Справа № 367/5950/14-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д. С.

Провадження № 22-ц/780/6863/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.

Категорія 20 16.12.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування ,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що 9 квітня 2005 року вона подарувала відповідачу належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Починаючи з грудня 2005 року стосунки між сторонами погіршились у зв'язку із вселенням до квартири співмешканця відповідача ОСОБА_4 Починаючи з 2012 року між сторонами постійно виникали конфлікти, в ході яких позивачу завдавались тілесні ушкодження, але у порушенні кримінальної справи відносно відповідача Ірпінський МВ ГУ МВС України у Київській області постійно відмовляє.

Позивач просила розірвати договір дарування квартири з посиланням на ст. 727 ЦК України.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме ч.1 ст. 727 ЦК України. Натомість суд послався на норми, які не були підставою позову, а саме ст. 229 ЦК України, яка регулює правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.

На підставі наведених в апеляційній скарзі доводів просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні..

Також ст. 215 ЦПК України встановлені вимоги до змісту рішення суду

1. Рішення суду складається з:

1) вступної частини

2) описової частини із зазначенням:

узагальненого викладу позиції відповідача;

пояснень осіб, які беруть участь у справі;

інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин;

мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким;

назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

висновку суду по суті позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду першої інстанції не відповідає наведеним вимогам закону.

В описовій частині суд лише навів повний текст позовної заяви ОСОБА_2, при цьому виклавши зміст позовної заяви від першої особи.

Суд не зазначив в чому полягали пояснення сторін, яких свідків він допитав, не навів інших доказів, які ним досліджувались в судовому засіданні

В рішенні суду взагалі не зазначено, які обставини, що мають значення для справи судом були встановлені, і які правовідносини виникли між сторонами. Не дослідивши належним чином доводи позовної заяви, не встановивши обставин справи і підстави позову, суд першої інстанції внаслідок цього не правильно застосував норми матеріального права.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову, послався на ст. 229 ЦК України, відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач, звернувшись до нотаріуса з проханням посвідчити договір, бажала укласти саме договір дарування квартири, а не договір довічного утримання, або інше, а тому відмовив у позові.

Судова колегія не може погодитись із такими висновками суду, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме застосував норму права, яка не підлягала до застосування, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій справі нового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи 09.04.2005 року між сторонами був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 за яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 вказану квартиру.

Між сторонами склались неприязні відносини, що підтверджується низкою заяв ОСОБА_2 до правоохоронних органів щодо вчинення ОСОБА_3 щодо неї неправомірних дій. Такі заяви подавались позивачем 06.03.2012 р., 10.03.2012 р., 15.06.2012 р., 21.06.2012 р. 08.07.2012 р. 17.12.2012 р. , 04.07.2014 р. (а.с.9-14,23)

За цими заявами правоохоронними органами ухвалювались постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.16,18,20)

Також в матеріалах справи є виписка з історії хвороби ОСОБА_2 від 10.03.2012 р., відповідно до якого у неї діагностований перелом фаланги пальця лівої кісті (а.с.17), а також довідка від 3.07.2014 р. відповідно до якої ОСОБА_2 надана медична допомога у зв'язку із пошкодженням зв'язок лівого зап'ястку (а.с.24)

Обґрунтовуючи свою вимогу про розірвання договору дарування, позивач підставою такої вимоги зазначила ст. 727 ЦК України і виходила з того, що відповідач веде себе аморально по відношенню до неї, вчиняє щодо позивача неправомірні дії. Такі обставини, на думку позивача, є підставою для застосування ст. 727 ЦК України і розірвання договору дарування.

Проте із такими доводами позивача не можна погодитись з таких підстав.

Відповідно до ст.727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Вказана стаття містить в собі обов'язкову умову для її застосування, а саме, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти здоров'я дарувальника.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач вчиняла злочин проти позивача, оскільки вирок суду щодо відповідача не ухвалювався. За таких обставин договір дарування не може бути розірваний з наведених позивачем підстав. Та обставина, що між сторонами склались неприязні відносини, не може бути підставою для розірвання договору дарування, оскільки законодавством не передбачено такої можливості.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи із наведеного, оскільки суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позовних вимог, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення, оскільки судом не встановлені підстави для розірвання договору дарування квартири, на які вона посилалась в своєму позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді