2-4415/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2014 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого – судді Леміш О.М .,

при секретарі – Химинець О.Я.,

розглянувши подання головного державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон гр. ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець МВ ДВС Ужгородського МРУЮ звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження гр. ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у МВ ДВС знаходиться виконавче провадження ЄДРВП № 29165632 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4415 від 21.09.2011 року про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь Дитячого будинку с.м.т. Чинадієво аліменти на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25.05.2011р. до досягнення нею повноліття. Боржник систематично ухиляється від виконання рішення суду, чим порушує норми чинного законодавства. Саме тому, на думку державного виконавця, подання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 377 - 1 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Представник МВ ДВС Ужгородського МРУЮ просив суд провести розгляд подання у їх відсутності, про що зазначив у прохальній частині такого.

Розглянувши подання, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Статтею ст. 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України” передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а у громадянина України, який має паспорт, паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, якщо, зокрема:

-діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобовязань, або розвязанняспору запогодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

-він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Таким чином, Законом України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” визначено підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон та зазначаються способи здійснення таких обмежень:

 шляхом відмови у видачі паспорта;

шляхом затримання;

шляхом вилучення паспорта.

Посилання державного виконавця на норму ст. 377  -1 ЦПК України, як на норму, якою регламентовано порядок розгляду судами питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), не дає суду правової підстави вирішити питання про тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника, без спеціальної матеріальної норми, як це передбачено Конституцією України.

Окрім того, державним виконавцем хоча і наведені докази того, що гр. ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов’язання із сплати аліментів, оскільки у п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має

право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду, проте не зазначено, яким саме способом це обмеження має реалізовуватись, що є вирішальним фактором при прийнятті рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Інших правових підстав для обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 державний виконавець не навів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 377-1 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання головного державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її отримання.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3М