Справа № 2-3845/11

УХВАЛА

06.05.2011 року суддя Московського районного суду м. Харкова Скотарь А.Ю., розглянувши цивільний позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 29.03.2008 між ним та відповідачем укладений кредитний договір № 52-23/И відповідно до умов якого ВАТ «Банк «Фінанси га кредит» надав позивачеві кредит у розмірі 393900.00 грн. під 17,5 % річних на строк до 25.03.2028 з цільовим його призначенням - придбання нерухомого майна.

Позивач вказує, що підписання договору відбулось з чисельним порушенням норм чинною законодавства і його прав як споживача, зокрема ст.ст. 11, 18. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 230, 627 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про страхування та інших».

Розглянувши позовну заяву та додатки до неї суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду з наступних підстав.

Позивач звертається до Московського районного суду м. Харкова з підстав, передбачених ч. 5 сі. і 10 ЦПК України яка передбачає, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись за місцем проживання споживача. При цьому зазначає, що фактично є споживачем кредитної послуги, отже на відносини, що виникли між ним та Банком поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон).

З таким висновком суд погодитись не може через наступне: дійсно, в Законі містяться положення про обов'язковість надання інформації споживачеві щодо умов кредитування: мету,для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти його повернення та інше (п. 2 ст. 11 Закону). В разі невиконання обов'язку щодо надання такої інформації встановлена відповідальність, що передбачено ст.ст. 1 5, 23 Закону.

Отже, застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» при звернення до суду з приводу спору, що виник з кредитних правовідносин, можливо лише в тому випадку, якщо предметом і підставою позову є питання надання (не надання) споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання кредитного договору Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

З цих підстав суд вважає, що позивач, звертаючись до Московського районного суду м. Харкова, тобто до суду за місцем свого проживання, з позовом про визнання кредитного договору недійсним за даних умов помилково послався на Закон та не врахував правила підсудності.

Згідно ст. 115 ЦІІК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження \ справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду.

В даному випадку належним судом може бути Київський районний суд м. Харкова, на території дії якого знаходиться Філія «Слобожанське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» за адресою нров. Театральний, 4 (в разі надання філії відповідного статусу), або районний суд м. Києва, який обслуговує вул. Артема, 60 (юридична адреса банку), що передбачає ст. 109 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 115 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору повернути позивачеві для подання до належного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 5 денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.Ю. Скотар