Справа - № 6053

Головуючий в їй інстанції - Борцова А.А.,

Категорія-79

Доповідач - Сіромашенко Н.В.,

УХВАЛА

3 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Костюченко Н.Є.,

суддів - Кочкової Н.О.,  Сіромашенко Н.В.,

при секретарі - Шило С. Ю.,

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в  м.   Дніпропетровську  цивільну

справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний

банк  «ПриватБанк»  на ухвалу  П'ятихатського  районного суду Дніпропетровської

області від 13 червня 2008 року про відмову у прийнятті заяви закритого акціонерного

товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу судового наказу,  -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 1339,  40 грн.,  посилаючись на те,  що 26 квітня 2006 року останній,  відповідно до укладеного договору,  отримав кредит в сумі 1500 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення,  що відповідає строку дії картки,  але умов договору належно не виконав.

Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2008 року в прийнятті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» ставить питання про скасування ухвали,  як постановленої з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали,  колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу,  суд посилався на те,  що в наданих суду матеріалах відсутні дані про укладення письмового кредитного договору між заявником та боржником; при цьому умови та правила надання боржнику банківських послуг,  на які посилається заявник в обґрунтування укладення кредитного договору між ними,  не погоджені з боржником і не завірені його особистим підписом,  а тому даному разі вбачається спір про право.

Проте з таким висновком погодитись не можна,  оскільки у відповідності з п.1 ч.1  ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано,  якщо заявлено вимогу,  яка грунтується на правочині,  вчиненому у письмовій формі.

Згідно зі  ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,  що вчинений в письмовій формі,  якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах,  телеграмах,  якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким,  що вчинений в письмовій формі,  якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи,  вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані умовами кредитного договору,  укладеного сторонами у письмовій формі у вигляді заяви позичальника - ОСОБА_1.,  умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою,  підписаних сторонами.

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін,  що підтверджує їх згоду виконувати умови,  які вони для себе передбачили.

При цьому відсутні дані,  які б свідчили про оспорювання боржником підстав,  розміру вимоги чи відсутність відповідного права.

Виходячи з цього,  колегія суддів вважає,  що у суду не було підстав для відмови стягувачу у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Керуючись  ст.  ст. 303, 307, 312 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2008 року скасувати,  передавши питання про прийняття заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає./