів, громадських організацій інвалідів. У 2005 р. до ДП „Городоцький лісгосп” звернулося за працевлаштуванням 10 інвалідів , усі з яких були працевлаштовані, жодному інваліду не було відмовлено в працевлаштуванні. Крім того, на підприємстві 32 працівники утримуються за рахунок бюджету, тому не повинні включатися при обрахунку нормативу для працевлаштування інвалідів.
Із досліджених матеріалів справи, господарський суд,
в с т а н о в и в:
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 352 чоловіка, з них 32 бюджет відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити 14 ( з них 1 - бюджет), а фактично у звітному періоді на підприємстві було працевлаштовано 10 інвалідів, не всі з яких працювали протягом цілого року (а.с.4).
У зв’язку з цим, Фондом соціального захисту інвалідів, відповідно до положень Інструкції, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 р. №171, зараховано працевлаштування лише 8 інвалідів.
За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Тобто, хоч на підприємство і не покладається обов’язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов’язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про створені робочі місця органи працевлаштування інвалідів, передбачені ст.18 Закону № 875-ХІІ.
Така інформація подавалась відповідачем протягом 2005 р. шляхом подачі звітів форми №3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках до Маневицького районного центру зайнятості, однак в даних звітах підприємство не зазначало потребу саме в інвалідах. Відповідачем не подано також суду доказів створення робочих місць для інвалідів.
Водночас, як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік та штатного розпису працівників апарату Городоцького ДЛГ на 2005 рік, середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 352 чоловіка, 32 з яких фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та на яких не поширюється обов’язок по працевлаштуванню інвалідів. Таким чином, відповідачем невірно здійснено розрахунок інвалідів, які повинні були працювати на підприємстві в 2005 р., їх кількість повинна складати 13 осіб ( 352-32/4% = 13).
Оскільки відповідачем невірно визначений норматив по працевлаштуванню інвалідів, середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів склала 8 інвалідів та не створено робочих місць для працевлаштування і не працевлаштовано 5 інвалідів, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано встановлений законодавством норматив із працевлаштування 5-ти інвалідів, а доказів про повідомлення належним чином органів, передбачених ст.18 Закону про наявність вільних робочих місць, на яких можуть працювати інваліди, він не подав.
Із вищезгаданого звіту вбачається, що відповідачем невірно визначена середньорічна заробітна плата штатного працівника (6 986,0 грн.), яка за розрахунком позивача складає 7 800,28 грн. - відповідно сума штрафних санкцій за неправлаштування 5 інвалідів складає 39 001,40 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та правомірно застосовано штрафні санкції за 5 нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів, в решті позову слід відмовити.
Водночас, відповідач звернувся до суду з клопотанням, просить врахувати важкий фінансовий стан господарства, про що подав відповідні докази, та розстрочити сплату суми штрафних санкцій протягом 2006-2007 років рівними частками.
Клопотання відповідача задоволено судом, сплату суми штрафних санкцій в розмірі 39 001,40 грн. слід розстрочити стоком на 1 рік, починаючи з 1 серпня 2006 р. по 01 серпня 2007 р. рівними частинами по 3 250,12 грн.
Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд ,-
постановив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Городоцьке лісове господарство” (с. Городок Маневицького району) (відкритих рахунків в установах банків немає) інд. код 00991522 на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Луцьк, вул. Писаревського,3А) та зарахувати в доход державного бюджету Маневицького району 50070000, р/р 31213230600287, інд. код 2174042, банк УДК у Волинській області, МФО 803014 39 001,40 грн. штрафних санкцій.
Розстрочити виконання постанови строком на 1 рік рівними частками, починаючи:
- серпень 2006 р.- 3 250,12 грн., вересень 2006 р.- 3 250,12 грн., жовтень 2006 р.- 3 250,12 грн., листопад 2006 р.- 3 250,12 грн., грудень 2006 р.- 3 250,12 грн., січень 2007 р.- 3 250,12 грн., лютий 2007 р.- 3 250,12 грн., березень 2007 р.- 3 250,12 грн., квітень 2007 р.- 3 250,12 грн., травень 2007 р.- 3 250,12 грн., червень 2007 р.- 3 250,12 грн., липень 2007 р.- 3 250,12 грн.
3. У позові на суму 7 800,28 грн. відмовити.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя Л.І. Соломка