Справа №2-а-104/2009 рік
ПОСТАНОВА
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2009 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючої – суддi ОСОБА_1,
секретаря – Литвинюк І.М.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщенні суду в мiстi Долина справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі здійснити нарахування недоплаченої щомісячної Державної соціальної допомоги як дитині за 2006-2007 роки сумі 2733,30 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що він народився 1942 року .Відповідно до ст.1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни «,являється дитиною війни. З першого січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак у 2006 - 2007 роках така допомога не виплачувалась.
Вважає, що сума невиплаченої їй щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки складає: (4302 + 4809)х30:100 = 2733,30 грн.
Позивач в судовому засіданні збільшив позовні вимоги, просить також стягнути із управління Пенсійного фонду України в Долинському районі на його користь недоплачену йому щомісячну допомогу до пенсії за 2008 рік в сумі 1737.90 гривень, зобов»язати відповідача нарахувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії, позовні вимоги у збільшеному розмірі підтримує, просить задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідно до заперечення на позов представник відповідача позовних вимог не визнає та зазначає, що управління ПФ України в Долинському районі не виплачувало дітям війни передбачене Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у зв’язку з відсутністю коштів у Пенсійному фонді та відсутністю програмного забезпечення, яке б давало можливість проводити відповідні нарахування. Крім цього, визначення мінімального розміру пенсії за віком, згідно якого позивач проводить свої розрахунки, визначено лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, ч. 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. І таким чином зазначене визначення мінімального розміру пенсії за віком до обчислення підвищень згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуватись не може.
При визначенні розміру підвищення управління керувалося чинним законодавством, в тому числі Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік», «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». У 2008 році позивач отримував підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі, встановленому для учасників війни.
Крім того, законом встановлений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення даного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З рішенням Конституційного суду, на яке посилається позивач, він був ознайомлений ще у 2007 році. Так як 16.08.2007 року від ОСОБА_2 до управління надійшла письмова заява, згідно якої позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, просив виплатити, починаючи з 01.01.2007 року по дату звернення, заборгованість в сумі 834,05 гривні, а починаючи з серпня проводити виплату в розмірі 123,02 гривні. Дану заяву управлінням було прийнято та зареєстровано за № 1239/В-15. А 27.08.2007 року на адресу ОСОБА_2 направлено відповідь, згідно якої у виплаті заборгованості позивачу було відмовлено з посиланням на відповідні обставини. Однак до суду з даним позовом він звернувся уже після спливу строку позовної давності. Просив відмовити в задоволені позову в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Державного казначейства України в Івано-Франківській області проти позову заперечила та пояснила що вони не являються розпорядниками коштів, пенсійний фонд не обслуговують, тому не може надати будь-яких даних щодо предмету спору. ОСОБА_3 управління здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, самостійно відповідає за свої дії. Будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, що підтверджується тим, що позивач не вказує на ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області як порушника своїх прав. Отже законні підстави для вирішення питання про взаємовідносини між позивачем та ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності приходить до висновку, що даний адміністративний позов у збільшеному розмірі належить до часткового задоволення з врахуванням наступних підстав.
Згідно ст. 17 п. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28.12.2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Таким чином з 01.01.2008 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були викладені в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Отже, з 22.05.2008 року відновила свою дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, в якій було зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується відтиском штампа «Дитина війни» за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення Долинської РДА у паспорті серії СС 466901 від 11.01.1998 року, виданого Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, а тому на нього поширюються положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а.с. 7-8).
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 цього кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Про те, що позивач знав про порушення своїх прав та інтересів свідчить його заява до управління ПФ України в Долинському районі від 16.08.2007 року та відповідь управління на вказану заяву № 1239/В-15 від 27.08.2007 року про відмову виплатити підвищення до пенсії (а.с. 12-13), однак з адміністративним позовом до суду він звернувся 26.03.2009 року вже після пропуску річного строку звернення до адміністративного та не навів поважних причин його пропуску. Одночасно на факт пропущення позивачем вказаного строку вказує відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позову.
Приймаючи до уваги, що позивачем не представлено жодного доказу про поважність причин пропущення строку звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 26.03.2009 року, враховуючи, що судом не встановлено, що зазначений строк порушений позивачем з поважних причин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав і зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку суми надбавки до пенсії за вказаний період задоволенню не підлягають.
Що стосується вимоги про визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови перерахувати та виплатити доплату до пенсії, то суд вважає, що позивач мав на увазі бездіяльність відповідача, а саме: ненарахування відповідачем позивачу підвищення до пенсії як дитині війни. Суд не приймає аргумент представника відповідача щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Вказана вимога є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Позов в частині стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у твердій грошовій сумі не підлягає до задоволення, оскільки суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, а нарахування буде проводити відповідач при виконанні рішення суду. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Долинському районі проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов’язку вчинити дії, пов’язані з перерахунком підвищення до пенсії дитині війни, суд не може здійснювати розрахунок суми підвищення до пенсії позивачу, оскільки це є компетенцією відповідача, а лише має право зобов’язати його вчинити дії щодо перерахунку підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки позивачу надано статус дитини війни, він має право на соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». В судовому засіданні встановлено, що у 2008 році відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Після винесення рішення Конституційним судом України від 22.05.2009 року, яким були визнані неконституційними окремі норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема щодо розміру підвищення до пенсії дітям війни, та відновлено дію ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» у попередній редакції, відповідач продовжував виплату підвищення у тому ж самому розмірі. А тому, враховуючи наслідки застосування пропуску строку для звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 26.03.2009 року, суд вважає за необхідне зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року, з дня прийняття рішення Конституційного Суду України, а позов задовольнити частково.
На підставі ст. 17 п. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11.04.2000 року, керуючись ст.ст. 11, 71, 99, 100, 161-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у збільшеному розмірі задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня оголошення постанови, а у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Долинський районний суд.
Суддя:
Постанова в повному обсязі виготовлена 09 червня 2009 року.