номер провадження справи 13/185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2015 Справа № 908/5653/15

За позовом: Державного територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства “Вєномєт метал”, м. Запоріжжя

про стягнення 216 492,48 грн.

                                                   Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розглядається позовна заява Державного територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця” до Приватного підприємства “Вєномєт метал” про стягнення основного боргу в сумі 216 492,48 грн. згідно договору № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 21.08.2014р.

10.11.2015р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5653/15 та призначено до розгляду на 02.12.2015р.

В судовому засіданні 02.12.2015р. судом оголошено перерву до 11.12.2015р.

До початку розгляду справи представниками сторін заявлено клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

11.12.2015р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015р. підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві № НЮ-16-106/15 від 29.10.2015р. з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № ДНЮ-3-02-7-81/3 від 19.11.2015р., яка надійшла до суду 23.11.2015р. та просить суд стягнути з відповідача 216 492,48 грн. основного боргу, 3 647,75 грн. – 3 % річних, 3 766,96 – інфляційних втрат та 62 479,47 грн. – пені згідно договору № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 21.08.2014р. Позовні вимоги засновані на ст. 119 Статуту залізниць України, ст.ст. 16, 525, 526, 901, 908 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 307 ГК України та ст.ст.1, 2, 12, 54, 57 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява Державного територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна залізниця” прийнята та задоволена судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2015р. підтримав свої заперечення на позов, викладені у відзиві на позовну заяву № 6ю від 01.12.2015р. та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 02.12.2015р., суд

В С Т А Н О В И В:

21.08.2014р між Державним територіально-галузевим об’єднанням “Південно-Західна залізниця” (Залізниця) та Приватним підприємством “Вєномєт метал” (Вантажовласник) укладено договір № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, за умовами якого (п. 1.1 Договору) предметом договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 2.1 Договору, Вантажовласник має право: отримувати від залізниці послуги передбачені Статутом залізниць України, Правилами перевезень затвердженими наказом Міністерства транспорту України, діючим Тарифним керівництвом № 1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов’язані з перевезенням та проведенням розрахунків (п.п.2.1.1 Договору); вимагати від Залізниці належного виконання своїх зобов’язань згідно з цим Договором (п. 2.1.2 Договору); отримувати від Залізниці переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів ГУ-57 (п. 2.1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Залізниця зобов’язана приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Приписами п. 2.3.1 Договору встановлено, що Залізниця має право вимагати від Вантажовласника належного виконання останнім своїх зобов’язань згідно з цим Договором.

Згідно із п. 2.4.1 Договору, Вантажовласник зобов’язаний пред’являти Залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. За домовленістю сторін проводити оформлення замовлень на перевезення вантажів в електронному вигляді.

Пунктом 3.1 Договору закріплено, що Вантажовласник здійснює попередню оплату Залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок № 26038302602665 в Головне управління по м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк”, МФО 322669, код 04713033. Одержувач: Техпд ДТГО “Південно-Західна залізниця”. Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умов наявності попередньої оплати на його особовому рахунку.

          У відповідності з п. 3.3 Договору, Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін. оформлених в паперовому або електронному вигляді.

          Пунктом 7.1 Договору, сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє 3 роки.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні та травні 2015 року на станції Ярмолинці було затримано групу вагонів вантажовласника по причині неможливості приймання вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, які надалі після звільнення під’їзних колій, направлені на станцію Нігин.

Станцією Ярмолинці було оформлено Акт про затримку 45-ти вагонів форми ГУ 23-а № 61 від 29.04.2015р. та було повідомлено по телефону представника відповідача – ОСОБА_1 29.04.2015р. о 03 год. 58 хв. Оскільки 03.05.2015р. вантажовласником станційні колії на станції Нігин були звільнені для прийняття вагонів, станцією Ярмолинці складено акт загальної форми ГУ 23-а № 59 про закінчення затримки 45-ти вагонів, про що залізниця 03.05.2015р. повідомила вантажовласника о 03 год. 00 хв. про плановий час подавання вагонів під навантаження, що підтверджується записом у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, затвердженої наказам Укрзалізниці від 04.06.2003р. № 147-ц.

Зазначені 45 вагонів у передбачений час прибули на станційні колії станції Нігин. Однак вантажовласник, будучи своєчасно повідомленим про прибуття останніх, не розкредитував документи, внаслідок чого знову виникла затримка вказаних вагонів з 05 год. 00 хв., про що складено Акт загальної форми ГУ 23-а № 1073 від 03.05.2015р. Лише о 08 год. 00 хв. вантажовласником було розкредитовано документи та звільнено під’їзні колії для подачі вагонів, про закінчення затримки вагонів складено акт загальної форми ГУ 23-а № 1074 від 03.05.2015р. та о 15 год. 20 хв., що засвідчено Актом ГУ 23-а № 1079 від 03.05.2015 р.

Згідно пам’яток про подавання вагонів форми ГУ-45 № 348, № 349 вагони були подані під навантаження і лише після повідомлення вантажовласником про закінчення вантажних операцій на під’їзній колії вагони були забрані залізницею, частина вагонів 03.05.2015р., решта 04.05.2015р., про що свідчить пам’ятка про забирання вагонів № 334, № 335, № 336.

Відповідно до розрахунку та відомості плати за користування вагонами № 04050282, плата за користування вагонами з урахуванням 20% ПДВ складає 28 004,40 грн.

Вантажовласник підписав відомість плати за користування вагонами № 04050282 із зауваженням “із нарахуванням не згоден”. Враховуючи положення пункту 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, позивач просить стягнути дану плату в судовому порядку.

Аналогічна ситуація склалась з іншими вагонами, які подавались відповідачу і затримувались на станціях Кам’янець-Подільський, Дунаївці, Ярмолинці, та на самій станції Нігин, про що свідчать акти загальної форми та відомості плати за користування вагонами.

Так, згідно відомості плати за користування вагонами № 04050288 були складені акти загальної форми № 59, № 1077, № 1078, № 1080, № 1083 за користування 24 вагонами нараховано 25 586,60 грн., що з урахуванням 20% ПДВ складає 30 703,92 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 06050300 було оформлено акт загальної форми № 60 за користування 35 вагонами нараховано 7 784,00 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 9 340,80 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 06050301 також, було оформлено акт загальної форми № 10 за користування 25 вагонами, нараховано 4 760,00 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 5 712,00 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 08050317 оформлено акти загальної форми № 61, № 1105, № 1110, № 1109, № 30, № 1123, № 1122 за користування 36 вагонами нараховано 28 123,40 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 33 748,08 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 08050318 були оформлені акти загальної форми № 30, № 1121 за користування 13 вагонами нараховано 6 431,10 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 7 717,32 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 12050331 були оформлені акти загальної форми № 62, № 1161, № 1160 за користування 32 вагонами нараховані 9 038,90 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 10 846,68 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 14050350 було оформлено акт загальної форми № 62 за користування 15 вагонами нараховано 3 336,00 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 4 003,20 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 13050334 за користування 24 вагонами нараховано 24 342.20 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 29 210,64 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 15050352 за користування 20 вагонами нараховано 12 732,20 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 15 278,64 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 16050361 за користування 15 вагонами нараховано 3 800,70 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 4 560,84 грн.; згідно відомості плати за користування вагонами № 21050384 за користування 43 вагонами нараховано 31 138,30 грн. з врахуванням 20% ПДВ складає 37 365,96 грн.

Враховуючи вищевикладене борг відповідача за користування вагонами становить 216 492,48 грн.

Розрахунок плати за спірними відомостями плати за користування вагонами здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. До того ж, самі розрахунки плати, що заявлені до стягнення у даній справі, відповідачем не спростовані.

Стаття 129 Статуту залізниць України встановлює, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334.

Виходячи з положень п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами.

Акти загальної форми про затримку вагонів підписані з боку відповідача прийомоздавальником та начальником залізничного цеху ОСОБА_1, якому надано право підпису актів загальної форми, а також інших документів, пов’язаних з перевезенням вантажів.

Причиною затримки вагонів у актах про затримку (ф. ГУ- 23а) зазначено неможливість приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.

Відповідно до положень пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Позивачем надані суду копії наказів про затримку вагонів та копії наказів про скасування останніх за номерами, що вказані у актах про затримку вагонів. У наказах причиною затримку вагонів у порожньому стані зазначено неприйняття вагонів вантажовласником ПП “Вєномет Метал”.

Факт повідомлення вантажоодержувача про час подання вагонів під навантаження підтверджено наявними у справі витягами з книги повідомлень про час надавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. № 147ц.

Пункт 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У п. 14 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” звернуто увагу господарських судів, що при цьому необхідно встановлювати та надавати оцінку обставинам, за яких залізниця не подавала чи не могла подавати вагони під вивантаження і чи був одержувач повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажу, або з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху прямування, і чи дійсно ці причини не залежать від залізниці. Щодо обставин наявності або відсутності вини вантажоодержувача, то відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що затримка на станції Нігін мала місце через зайнятість фронтів навантаження, несвоєчасність розкредитування вагонів, що підтверджується актами про затримку та актами загальної форми, копії яких додані до позову. Власник під’їзної колії належним чином повідомлявся про час подавання вагонів під завантаження, про що свідчать витяги з книги оповіщень про час подавання вагонів під завантаження. У визначений в повідомленні час вагони не були забрані під навантаження.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства “Вєномєт метал” 216 492,48 грн. основної заборгованості за користування вагонами за договором № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 21.08.2014р. обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 647,75 грн., 3 766,96 грн. інфляційних втрат та пені в розмірі 62 479,47 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 29.04.2015р. по 19.11.2015р. складає 3 647,75 грн. та індекс інфляції грошових коштів за період прострочення складає 3 766,96 грн.

Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства “Вєномєт метал” інфляційних втрат в сумі 3 766,96 грн. та 3 % річних в сумі 3 647,75 грн. обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі, та такими, що підлягають задоволенню.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно приписів ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі виникнення боргу Вантажовласника перед Залізницею, Вантажовласник сплачує Залізниці пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки з першого дня виникнення заборгованості включаючи день сплати. В разі наявності заборгованості та пені в першу чергу погашається заборгованість, потім пеня.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання за користування вагонами.

За розрахунком позивача, розмір пені за прострочення виконання зобов’язання за період прострочення складає 62 479,47 грн.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача, у зв’язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 62 479,47 грн. судом визнаються обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 4 295,80 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, з вини якого спір доведений до суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Вєномєт метал” (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 50, код ЄДРПОУ 30958428) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ 04713033) – 216 492 (двісті шістнадцять тисяч чотириста дев’яносто дві) грн. 48 коп. плати за користування вагонами, 3 647 (три тисячі шістсот сорок сім) грн. 75 коп. – 3 % річних, 3 766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 96 коп. – інфляційних втрат, 62 479 (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят дев’ять) грн. 47 коп. - пені та 4 295 (чотири тисячі двісті дев’яносто п’ять) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 16.12.2015р.