ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 15/74-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Легіон"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", Товариства з обмеженою відповідальністю "СМД-Інвест", Приватного підприємства "Інжиніринг Ремейк Агрегат", Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К")

та касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року (про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ")

у справі господарського суду № 15/74-б міста Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Легіон"

про визнання банкрутом

розпорядник майна Огейчук Т.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон": Хом'як В.П. (довіреність від 18.08.2015 року),

ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ": Тукман Ю.В. (довіреність №304 від 10.12.2014 року),

ТОВ "Епіцентр К":Песиголовець Я.О. (довіреність від 01.08.2015 року),

ПАТ "Енергомашспецсталь":Чумаков Д.В. (довіреність №17/67 від 19.11.2015 року),

а також особисто розпорядник майна ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" Огейчук Т.В.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року порушено провадження у справі №15/74-б про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Пері Україна" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, строк якої неодноразово продовжувався судом (том 1, а.с. 1 - 3).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року визнано вимоги ініціюючого кредитора на суму 10 199 919, 93 грн., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Огейчук Т.В. (том 2, а.с. 8 - 9).

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №111 (4509) від 21.06.2011 року (том 2, а.с. 15 - 16).

08.07.2011 року ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" подало до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 162 609, 52 грн., з яких 120 094, 69 грн. основного боргу за договором підряду №1/09 від 29.09.2008 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення розрахунків, а також 42 514, 83 грн. пені (вх. №1553) (том 2, а.с. 68 - 96).

13.07.2011 року шляхом направлення поштового відправлення до господарського суду звернулося ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на суму 253 245 145, 40 грн. заборгованості за кредитними договорами, укладеними боржником з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком у 2006 - 2008 роках, та за кредитними договорами, укладеними між банком та ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус", ТОВ "Обухівський вентиляційний завод", ТОВ "Оріс Девелопмент", як позичальниками, за виконання якими кредитних зобов'язань поручився боржник та передав у заставу банку майно (майнові права) та права вимоги грошових коштів до третіх осіб за рядом цивільно-правових договорів (вх. №1597 від 18.07.2011 року) (том 4, а.с. 1 - 390).

12.07.2011 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулося до господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на суму 2 756 044, 19 грн. заборгованості, що підтверджена рішеннями господарського суду, які набрали законної сили (вх. №1604 від 18.07.2011 року) (том 6, а.с. 60 - 73); в подальшому, кредитор зменшив розмір заявлених вимог до 2 729 970, 19 грн. (том 8, а.с. 6 - 72).

18.07.2011 року шляхом направлення поштового відправлення до господарського суду звернулося ТОВ "Епіцентр К" зі заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 1 565 279, 82 грн., що становлять витрати кредитора на оплату вартості робіт третіх осіб по усуненню впродовж гарантійного періоду дефектів, виявлених на збудованому боржником об'єкті за договором будівельного підряду №71/ГП від 01.02.2008 року (вх. №1643 від 20.07.2011 року) (том 6, а.с. 74 - 213).

21.07.2011 року шляхом направлення поштового відправлення ТОВ "СМД-Інвест" звернулося до господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на суму 3 753 073, 72 грн., з яких 3 017 339 грн. заборгованості за виконані кредитором роботи за договором підряду №07/07-9 від 07.07.2009 року та нарахованих на суму основного боргу 573 294, 41 грн. інфляційних втрат та 162 440, 31 грн. - 3% річних (вх. №1687 від 25.07.2011 року) (том 7, а.с. 54 - 65).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року (суддя Хоменко М.Г.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника (том 17, а.с. 102 - 130). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року зазначену ухвалу скасовано з переданням справи на розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з передчасністю затвердження місцевим господарським судом реєстру вимог кредиторів боржника без належного з'ясування розміру грошових вимог усіх кредиторів, заявлених у дану справу про банкрутство (том 18, а.с. 136 - 142).

19.06.2015 року ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" подало до господарського суду заяву за вих. №63 від 16.06.2015 року про зменшення розміру кредиторських вимог, в якій просило визнати його кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 234 267 082, 40 грн., з яких 164 744 018, 16 грн., як вимоги першої черги, та 69 523 064, 24 грн., як вимоги четвертої черги (вх. №06-291/9722/15) (том 21, а.с. 80 - 98).

За результатами подальшого розгляду справи на стадії розпорядження майном ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року (суддя Пасько М.В.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 256 590 588, 98 грн., в тому числі з вимогами ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на суму 234 267 082, 40 грн., з яких 164 744 018, 16 грн. у першу чергу та на суму 69 523 064, 24 грн. у четверту чергу; ТОВ "СМД-Інвест" на суму 3 753 073, 72 грн. у четверту чергу; ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" на суму 119 769, 44 грн., з яких 88 000 грн. у четверту чергу та на суму 31 769, 44 грн. у шосту чергу; ПАТ "Енергомашспецсталь" на суму 2 729 970, 19 грн., з яких 2 727 970, 19 грн. у четверту чергу та на суму 2 000 грн. у шосту чергу; відмовлено ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" у визнанні кредитором боржника на суму 42 840, 08 грн.; зобов'язано розпорядника майна Огейчук Т.В. провести збори кредиторів, про час і місце проведення яких у встановленому законом порядку повідомити кредиторів, надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про подальших хід процедури банкрутства, призначено у справі підсумкове засідання (том 21, а.с. 184 - 197).

Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", розпорядник майна боржника Огейчук Т.В. звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16.07.2015 року в частині визнання ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 69 523 064, 24 грн. та відмовити у визнанні кредиторських вимог на спірну суму, мотивуючи припиненням правовідносин поруки, що склалися між боржником, як поручителем, та банком-кредитором, правонаступником якого є ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", у зв'язку з припиненням кредитного зобов'язання, виконання якого забезпечувалося порукою, внаслідок ліквідації основного боржника - ТОВ "Обухівський вентиляційний завод" у процедурі банкрутства.

Також, з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про розгляд по суті та затвердження реєстру вимог кредиторів у даній справі звернувся боржник, в якій просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині визнання та включення до реєстру вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", ТОВ "СМД-Інвест", ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат", ПАТ "Енергомашспецсталь" та ТОВ "Епіцентр К" та відмовити у визнанні спірних кредиторських вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Гарник Л.Л., суддів: Доманської М.Л., Остапенка О.М.) апеляційну скаргу розпорядника майна Огейчук Т.В. задоволено, апеляційну скаргу боржника задоволено частково, ухвалу господарського суду міста Києва від 16.07.2015 року скасовано в частині визнання вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на суму 69 523 064, 24 грн., визнання вимог ТОВ "СМД-Інвест" на суму 47 912, 86 грн., віднесення вимог ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" на суму 26 513, 20 грн. до шостої черги задоволення, затвердження реєстру вимог кредиторів боржника станом на 16.07.2015 року на суму 69 570 977, 10 грн.; вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на суму 69 523 064, 24 грн. відхилено; вимоги ТОВ "СМД-Інвест" на суму 47 912, 86 грн. відхилено, вимоги ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" на суму 26 513, 20 грн. віднесено до четвертої черги задоволення; ухвалу суду першої інстанції від 16.07.2015 року в частині розгляду решти вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", ТОВ "СМД-Інвест", ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат", ПАТ "Енергомашспецсталь" та ТОВ "Епіцентр К" до боржника залишено без змін (том 23, а.с. 136 - 149).

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині відмови у задоволенні його апеляційної скарги, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 30.09.2015 року в оскаржуваній частині та ухвалу попереднього засідання від 16.07.2015 року в частині розгляду вимог спірних кредиторів, прийняти у справі нове рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", ТОВ "СМД-Інвест", ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат", ПАТ "Енергомашспецсталь" та ТОВ "Епіцентр К" та включенні їх до реєстру вимог кредиторів, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом положень статей 546, 572, 611, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та статей 32, 33, 41, 43, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також, не погоджуючись з висновками апеляційного суду про відхилення його кредиторських вимог до боржника на суму 69 523 064, 24 грн., ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову від 30.09.2015 року в оскаржуваній частині та залишити в силі ухвалу попереднього засідання від 16.07.2015 року в частині визнання грошових вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до боржника на спірну суму, мотивуючи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень частини 4 статті 559 ЦК України про припинення поруки та недодержанням вимог статей 43, 101 ГПК України щодо повного та об'єктивного дослідження доказів, наданих ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на підтвердження конкурсної природи його грошових вимог до боржника на спірну суму.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, вислухавши представників боржника - Хом'яка В.П., ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" - Тукмана Ю.В., ТОВ "Епіцентр К" - Песиголовця Я.О., ПАТ "Енергомашспецсталь" - Чумакова Д.В. та розпорядника майна боржника Огейчук Т.В., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Положеннями статей 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука є строковим зобов'язанням, зі спливом якого припиняється суб'єктивне право кредитора на звернення до поручителя з вимогою про його виконання. При цьому, вимога кредитора про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, має бути пред'явлена до поручителя з додержанням строків, передбачених частиною 4 статті 559 ЦК України, шляхом пред'явлення позову в судовому порядку.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду Україні від 17.09.2014 року у справі №6-170цс14.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 15 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 6 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою, яка може бути оскаржена в установленому порядку, визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Частиною 2 статті 15 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, про що виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 14 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно з частиною 1 статті 32, частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду від 15.02.2011 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" за загальною процедурою згідно із Законом про банкрутство в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, введено процедуру розпорядження майном боржника, оголошення про що опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №111 (4509) від 21.06.2011 року; ухвалою суду від 07.06.2011 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Огейчук Т.В. (том 1, а.с. 1 - 3, том 2, а.с. 8 - 9, 15 - 16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами до господарського суду звернулося ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на суму 253 245 145, 40 грн. основного боргу за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави майна (майнових права) та прав вимоги грошових коштів (том 4, а.с. 1 - 390); в подальшому, кредитор зменшив розмір заявлених вимог до 234 267 082, 40 грн., з яких 164 744 018, 16 грн., як вимоги першої черги, та 69 523 064, 24 грн., як вимоги четвертої черги (том 21, а.с. 80 - 98).

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження спірних кредиторських вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" надало копії ряду договорів відступлення права вимоги від 30.03.2010 року, відповідно до яких Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, як кредитор в основному зобов'язанні, відступив ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" права вимоги до боржника за кредитними договорами, укладеними у 2006 - 2008 роках, договорами поруки, за яким боржник поручився перед банком за виконання третіми особами зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, а також договорами застави майна (майнових прав) та права вимоги грошових коштів у третіх осіб, укладених між банком та боржником у 2006 - 2009 роках.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі укладених між банком та боржником договорів про відкриття кредитної лінії у боржника, як позичальника, виникла заборгованість з повернення кредитних коштів на суму 117 406 097, 83 грн.; кредитні зобов'язання було забезпечено переданням боржником у заставу банку майна, майнових прав та прав вимоги грошових коштів у третіх осіб за цивільно-правовими договорами.

Також, апеляційним судом встановлено обставини набуття ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на підставі договорів відступлення права вимоги №20-0568/2-1 від 30.03.2010 року та №20-0538/3-1 від 30.03.2010 року права вимоги комісійної винагороди на суму 13 260, 27 грн. за укладеним між банком та боржником договором про надання гарантії №15-94/32-4982/08 від 04.09.2008 року та за договором застави майна №15-94/17-4889/08 від 04.09.2008 року (том 4, а.с. 362 - 366).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, між банком та боржником укладено ряд договорів застави права вимоги майна (грошових коштів) та договорів поруки в забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб перед банком щодо повернення грошових коштів за кредитними договорами.

Зокрема, апеляційним судом встановлено, що на підставі договорів №15-94/17-249/09 від 27.02.2009 року та №15-94/17-7369/09 від 24.10.2006 року боржник передав у заставу банку права вимоги грошових коштів за договорами підряду та договором постачання вугільної продукції в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максимус" з повернення кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-8978/06 від 24.10.2006 року.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору №15-94/17-3530/08 від 17.06.2008 року боржником передано в заставу банку права вимоги грошових коштів за договором постачання продукції, укладеним між боржником та третьою особою, а також укладено з банком договір поруки №15-94/17-3524/08 від 17.06.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Оріс Девелопмент", як позичальника, за договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1318/08 від 17.06.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, банк відступив на користь ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" право вимоги повернення кредитних коштів ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максимус" на суму 3 085 358, 52 грн. та ТОВ "Оріс Девелопмент" на суму 52 217 364, 54 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними документами та розрахунками заборгованості за спірними кредитними договорами.

З огляду на встановлене, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про визнання ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" кредитором боржника з вимогами на суму 164 744 018, 16 грн. як таких, що підтверджені належними та достатніми доказами, з віднесенням їх до першої черги задоволення як вимог, забезпечених заставою.

Відхиляючи грошові вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до боржника-поручителя на суму 69 523 064, 24 грн. заборгованості ТОВ "Обухівський вентиляційний завод" за кредитним договором №15-93/17-764/08 від 12.03.2008 року, апеляційний суд виходив з того, що правовідносини за договором поруки №15-94/17-1376/08 від 12.03.2008 року припинилися в силу закону (положень частини 4 статті 559 ЦК України), оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення банку до боржника-поручителя з вимогами про виконання зобов'язання за договором поруки протягом шести місяців від дня настання строку виконання кредитного зобов'язання, який було змінено банком шляхом надіслання 16.04.2009 року на адресу основного боржника вимоги про сплату всієї суми кредитної заборгованості, що встановлено рішенням господарського суду від 29.03.2012 року у справі №4/180-10/13-12, яке набрало законної сили.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", а доводи боржника за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку судом апеляційної інстанції обставин справи на предмет відсутності правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів забезпечених заставою вимог ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані апеляційним судом, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" про помилковість висновків апеляційного суду про відмову у визнанні його грошових вимог до боржника на суму 69 523 064, 24 грн. колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-764/08 від 12.03.2008 року, банк за умови наявності вільних кредитних ресурсів надає ТОВ "Обухівський вентиляційний завод" кредит шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 75 000 000 грн. з датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту до 07.03.2013 року; при цьому, сторонами кредитного договору погоджено можливість пред'явлення банком у випадках, встановлених пунктом 3.3.4. цього договору, письмової вимоги до позичальника про дострокове виконання кредитного зобов'язання не пізніше 10 календарних днів з моменту її отримання позичальником (том 4, а.с. 101 - 116).

Апеляційним судом встановлено, що у зв'язку з порушенням основним боржником зобов'язання за кредитним договором банк реалізував своє право вимагати дострокового повернення кредитних коштів шляхом направлення 16.04.2009 року на адресу позичальника письмової вимоги про сплату всієї суми кредитної заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що пунктом 5.4. договору поруки №15-94/17-1376/08 від 12.03.2008 року строк його дії визначено з моменту підписання банком та боржником-поручителем до повного погашення основного зобов'язання за кредитним договором №15-93/17-764/08 від 12.03.2008 року (том 4, а.с. 315 - 321). При цьому, умова спірного договору про його дію до повного виконання кредитного зобов'язання не свідчить про встановлення сторонами строку, впродовж якого порука є чинною, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 4 статті 559 ЦК України про припинення поруки у разі, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 23.05.2012 року у справі №6-33цс12; від 18.07.2012 року у справі №6-78цс12; від 24.09.2014 року у справі №6-106цс14.

Відтак, пред'явивши до основного боржника вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №15-93/17-764/08 від 12.03.2008 року у квітні 2009 року, банк змінив строк виконання кредитного зобов'язання і був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя (боржника у даній справі) протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового погашення кредиту, що узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 21.01.2015 року у справі №6-190цс14 та Постанови від 09.09.2015 року у справі №6-933цс15.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що кредиторські вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до боржника-поручителя на суму 69 523 064, 24 грн., які заявлено у дану справу про банкрутство у липні 2011 року, не можуть бути визнані та включені до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки банком, правонаступником якого є спірний кредитор, пропущено передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк звернення до поручителя в судовому порядку з вимогою про виконання основного зобов'язання, забезпеченого порукою, у зв'язку з чим зобов'язання боржника за договором поруки №15-94/17-1376/08 від 12.03.2008 року припинилося.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.07.2011 року до господарського суду звернулося ТОВ "СМД-Інвест" зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на суму 3 753 073, 72 грн., з яких 3 017 339 грн. заборгованості за договором підряду №07/07-9 від 07.07.2009 року та нарахованих на суму основного боргу 573 294, 41 грн. інфляційних втрат та 162 440, 31 грн. - 3% річних (том 7, а.с. 54 - 65).

Матеріалами справи підтверджуються обставини подання ТОВ "СМД-Інвест" до господарського суду клопотання від 27.03.2013 року про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме: копії договору підряду №07/07-9 від 07.07.2009 року з додатком №1 та копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 03.08.2009 року, №2 від 03.09.2009 року та №3 від 08.10.2009 року (том 15, а.с. 217 - 228).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов зазначеного договору підряду ТОВ "СМД-Інвест" виконано роботи на загальну суму 3 017 339 грн., які передано замовнику шляхом оформлення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних сторонами договору, що узгоджується з вимогами частини 4 статті 882 ЦК України.

Судами встановлено обставини невиконання боржником, як замовником, зобов'язань щодо оплати вартості виконаних кредитором робіт, що стало підставою для звернення ТОВ "СМД-Інвест" з грошовими вимогами у дану справу про банкрутство, що становлять 3 017 339 грн. заборгованості за підрядні роботи та нараховані на суму основного боргу інфляційні втрати та 3% річних в розмірі 735 734, 72 грн.

Розглянувши спірні вимоги ТОВ "СМД-Інвест", суд першої інстанції за змістом мотивувальної частини рішення дійшов висновку про їх часткове визнання на суму 3 705 160, 86 грн., у зв'язку із зменшенням розміру 3% річних, нарахованих кредитором боржнику за порушення грошового зобов'язання на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, з віднесенням їх до четвертої черги задоволення. При цьому, у резолютивній частині ухвали попереднього засідання від 06.07.2015 року місцевий господарський суд помилково зазначив про визнання ТОВ "СМД-Інвест" кредитором з вимогами на суму 3 753 073, 72 грн. Зазначене процесуальне порушення виправлено судом апеляційної інстанції та зменшено розмір визнаних вимог ТОВ "СМД-Інвест" на суму 47 912, 86 грн.

Разом з тим, повторно розглядаючи спірні вимоги, апеляційний суд не надав жодної оцінки відповідності вимогам статті 14 Закону про банкрутство поданим ТОВ "СМД-Інвест" документам на підтвердження кредиторських вимог до боржника, зважаючи на те, що копії договору підряду та актів здачі-прийняття виконаних підрядних робіт взагалі не засвідчені уповноваженою особою кредитора, що не узгоджується з вимогами статті 36 ГПК України. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається здійснення судом апеляційної інстанції огляду оригіналів зазначених документів у судовому засіданні від 30.09.2015 року (том 15, а.с. 220 - 228).

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що заява з грошовими вимогами до боржника від 21.07.2011 року від імені ТОВ "СМД-Інвест" підписана представником ОСОБА_9, підпис якого не засвідчено печаткою юридичної особи-конкурсного кредитора; при цьому, за змістом повноважень представника ОСОБА_9 згідно з довіреності №14/юр від 01.06.2011 року, яку долучено до матеріалів грошових вимог ТОВ "СМД-Інвест", не вбачається уповноваження представника на представництво інтересів кредитора у провадженнях у справах про банкрутство, які відповідно до статті 41 ГПК України є окремим видом судового процесу та не можуть ототожнюватися з позовним провадженням, зокрема, на подання заяв у справах про банкрутство та представництво заявника як учасника у справах про банкрутство (том 7, а.с. 56-59).

В порушення вимог статей 43, 101 ГПК України апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про за результатами розгляду спірних кредиторських вимог ТОВ "СМД-Інвест" до боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами до господарського суду звернулося ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" з вимогами до боржника на суму на суму 162 609, 52 грн., з яких 120 094, 69 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення розрахунків, а також 42 514, 83 грн. пені (том 2, а.с. 68 - 96).

Судами встановлено, що спірні кредиторські вимоги обґрунтовані укладенням між боржником, як замовником, та ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат", як підрядником, договору підряду №1/09 від 29.09.2008 року, на виконання якого кредитор виконав комплекс робіт по різці підлогового покриття важким наріжчиком швів на визначеному замовником об'єкті вартістю 102 500 грн., що підтверджується складеним представниками сторін договору та затвердженим їх керівниками актом №ОУ-0000091 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.12.2008 року; зобов'язання щодо оплати підрядних робіт боржник виконав частково, сплативши на користь кредитора грошові кошти на суму 14 500 грн. (том 2, а.с. 73 - 75, 77, 78).

Розглядаючи спірні грошові вимоги ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат", суд першої інстанції дійшов висновку про їх підтвердження належними та достатніми доказами, у зв'язку з чим, здійснивши перерахунок заявлених кредитором сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, визнав ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" конкурсним кредитором боржника з вимогами на суму 119 769, 44 грн., з яких 88 000 грн. основного боргу у четверту чергу та 31 769, 44 грн. інфляційних втрат, 3% річних та пені у шосту чергу задоволення.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився в цілому з результатом розгляду судом першої інстанції кредиторських вимог ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат", однак, визначив черговість задоволення його вимог на суму інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 26 513, 20 грн. у четверту чергу, з огляду на їх правову природу як таких, що нараховані на суму грошового зобов'язання в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.

Колегія суддів касаційного суду вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про розгляд кредиторських вимог ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" до боржника з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.4. договору підряду №1/09 від 29.09.2008 року боржник та кредитор погодили, що остаточні розрахунки за фактично виконані підрядні роботи здійснюються замовником по фактичному об'єму виконаних робіт на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, які подає підрядник після виконаних робіт (том 2, а.с. 73 - 74).

Матеріалами справи підтверджуються обставини надання кредитором-підрядником в обґрунтування грошових вимог до боржника-замовника належно засвідченої копії акта №ОУ-0000091 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.12.2008 року, підписаного представниками сторін договору підряду, тоді як доказів складення підрядником довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 кредитором до заяви з грошовими вимогами до боржника не додано.

Відтак, суд апеляційної інстанції неповно дослідив кредиторські вимоги ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" на предмет їх конкурсної правової природи як таких, що виникли до моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство, та не перевірив належності та достатності доказів, наданих кредитором на їх підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в межах строку на подання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами, у дану справу звернулося ПАТ "Енергомашспецсталь" з кредиторськими вимогами на загальну суму 2 756 044, 19 грн., в обґрунтування яких надало належно засвідчені копії рішень господарського суду про стягнення з боржника заборгованості, які набрали законної сили; в подальшому, кредитор зменшив розмір заявлених вимог до 2 729 970, 19 грн. (том 6, а.с. 60 - 73, том 8, а.с. 6 - 72).

Розглядаючи спірні грошові вимоги ПАТ "Енергомашспецсталь", суди встановили, що в боржника існує заборгованість перед кредитором з розрахунку за виконані підрядні роботи на суму 2 727 072, 19 грн., в тому числі штрафу та плати за перепустки, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року у справі №53/155; також, боржник не виконав рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 року у справі №22/142 про стягнення на користь спірного кредитора заборгованості за договором купівлі-продажу №15/226 від 18.02.2009 року на суму 2 898 грн. (том 6, а.с. 64 - 67).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про визнання ПАТ "Енергомашспецсталь" конкурсним кредитором боржника з вимогами на суму 2 729 970, 19 грн. з віднесенням вимог за основним боргом в розмірі 2 727 970, 19 грн. до четвертої черги та вимог щодо сплати штрафу на суму 2 000 грн. до шостої черги задоволення реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що оцінка спірних кредиторських вимог ПАТ "Енергомашспецсталь" на предмет їх обґрунтованості здійснювалася місцевим господарським судом в ході розгляду скарги спірного кредитора на дії розпорядника майна Огейчук Т.В., про що було прийнято ухвалу від 21.06.2012 року, якою розпорядника майна боржника зобов'язано включити вимоги ПАТ "Енергомашспецсталь" на суму 2 729 970, 79 грн. до реєстру вимог кредиторів, як конкурсні. Зазначена ухвала в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалася і набрала законної сили (том 11, а.с. 74 - 76).

Доводи боржника про правову природу кредиторських вимог ПАТ "Енергомашспецсталь", як поточних, колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє та зазначає, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, як майнового, так і грошового характеру, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням строку, визначеного частиною 1 статті 14 Закону про банкрутство, оскільки протилежне матиме наслідком їх погашення.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови №14/166 від 18.11.2014 року у справі №15/52/2012/5003 у подібних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено виникнення у боржника грошових зобов'язань на суму 1 565 279, 82 грн. перед ТОВ "Епіцентр К", що становлять витрати кредитора на оплату вартості робіт третіх осіб по усуненню впродовж гарантійного періоду дефектів, виявлених на збудованому боржником об'єкті за договором будівельного підряду (том 6, а.с. 74 - 213).

