ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2015 року                      Чернігів                    Справа № 825/3643/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                     - Д’якова В.І.,

за участю секретаря                                                   - Воєдило Л.П.,

представника позивача                                        - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області до відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (далі – УДАБІ у Чернігівській області, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції (далі – відділ ДВС Козелецького РУЮ, відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа від 25 лютого 2015 року ВП №46630163, винесену головним державним виконавцем відділу ДВС Козелецького РУЮ ОСОБА_2.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що заступником начальника Інспекції ДАБК у Чернігівській області ОСОБА_3, 27 червня 2013 року було винесено постанову №51 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно фізичної особи- підприємця ОСОБА_4, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 103 230 (сто три тисячі двісті тридцять) гривень

З метою забезпечення примусового виконання прийнятого рішення, виконавчий документ, а саме постанова № 51 від 27 червня 2013 року направлена до відділу ДВС Козелецького РУЮ. 17 вересня 2014 року та 13 листопада 2014 року, в прийнятті до провадження виконавчого документу було відмовлено, на підставі п. 6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». З метою забезпечення дотримання вимог передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», допущені недоліки у виконавчому документі, були усунуті посадовими особами Управління, а виконавчий документ повторно направлений відповідачу. 25 лютого 2015 року в прийнятті до провадження виконавчого документу було повторно відмовлено на підставі п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Позивач посилається на протиправність вказаної постанови, оскільки всі вимоги до виконавчого документу були дотримані та належним чином відображені в самій постанові №51 від 27 червня 2013 року та зазначено повне ім’я та по батькові боржника. Також відповідачу направлена копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2015 року на підтвердження того, що боржник – ФОП ОСОБА_4, була ознайомлена з постановою № 51 від 27 червня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На підставі викладеного позивач вбачає наявними підстави для скасування оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 25 лютого 2015 року ВП №46630163.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав письмові заперечення, в яких зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 лютого 2015 року ВП №46630163 винесена у зв’язку з тим, що у виконавчому документі ініціали боржника закреслено та кульковою ручкою чорного кольору біля друкованого тексту постанови зазначено власне ім’я та по батькові боржника. Під текстом постанови зроблено відмітку, яку скріплено гербовою печаткою: виправленому Л.В. на «Людмила Володимирівна» вірити.

Разом з тим, виправлення було здійснено після того як боржник отримав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, а повторно вона до ФОП ОСОБА_4 не надсилалась. Тому відповідач вважає, що вказане свідчить про порушення позивачем вимог ст. 25 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та ст. 285 КУпАП, що відповідно до п.3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виключає здійснення виконавчого провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 вересня 2014 року до відділу ДВС Козелецького РУЮ було пред'явлено для примусового виконання постанову Інспекції ДАБК у Чернігівській області №51 від 27 червня 2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 103 230 грн. (а.с.49).

17 вересня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Козелецького РУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки виконавчий документ не відповідав вимогам п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі не зазначено ім’я (прізвище, власне ім'я та по батькові) боржника фізичної особи, а лише прізвище та ініціали (а.с.50).

10 листопада 2014 року адресу відділу позивачем повторно пред'явлено для примусового виконання постанову Інспекції ДАБК у Чернігівській області №51 від 27 червня 2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 103 230 грн.

Додатково в поданій позивачем заяві вказано, що постанова №51 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 червня 2013 року набрала законної сили, після її оскарження в судовому порядку. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року по справі №825/2672/13-а містить всі необхідні дані, передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: прізвище, власне ім’я та по батькові, індивідуальний номер, адресу проживання, паспортні данні боржника (а.с. 53).

13 листопада 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Козелецького РУЮ ОСОБА_2 повторно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» через не відповідність виконавчого документу вимогам п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність повного власного імені та по батькові боржника фізичної особи, та зазначення у виконавчому документі лише прізвища та ініціалів) (а.с.54).

23 лютого 2015 року позивачем втретє пред’явлено для примусового виконання постанову Інспекції ДАБК у Чернігівській області №51 від 27 червня 2013 року про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь держави штрафу у розмірі 103 230 грн. (а.с.57).

Судом встановлено, що в постанові №51 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 червня 2013 року зроблено виправлення та замість ініціалів боржника «ФОП ОСОБА_4В.» зазначено «ФОП ОСОБА_4» та під текстом постанови зроблено відмітку, яку скріплено гербовою печаткою: виправленому «Л.В.» на «Людмила Володимирівна» вірити (а.с. 10, 60).

25 лютого 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Козелецького РУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6, п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не зазначено ім’я (прізвище, власне ім'я та по батькові) боржника фізичної особи, а лише прізвище та ініціали та зроблено виправлення, а також відсутній доказ ознайомлення боржника з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, чим порушено ст. 307, 285 КУпАП (а.с. 58).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом №606-XIV.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом №606-XIV.

Частиною 2 статті 17 Закону №606-XIV, передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 18 Закону №606-XIV у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

У відповідності до частини 2 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Так, в оскаржуваній постанові відповідач посилається на те, що виконавчий документ не відповідає нормам КУпАП, а саме: боржника належним чином не ознайомлено з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності (ст. 307, 285 КУпАП), оскільки відсутній підпис боржника та відсутнє поштове повідомлення про вручення постанови боржнику для ознайомлення.

А також постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 лютого 2015 року мотивована тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 18 Закону № 606-XIV, оскільки в ньому не зазначено власне ім'я та по батькові боржника фізичної особи, а лише прізвище та ініціали та зроблено виправлення.

Дослідивши в судовому засіданні виконавчий документ – постанову №51 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 червня 2013 року, судом встановлено, що вказаною постановою на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у сумі 103 230,00 грн. У постанові, крім іншого, зазначено місце проживання/реєстрації боржника, ідентифікаційний номер, номер та серія паспорта, а також інші дані (дата та місце народження боржника) (а.с. 10).

Таким чином, у вказаному виконавчому документі містяться всі необхідні, достатні дані, передбачені статтею 18 Закону №606-XIV, для належної ідентифікації особи боржника.

Суд зазначає, що внесення в подальшому виправлень до ініціалів боржника та зазначення в постанові замість «ФОП ОСОБА_4В.» - «ФОП ОСОБА_4» не порушує права боржника та не перешкоджає його ідентифікації.

Також в постанові міститься відмітка, що її було надіслано ФОП ОСОБА_4 поштою 27.06.2013.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 в судовому порядку оскаржувала постанову №51 про накладення на неї штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 червня 2013 року, тому була ознайомлена з нею (а.с. 11-12).

Вказана обставина була відома відповідачу, оскільки копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року долучена позивачем до заяви про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2014.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року №6-45цс14.

Відповідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України рішення при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неправильне застосування державним виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» та неправомірну відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ відповідав вимогам ст.18 цього Закону та наголошує, що повне власне ім’я та по батькові боржника є доступними для з'ясування відповідачем, а у самій постанові №51 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 червня 2013 року наявна інформація (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання/реєстрації боржника, ідентифікаційний номер, номер та серія паспорта, дата та місце народження боржника), що дає можливість встановити особу боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону № 606-XIV та не ознайомлення боржника з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, містять формальні ознаки для відмови у відкритті виконавчого провадження та ніяк не вплинуло на ідентифікацію боржника чи порушення його прав.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, відповідач при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 25 лютого 2015 року ВП № 46630163 діяв не у межах та не у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав позивача, як стягувача.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги УДАБІ у Чернігівській області є законні та обґрунтовані, а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 25 лютого 2015 року ВП №46630163 має бути скасована.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не спростовано встановлені судом обставини та не доведено правомірності своїх дій та прийнятого рішення, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 25 лютого 2015 року ВП №46630163, винесену головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції ОСОБА_2.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції (17000, Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30а, код ЄДРПОУ 34978909) на користь Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (14006, м. Чернігів, пр-т Миру,21а, код ЄДРПОУ 37471912) за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в загальній сумі 1548,45 грн., сплачені за платіжними дорученнями №4053, №4149 від 16.11.2015.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя                                                                                                     В.І. Д'яков