АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів суддів Бовтрук В.М., Одинця В.М.

за участю секретаря за участю секретаря Міленко О.В.

потерпілої ОСОБА_1

прокурора Горбаня В.В., Швець Т.О. обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Києва Вула Дмитра Юрійовича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від09 листопада 2015 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100010006908, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. В.Криниця, Васильківського району, Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100010006908 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, повернуто прокурору.

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим. Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у виді цілодобового домашнього арешту залишено без змін та ухвалено вважати продовженим.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зміст обвинувального акту є суперечливим та не узгоджується між собою. Зокрема, в ньому не конкретизовано умисел кожного обвинуваченого та не зрозуміло, в якому статусі перебував ОСОБА_6 і чи приймав він участь у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки з описової частини обвинувального акту убачається, що ОСОБА_6 разом з обвинуваченими вчиняв кримінальне правопорушення, проте його роль жодним чином не визначена.

Крім того, в кваліфікації дій обвинувачених є неточності, оскільки органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5 кваліфіковані як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, однак стаття 146 КК України передбачає незаконне позбавлення або викрадення людини. У зв'язку з цим, на думку суду першої інстанції, обвинувачення неконкретне, оскільки не зрозуміло, на що саме був направлений умисел обвинувачених та які дії вони вчинили.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 146 КК України, в тому числі з кваліфікуючою ознакою - заподіяння фізичних страждань, однак з описової частини обвинувального акту не вбачається, хто саме з обвинувачених заподіював потерпілій фізичні страждання та хто спричинив їй тілесні ушкодження.

В обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5не конкретизований час закінчення кримінального правопорушення, та не вказана тривалість вчинення обвинуваченими протиправних дій.

Крім того, наявні суперечності в реєстрі матеріалів досудового розслідування, оскільки в ньому вказано, що ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, а потім продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, та призначити новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. 337 КПК України щодо визначення меж судового розгляду.Зазначав, що обвинувальний акт містить в собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення з зазначенням ролі кожного з підозрюваних та дій, які кожен з них виконував. Висновки суду про вчинення ОСОБА_6 злочину разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виходять за межі судового розгляду кримінального провадження, є хибними і не ґрунтуються на викладених обставинах вчиненого кримінального правопорушення.

Висновки суду першої інстанції про те, що у обвинувальному акті не конкретизований умисел кожного з обвинувачених, а правова кваліфікація дій обвинувачених є неточною, не відповідає вимогам закону, оскільки у обвинувальному акті детально описано механізм скоєного кримінального правопорушення, хронологію дій обвинувачених у часі та надано правильну правову кваліфікацію.

На переконання прокурора, дії обвинувачених вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 146 КК України як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань потерпілій, оскільки умисел обвинувачених був направлений як на позбавлення волі, так і на подальше викрадення потерпілої ОСОБА_1 При цьому, дії обвинувачених правильно кваліфіковано з такою кваліфікуючою ознакою як заподіяння фізичних страждань, оскільки даними висновку експерта № 2019 від 15.07.2015 року підтверджується наявність у потерпілої тілесних ушкоджень.

Висновки суду щодо відсутності в обвинувальному акті вказівки на час вчинення кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам, оскільки у обвинувальному акті зазначено як час, так і місце вчинення кримінального правопорушення.

Також апелянт зазначав, що суперечності у реєстрі матеріалів досудового розслідування щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акту. Зазначені обставини фактично усунуто під час підготовчого судового засідання, оскільки судом першої інстанції з'ясовано, що відносно обох обвинувачених обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який судом продовжено під час підготовчого судового засідання за клопотанням прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, зазначав про законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про суперечності в змісті обвинувального акту, неконкретизованість умислу кожного обвинуваченого, неточності в кваліфікації їх дій та відсутність вказівки на час, коли було закінчене кримінальне правопорушення. Крім того зазначав про обгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності відомостей в описовій частині обвинувального акту про конкретних осіб, які заподіяли потерпілій фізичні страждання. Крім того, з

п. 4 висновку експерта № 2019 від 15 липня 2015 року убачається, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках, доступних для власноручного спричинення, однак дану обставину належним чином не було розглянуто, що впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 146 КК України. Доводи прокурора про порушення судом першої інстанції вимог ст. 337 КПК України щодо визначення меж судового розгляду обвинувачений в своїх запереченнях вважав передчасними та необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України правомірно повернув обвинувальний акт з підстав його невідповідності п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України

Обвинувачений ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, а тому, у відповідності до ч. 4 ст. 401 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне провести апеляційний розгляд у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів Горбаня В.В. та Швець Т.О., які у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, подану прокурором у кримінальному провадженні Вулом Д.Ю. та просили її задовольнити, пояснення потерпілої, яка також підтримала апеляційну скаргу прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.

Із наведених норм кримінального процесуального закону убачається, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Колегія суддів вважає, що повертаючи обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 убачається, що в ньому у повному обсязі викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, зазначена правова кваліфікація правопорушень з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Посилаючись в ухвалі на неконкретизованість та суперечності в змісті обвинувального акту, на відсутність при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення вказівки на точний час закінчення вчинення кримінального правопорушення, суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання.

Висновки суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт містить неточності у правовій кваліфікації кримінального правопорушення, та що кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань потерпілій, є неконкретним, колегія суддів вважає передчасними, оскільки ці питання, згідно ст. 368 КПК України, вирішуються судом під час судового розгляду при ухваленні вироку.

Замість перевірки дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 291 КПК України при складанні, затвердженні та підписанні обвинувального акту та додатків до нього, суд першої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, та до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні і не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта прокурору.

Крім того, посилання суду першої інстанції, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, на суперечності в зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування даних про запобіжний захід щодо обвинуваченого є необгрунтованими, оскільки, в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прокурору постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України ретельно перевірялися колегією судів, але не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Києва Вула Дмитра Юрійовича задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року, якою обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, повернуто прокурору міста Києва - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді :

_________________ _________________ _________________

МельникВ.В. Бовтрук В.М. ОдинецьВ.М.