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження грошових вимог ТОВ "Епіцентр К" надало копії належно засвідчених договору будівельного підряду №71/ГП від 01.02.2008 року, акта технічного огляду підлоги гіпермаркету "Епіцентр" у місті Макіївка від 16.01.2010 року, платіжних документів про перерахування на користь третіх осіб коштів на загальну суму 1 565 279, 82 грн. (том 6, а.с. 80 - 88, 92, 147 - 203).

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Епіцентр К" до боржника належними та достатніми доказами, що є підставою для їх визнання на суму 1 565 279, 82 грн. із включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Епіцентр К", що заявлені у дану справу як збитки, завдані кредитору-замовнику неналежним виконанням боржником зобов'язань за договором будівельного підряду, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 884 ЦК України, якою визначено гарантії якості у договорі будівельного підряду, підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, який становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

Статтею 43 ГПК України визначено принцип змагальності, що полягає в обов'язку сторін спору довести обґрунтованість своїх вимог поданими до суду доказами. Положеннями статті 41 ГПК України передбачено дві форми судового процесу - позовне провадження, яке передбачає розгляд справ судом на засадах змагальності, та провадження у справі про банкрутство, що здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, якими не передбачено вирішення господарським судом в межах справи про банкрутство спорів щодо заявлених кредиторами вимог до боржника, що узгоджується з висновком Верховного Суду України згідно з Постановою №15/090 від 20.05.2015 року у справі №5016/1284/2012(5/45) у подібних правовідносинах.

Отже, встановлення факту наявності в діях боржника, як підрядника, складу цивільного правопорушення внаслідок завдання ТОВ "Епіцентр К" збитків на суму заявлених у дану справу кредиторських вимог у зв'язку з неналежною якістю виконаних боржником будівельних робіт є можливим за результатами розгляду господарським судом спору між сторонами договору підряду в окремому позовному провадженні та встановлення вини боржника у завданні збитків.

Відтак, передумовою для звернення ТОВ "Епіцентр К" з грошовими вимогами у дану справу про банкрутство є вирішення господарським судом спору про право в порядку позовного провадження з прийняттям рішення про застосування до боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування завданих кредитору збитків.

Апеляційний суд, переглядаючи спірні грошові вимоги ТОВ "Епіцентр К" до боржника в апеляційному порядку, на зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про визнання ТОВ "Епіцентр К" кредитором боржника на спірну суму збитків без підтвердження її стягнення з боржника за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що резолютивна частина постанови апеляційного суду від 30.09.2015 року, якою частково скасовано ухвалу попереднього засідання від 16.07.2015 року, змінено розмір визнаних судом першої інстанції вимог спірних кредиторів та частково змінено черговість їх задоволення, не відповідає вимогам статті 15 Закону про банкрутство про прийняття господарським судом за результатами розгляду у попередньому засіданні реєстру вимог кредиторів ухвали, яка за змістом повинна включати усі визнані вимоги кредиторів з визначенням черговості їх задоволення, оскільки зазначене рішення є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішень на зборах (комітеті) кредиторів.

З огляду на викладене та враховуючи межі перегляду справи касаційним судом відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "СМД-Інвест", ПП "Інжиніринг Ремейк Агрегат" та ТОВ "Епіцентр К" з переданням справи до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд спірних кредиторських вимог в іншому складі суду.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду належить дослідити правову природу спірних кредиторських вимог та подані кредиторами документи на їх підтвердження на предмет їх відповідності положенням законодавства про банкрутство та процесуального права та з огляду на встановлене, з урахуванням зазначених норм ЦК України, а також висновків Верховного Суду України у зазначених постановах, прийняти обґрунтоване рішення про наявність (відсутність) правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії розпорядження майном таких спірних кредиторів з визначенням черговості їх задоволення в порядку статті 31 Закону про банкрутство.

Також, при прийнятті остаточного рішення за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 16.07.2015 року в межах предмета апеляційного оскарження апеляційному суду слід врахувати вимоги статті 15 Закону про банкрутство щодо відображення у власному рішенні усіх визнаних та включених апеляційним господарським судом вимог кредиторів та прийняття повного рішення на предмет перегляду ухвали попереднього засідання у справі про банкрутство.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Легіон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року у справі №15/74-б скасувати в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СМД-Інвест", Приватного підприємства "Інжиніринг Ремейк Агрегат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К".

В решті Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року залишити без змін.

Справу №15/74-б передати до Київського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду у скасованій частині.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський