- обвинувачений: Коваль Володимир Михайлович
- потерпілий: Смірнов Ростислав Анатолійович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
копія
Провадження № 11-кп/792/726/15
Справа № 686/14899/15-к Головуючий в 1-й інстанції Піндрак О. О.
Категорія: ч.1 ст. 286 КК України Доповідач Козачок С. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Козачка С.В.,
суддів Ващенка С.Є., Кобріна І.Г.
з участю секретаря Крисюк В.С.
прокурора Леськіва В.О.
потерпілого ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015240010003740 від 01.07.2015 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 жовтня 2015 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 21 жовтня 2015 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Клайпеда Республіки Литви, громадянина України, з професійно – технічною освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітні дитини, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 18.06.2013 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік;
- 22.07.2014 року Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області за ст.ст. 310 ч.2, 69, 71, 72 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік та штрафу в сумі 3400 грн., яке відповідно до ч.3 ст. 72 КК України ухвалено виконувати самостійно (покарання не відбуті);
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 місяців арешту, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст.ст. 71,72 КК України до даного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22.07.2014 року та остаточно призначено йому покарання у виді 2 років і 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, та штрафу в сумі 3 400 грн., який виконувати самостійно.
Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1:
-з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» матеріальну шкоду в сумі 13647 грн. 08 коп., моральну шкоду в сумі 757 грн. 35 коп., а всього 14404 грн. 43 коп.;
-з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 29242 грн. 65 коп.,
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 368 грн. 28 коп. процесуальних витрат.
За вироком суду, ОСОБА_2 01 липня 2015 року близько 15 год. 30 хв., керуючи автомобілем «GEELY MR», номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по вул. Перемоги зі сторони вул. Зарічанської в напрямку до Проспекту Миру в м. Хмельницькому, виконуючи поворот ліворуч на заїзд до будинку №106, на порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або безпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу велосипеду «GIANT», який під керуванням ОСОБА_1 рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого допустив з ним зіткнення.
Внаслідок зіткнення ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я (садна шкіри середньої третини лівої гомілки, закритого перелому середньої третини тіла (діалізу) лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків), а також легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки (садна шкіри лівої гомілки в нижній третині та лівого колінного суглобу).
Ці наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв'язку з допущеними ОСОБА_2 порушеннями вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР, згідно з якими: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1,); водій, що виконує поворот ліворуч поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам (п.10.4).
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання його особі, просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене покарання до 1 року позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На думку обвинуваченого, судом не достатньо враховано, що він визнав вину у скоєному, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, який вчинив з необережності, частково відшкодував моральну шкоду. Вважає себе не судимим згідно ст.89 КК України і просить врахувати, що за допомогою автомобіля здійснює діяльність, від доходів якої отримує прибуток та утримує сім'ю.
Вважає, що висновки суду, викладені у вироку щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 не відповідають вимогам закону через завищений розмір. На його думку суд не достатньо, що у нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та дружина, яка не працює., а тому просить зменшити розмір відшкодування на користь ОСОБА_1 до 5 000 грн.
ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в поданій апеляційній скарзі вважає вирок місцевого суду в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 незаконним та необґрунтованим, а тому просить вирок суду в цій частині скасувати та відмовити потерпілому у задоволенні його позовних вимог. Зазначає, що суд належним чином не дослідив матеріали та обставини справи, не дав їм належної оцінки, не встановив чи мають місце обставини, якими обґрунтовує свої вимоги позивач та чи набув потерпілий право на стягнення коштів із страхової компанії, позаяк він із відповідною заявою про страхове відшкодування до страхової компанії не звертався, а також не надав доказів на підтвердження витрат, затрачених на лікування після ДТП.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог в частині цивільного позову, думку прокурора, який просить апеляції залишити без задоволення, а вирок - без зміни, надавши обвинуваченому можливість виступу в судових дебатах та останньому слові, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Цей висновок ґрунтується на зібраних по справі і належним чином досліджених та перевірених судом доказах, у тому числі показань потерпілого ОСОБА_1, зізнавальних свідчень самого ОСОБА_2, даних відповідних протоколів у сукупності із висновками судово - медичних експертиз. В апеляційних скаргах причетність ОСОБА_2 до злочину не оспорюються.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 КК України сумніву не викликає.
Будь - яких порушень кримінально - процесуального закону при розслідуванні провадження та розгляді справи у місцевому суді, при перевірці судового рішення колегією суддів не виявлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із наступними змінами) суду при призначенні покарання необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
При призначені ОСОБА_2 покарання в тому числі і додаткового, ці вимоги закону місцевим судом дотриманні.
Зокрема, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, внаслідок якого потерпілому заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричили тривалий розлад здоров`я та легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки, особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, посередньо характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, завдану потерпілому шкоду відшкодував частково у незначному розмірі, раніше неодноразово судимий та вчинив новий злочин під час іспитового строку за попереднім вироком суду.
Згідно ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України і воно є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він згідно ст. 89 КК України не є судимим безпідставні. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений раніше судимий 18.06.2013 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік. Крім того, 22.07.2014 року Ярмолинецьким районним судом він засуджений за ст.ст. 310 ч.2, 69,71,72 КК України до 2 років позбавлення волі та штрафу в сумі 3400 грн., які відповідно до ч.3 ст. 72 КК України ухвалено виконувати самостійно. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік. Дані покарання не відбуті.
