ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

р.

Справа №

За позовом: Мусульманської релігійної громади в м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ 

до  відповідача-1: виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відповідача-3: комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ

Третя особа: Комунальний позашкільний навчальний заклад „Міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву”, м. Дніпропетровськ 

про зобов'язання винести рішення, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії

Суддя  Євстигнеєва Н.М.

Секретар: Ворошило О.М.

Представники сторін:

Від позивача: Колошин В.П., доручення від 08.11.2005 року, адвокат  

Від відповідача-1: Підберезний О.А., довіреність №7/11-1609 від 30.12.2005 року, провідний спеціаліст юридичного управління

Від відповідача-2: Підберезний О.А., довіреність №7/11-1609 від 30.12.2005 року, провідний спеціаліст юридичного управління

Від відповідача-3: Попов О.О., довіреність  №10062 від 28.12.2005 року, юрисконсульт  

Від третьої особи: Бубнов В.А., посвідчення №9 від 27.02.2003 року, директор

В засіданні беруть участь: Кріпак  Н.В., посвідчення №148, старший прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Мусульманська релігійна громада в м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ звернувся з позовом до суду, яким просить визнати причину пропущеного строку звернення до суду поважною, зобов'язати відповідача, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ винести рішення щодо повернення у власність позивача будівлі мечеті розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 3 без поліпшень, які були зроблені після того, як мечеть стала використовуватися не за призначенням.

22.05.2006 року Мусульманська релігійна громада в м. Дніпропетровську надала заяву про зміну позовних вимог (від 22.05.2006 року), якою просить:

- зобов'язати Дніпропетровську міську раду винести рішення щодо повернення у власність Мусульманської релігійної громади в м. Дніпропетровську будівлі мечеті розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 3, без поліпшень які були зроблені після того як мечеть стала використовуватися не за призначенням;

- зобов'язати виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради  винести рішення щодо передачі у власність Мусульманської релігійної громади в м. Дніпропетровську будівлі мечеті розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 3, без поліпшень які були зроблені після того як мечеть стала використовуватися не за призначенням;

- визнати право власності позивача на будівлю розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 3;

- зобов'язати комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" внести відповідні зміни до реєстрів прав власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Комітет комунальної власності Дніпропетровської міської ради відмовив у поверненні будівлі мечеті з тих мотивів, що будівля зайнята дитячо-юнацькою школою олімпійського резерву та на реконструкцію школи витрачено більше одного мільйону карб. державних коштів з 1956 року. Позивач зазначає, що ніхто не оспорює право власності позивача на будівлю мечеті, але передавати цю будівлю у власність позивача відповідачі не бажають.

Позивач зазначає, що підстави передачі майна у власність позивача передбачені Законом України „Про свободу совісті та релігійні організації”, розпорядженням Президента України №53/94-рп від 22 червня 1994 року „Про повернення релігійним організаціям культового майна” та Указ Президента України від 21.03.2002 року №279/2002 „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу СРСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій”.

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач-1, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, у судове засідання з’явився, але відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач-2, Дніпропетровська міська рада, проти позовних вимог заперечує, просить у позові відмовити з наступних підстав. Спірна будівля належить до комунальної власності територіальної громади міста та перебуває на балансі Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву, в якій відповідна школа розміщена. Розпорядженням Президента України від 22.06.1994 року „Про повернення релігійним організаціям культового майна” передбачено, що місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують до 01.12.1997 року передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державні власності та використовуються не за призначенням. Строк дії цього розпорядження закінчився.

Відповідач-3 просить у позові відмовити, оскільки вважає, що між позивачем та Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, відсутній предмет спору щодо внесення певних змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Третя особа, Комунальний позашкільний навчальний заклад „Міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву”, м. Дніпропетровськ зазначає, що на реконструкцію школи витрачено більше 1 млн.крб державних коштів. За період з 1956 року до будівлі мечеті добудовано спортивну залу, котельну та ін.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” на носій CD-R № DC2JS503183219RF14.

Розгляд справи було відкладено з 23.05.2006 року на 13.06.2006 року, на 03.07.2006 року, на 14.07.2006 року.

У судовому засіданні відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва на 19.07.2006 року.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

          На підставі Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” Дніпропетровською обласною державною адміністрацією зареєстровано статут Мусульманської релігійної громади в м. Дніпропетровську (вул. Будьонного,18 кв.26 м. Дніпропетровськ) та видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №983 від 23.04.2004 року.

          04 червня 2004 року позивач звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з клопотанням  про повернення у власність Мусульманської релігійної громади у м. Дніпропетровську будинку мечеті, побудованої у 1911 році на куті Базарної та Херсонської вулиць м. Катеринослава, що знаходиться сьогодні за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 3 (а.с.12).

          Листом за вих. №264 від 21.06.2005 року Дніпропетровська обласна державна адміністрація повідомила про те, що будівля по вул. Херсонській, 3 належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та перебуває на балансі Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву, в якій дана школа розміщена. Також позивачу повідомлено, що з 1956 року на реконструкцію школи використано більше 1 млн. крб. державних коштів.

          Комітет комунальної власності Дніпропетровської міської ради листом від 01.07.2004 року №5/3/2066 повідомив позивачу про те, що згідно з архівною випискою протоколу 29/10 засідання президії Дніпропетровського округового виконавчого комітету м. Дніпропетровська від 20 липня 1926 року №28/1171 „Про передачу комунгоспу турецької мечеті в м. Дніпропетровську (внесено адмінвідділом в доповідні записки за частиною 387 від 18 липня 1926 року)” будівля за адресою вул. Херсонська,3 була передана в розпорядження комунгоспу, оскільки на той час турецька мечеть не використовувалась жодною релігійною громадою, також „ ... не зважаючи на своєчасне проведення оголошення –ні одна релігійна громада не подала на протязі зазначених термінів заяви на даний будинок”, „... передавати цього будинку (мечеті ) іншим віруючим релігійним громадам взагалі недоцільно –вважати за необхідне передати будинок бившої мечеті в розпорядження комунгоспу для використання її під культурно-соціальну установу”.

          Згідно короткої історичної довідки Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей, виданої позивачу 07.07.2004 року №2634/2 перша віднайдена згадка про існування „магометанського молитовного будинку” відноситься до 1904 року, коли він розміщувався у будинку Петрових  на Воскресенській (сучасна Леніна) вулиці („Весь Катеринослав” на 1905 рік, ст. 329).

          На 1910 рік молитовний будинок знаходився за адресою Клубна (сучасна Леніна) вулиця, будинок  Петрових (Авчинников Путеводитель и каталог ЮноРусской Областной выставки в Екатеринославле в 1910 году). Цей будинок, який розміщувався поряд із сучасним театром ім. Т.Г.Шевченка, було знесено у 1913 році під час спорудження нового прибуткового будинку, а власне домоволодіння було повністю зруйноване у 1970 роках під час реконструкції театру.

          З 1956 року в реконструйованому будинку була дитячо-юнацька спортивна школа №1 Кіровського району.

          Згідно Архівної довідки від 22.03.2004 року №214 у довідковій книзі „Весь Екатеринослав” за 1912 рік є така інформація про мечеть міста Катеринослава: «В истекшем 1911 году на средства зажиточних татар выстроена  (на углу Б.-Базарной и Херсонской ул.) красивая стильная мечеть. Она представляет собой двухэтажное опрятное, каменное здание, с высоким минаретом северо-западной стороны. Внутренняя часть мечети по своей архитектуре несложна –один большой зал и вход в минарет верхнего этажа, другой зал и несколько комнат нижнего, крайне просты».

          Архівних документів для підтвердження факту будування мечеті в 1911 р. архів не має.

          Позивач просить зобов’язати виконком Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровську міську раду винести рішення щодо повернення та передачу у власність Мусульманської релігійної громади в м. Дніпропетровську будівлі мечеті розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 3, без поліпшень які були зроблені після того як мечеть стала використовуватися не за призначенням, визнати право власності на будівлю розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 3 та зобов'язати комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" внести відповідні зміни до реєстрів прав власності на нерухоме майно. Проти зазначених вимог відповідачі заперечують, що є причиною виникнення спору.

          Розглянувши позовні вимоги, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим  рішенням  в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших  справ, у  яких беруть  участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Так, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2005 року у справі А38/289 за позовом Мусульманської релігійної громади у м. Дніпропетровську до Дніпропетровської обласної державної адміністрації за участю третіх осіб: Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради, Комунального закладу міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву, встановлено наступне.

          „До введення в дію Закону все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року.

          У грудні 1953 року у будівлю переїхала дитячо-спортивна школа, будинок було реконструйовано (Коротка історична довідка Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей №2634/2 від 07.07.2004 року).

          19.06.2002 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №35/2 „Про надання згоди на прийняття об’єктів у комунальну власність територіальної громади міста”, відповідно  до п.1.1 якого надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальних громад міста „закладів освіти, що належить до спільної власності, але фінансуються з міського бюджету (додаток №1)”.

          Згідно п.3 Додатку №1 вищевказаного рішення у комунальну власність територіальних громад міста приймається Обласна дитячо-юнацька спортивна школа, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ. вул. Херсонська,буд.3.

          Відповідно до витягу із рішення шостої сесії ХХІУ скликання Дніпропетровської обласної ради від 28.11.2002 року №103-6/ХХІУ „Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області” цілісний майновий комплекс Дніпропетровської обласної дитячо-спортивної школи, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська,буд.3, переданий у власність територіальної громади м. Дніпропетровська.

          Також ХХІУ сесією Дніпропетровської міської ради прийнято рішення №11/7 від 26.02.2003 року, згідно п.1 і 3 якого вирішено створити на базі Дніпропетровської дитячо-юнацької спортивної школи –Комунальний заклад „Міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву” і останньому вирішено підготувати документи для оформлення в установленому порядку прав комунальної власності за територіальною громадою міста в особі Дніпропетровської міської ради, на будівлю за адресою: вул. Херсонська,3. передача споруди підтверджується відповідним актом приймання-передачі (до об’єкту входять будівля школи, 4 гаражі, вбудована котельня, основні та малоцінні засоби, швидкозношуваний інвентар)”.

          Постанова господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2005 року у справі А38/289 набрала законної сили.

          Частиною 2 статті 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” встановлено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються  у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим  -  Уряду  Республіки  Крим протягом 1992-1993 років.

          Указом Президента України №125/92 від 04.03.1992 року „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” передбачено, що Рада Міністрів Кримської АРСР, виконавчі комітети обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депутатів протягом 1992 -1993 років здійснюють передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням (п.3).

          Розпорядженням Президента України „Про повернення релігійним організаціям культового майна” №53/94 –рп від 22.06.1994 року дію вищезазначеного пункту 3 продовжено до 01.12.1997 року.

          Згідно Указу Президента України від 21 березня 2002 року №279/2002 „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій” рекомендовано органам місцевого самоврядування вжити заходів з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності ці використовуються не за призначенням.

          Під поверненням культових будівель і майна слід розуміти повернення зазначених будівель і майна у власність релігійних організацій того ж самого конфесійного напряму, наприклад, громадам православної церкви, Римо католицької церкви, тощо (п.9.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 року №02-5/109 (із змінами та доповненнями) „Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”).

          Доказами належності культового майна або будівель тій чи іншій релігійній організації можуть бути довідки державних архівних установ, Державного комітету України у справах релігій, архівні документи церковних організацій, рішення місцевих органів влади та інші письмові докази.

          З наданих позивачем архівних довідок та інших документів не вбачається, кому саме на праві власності належала спірна будівля (мечеть) та чи є Мусульманська релігійна громада в м. Дніпропетровську правонаступником прав та обов’язків релігійної громади чи громадян, яким належала мечеть на праві власності.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Приписи ст.ст.13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

          Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить  рухоме  і  нерухоме  майно,  доходи    місцевих, а  також об'єкти їхньої спільної  власності, що  перебувають  в  управлінні районних і обласних рад, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

          Відповідно до п.30 ст.26, п.2 ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання прийняття рішень щодо  відчуження  відповідно  до  закону комунального майна вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів чи посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.

Таким чином вирішення питання про відчуження комунального майна, в тому числі й безоплатну його передачу, є виключним правом ради як суб’єкта права власності.

Одним із основних принципів місцевого самоврядування є принципи колегіальності і гласності.

Відповідно до статті 46 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій.

Отже, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

З аналізу наведених норм слідує, що вирішення питання стосовно передачі позивачу об’єктів комунальної власності і прийняття з цього приводу відповідних рішень повинно проводитись тільки на пленарному засіданні ради, тобто на її сесії, як колегіального органу.

Заява Мусульманської релігійної громади  в м. Дніпропетровську про повернення та передачу у власність будівлі, розташованої по вул.. Херсонська,3 у м. Дніпропетровську на сесії ради не розглядалось і рішення за результатами розгляду цього питання сесією не приймалось.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України, а тому суд не може підміняти орган місцевого самоврядування та зобов’язати відповідача-2, Дніпропетровську міську раду, прийняти рішення щодо повернення та передачі у власність Мусульманської релігійної громади в м. Дніпропетровську будівлі мечеті розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 3, без поліпшень які були зроблені після того як мечеть стала використовуватися не за призначенням.

Вимога Позивача про зобов’язання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради прийняти рішення щодо передачі у власність спірного приміщення (будівлі мечеті) задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до статті 29 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до власних повноважень виконавчих органів міських рад відноситься управління в межах,  визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Дніпропетровська міська рада не приймала рішення про делегування виконавчому комітету функції щодо розпорядження майном (передачі у власність іншим особам), що належить територіальній громаді міста.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про зобов’язання відповідачів –1,2 прийняти рішення щодо повернення і передачі у власність будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська,3 задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання права власності на будівлю, розташовану за адресою м. Дніпропетровськ вул. Херсонська,3.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 березня 2006 року №1143 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видане свідоцтво про право власності на будівлю школи літ. А-2, А2-1, А1-2, а-1, а3-1, гаражі літ. Б-1, Б1-1, Г-1,Д-1, туалет літ.В-1, навіс літ. Е-1 Комунального позашкільного навчального закладу „Міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву”.

          На підставі свідоцтва про право власності (ЯЯЯ №639385 від 21.03.2006 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради) Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації ” за Територіальною громадою міста в особі Дніпропетровської міської ради зареєстровано право власності на нерухоме майно (витяг з реєстру №1-0193119 від 24.03.2006 року).

          Станом на день розгляду справи рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 березня 2006 року №1143 та свідоцтво про право власності ЯЯЯ №639385 від 21.03.2006 року, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради не скасовані, недійсними не визнані. Протиправність володіння Дніпропетровською міською радою приміщенням по вул. Херсонська,3 у м. Дніпропетровську позивачем не доведена.

          Таким чином повноважним власником спірної будівлі є Територіальна громада міста в особі Дніпропетровської міської ради, підстави для визнання за позивачем права власності на спірні приміщення відсутні.

          Враховуючи те, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства Бюро технічної інвентаризації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року, на підставі відповідних правовстановлювальних документів, зокрема рішення суду про визнання права власності, те, що позивач не звертався з відповідними правовстановлювальними документами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вимога про зобов’язання зареєструвати право власності  є передчасною і задоволенню не підлягає.

          Відповідно до статті 94 Кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

          Керуючись ст.ст.87,94,98,161-163, розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

                    В задоволенні адміністративного позову відмовити.

                    Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

                    Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду шляхом подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

                    Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                        Н.М.Євстигнеєва          

(Дата складення постанови у повному обсязі

відповідно до вимог статті 163 КАС України, - 24.07.2006 року )