ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-2561/05/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2007 року                                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації України на рішення Білоцерківського міського суду Київської області від 13 січня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 25 березня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 на дії Державної податкової адміністрації України,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування рішень, якими зобов'язано Державну податкову адміністрацію України не присвоювати ОСОБА_5. ідентифікаційний номер та скасувати присвоєні іншим позивачам ідентифікаційні номери, внести у їх паспорти спеціальну відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Білій Церкві Київської області відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6. про відмову від ідентифікаційного номера через релігійні переконання.

Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень такими, що порушують їх права та законні інтереси, у січні 2004 року заявники звернулися в суд зі скаргою в порядку, передбаченому главою 31-А Цивільного процесуального кодексу 1963 року.

За клопотанням Державної податкової адміністрації України її притягнуто до участі в справі в якості суб'єкта оскарження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходили з положень частини 2 статті 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» і обґрунтовано прийшли до висновку про порушення суб'єктом владних повноважень прав заявниці на обрання альтернативної форми обліку платника податків і зобов'язали відновити порушене право.

 Доводи суб'єкта оскарження про відсутність на час вирішення спору конкретного механізму внесення спеціальних відміток про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера не можуть бути підставою для невиконання посадовими особами Державної податкової адміністрації України вимог Закону.

 Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міського суду Київської області від 13 січня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 25 березня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.