Судимості щодо вказаних вироків у встановленому Законом порядку не зняті і не погашені.
До того ж останній злочин, за який він засуджений 21.10.2015 року ОСОБА_2 вчинив під час випробування із встановленим іспитовим строком згідно вироку від 22.07.2014 року.
Слід погодитись із рішенням місцевого суду щодо цивільних позовів.
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 3,9 своєї постанови №4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, в порушенні стосунків з оточуючими людьми.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 згідно даних судово- медичної експертизи №783 від 20.07.2015 року отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим потрапив до лікарні. Під час лікування ним для придбання ліків та інших медичних препаратів були витрачені власні кошти в сумі 15147 грн. 08 коп. (згідно з позовними вимогами). Зазначена обставина підтверджується квитанціями, товарними та фіскальними чеками, платіжним дорученням. Необхідність в придбанні зазначених препаратів для лікування підтверджено медичним закладом - Хмельницькою міською лікарнею.
Вчиненням злочину, заподіяними тілесними ушкодженнями та завданням фізичного болю потерпілому завдано страджання, що змінило звичний спосіб його життя та потребувало додаткових зусиль для його влаштування. Потерпілий лікувався та продовжує лікуватися, втратив частину здоров`я, до цих пір не веде повноцінний спосіб життя, відчуває дискомфорт і незручності, вимушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, витрачає власний час у зв'язку із систематичними зверненням за допомогою до медичних закладів.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, наслідків, що настали щодо здоров`я потерпілого і пов`язаних завданих йому моральних страждань, понесених потерпілим моральних страждань, якраз вірно беручи до уваги інфляційні процеси в державі обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди на користь потерпілого.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із матеріалами кримінального провадження, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «GEELY MR», номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія „Альфа-Гарант" з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - сто тисяч гривень, за шкоду, заподіяну майну - п'ятдесят тисяч гривень та франшизою - нуль гривень.
Згідно приписів ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди. За змістом ст.ст. 22, 23 цього ж Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками зокрема є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна; моральна шкода відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як зазначено у ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст.ст. 1187, 1188 ЦК Кодексу слід мати на увазі, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У відповідності до ст.ст. 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Стаття 979 ЦК України зобов`язує виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно приписів ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі" у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Із договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/0635878), укладеного 19.11.2014 р. між ОСОБА_2 та ТДВ "СК "Альфа-Гарант" вбачається, що при настанні страхового випадку страхова компанія здійснює виплату страхового відшкодування зокрема за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого, у сумі нанесених збитків, що підтверджуються необхідними документами, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми.
Відповідно до ст. 261 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі" страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тобто у цьому випадку розмір такого відшкодування страховою компанією становить 757 грн. 35 коп. (15147,08 грн. х 5%), а відповідно з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого підлягає стягненню моральна шкода в сумі 29242 грн. 65 коп. (30000 грн. - 757,35 грн.).
Колегія суддів відхиляє доводи цивільного відповідача - ТДВ "СК "Альфа-Гарант" щодо відсутності у місцевого суду правових підстав для вирішення у кримінальному провадженні цивільно-правового спору з особою, не причетною до самої події злочину (страховою компанією), та передчасності стягнення зі страхової компанії на користь потерпілого матеріальних збитків від наслідків ДТП. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов як до підозрюваного або обвинуваченого, так і до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Доводи страхової компанії на те, що безпосередньо вона несе цивільно-правову відповідальність щодо ОСОБА_2 не на підставі закону, в тому числі і Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі", а на підставі договору, укладеному з обвинуваченим слід оцінити критично.
Місцевий суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що страхування страховою компанією цивільно-правової відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 проведено у відповідності з вимогами вказаного Закону. Вирішуючи питання про відповідальність страхової компанії, суд перевірив дотримання вимог страхування, визначився щодо страхового випадку, розміру відшкодування збитків.
Крім того, не заслуговують на увагу ствердження страхової компанії про те, що позов потерпілого не підлягав розгляду в кримінальній справі, оскільки позовні вимоги останнього випливали з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення.
Згідно конституційних гарантій та вимог ч. 1 ст. 128 КПК України ТДВ "СК "Альфа-Гарант" за законом якраз і несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням обвинуваченого ОСОБА_2, який вчинив суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст. 2 цього ж Кодексу права потерпілого, в тому числі на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), підлягають захисту і у такому праві він не може бути обмежений.
Керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а :
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» - без задоволення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду С.В. Козачок
- Номер: 1-кп/686/670/15
- Опис:
- Тип справи: на кримінальне провадження
- Номер справи: 686/14899/15-к
- Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
- Суддя: Козачок С.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.07.2015
- Дата етапу: 25.12.2015
- Номер: 11-кп/792/726/15
- Опис: Коваль В.М. ч. 1 ст. 286 КК України
- Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
- Номер справи: 686/14899/15-к
- Суд: Апеляційний суд Хмельницької області
- Суддя: Козачок С.В.
- Результати справи: Винесено ухвалу про залишення вироку суду першої інстанції без змін
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.11.2015
- Дата етапу: 17.12.2015