АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22- 1938 Категорія
Головуючий 1 інстанції - Григоренко Л.М. Доповідач - Ступіна Я.Ю.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого: Ступіної'Я.Ю. суддів: Мартинюка В.І., Темнікової В.І. при секретарі: Нагорному А.Є. за участю позивачки ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 19 квітня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановила:
06 лютого 2006р. позивачка звернулася в суд з дійсним позовом, посилаючись на такі обставини.
Вона є матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, а відповідач є його батьком.
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 28.11.2003р. з
відповідача на її користь на утримання дитини були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини
усіх видів його заробітку щомісячно до повноліття дитини.
Просила збільшити розмір аліментів у зв'язку із зміною свого матеріального стану/ оскільки відповідач після рішення суду змінював роботу, не працював, внаслідок чого розмір аліментів зменшився і складає приблизно 120грн.
Важає, що, оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, то може сплачувати аліменти у розмірі по 300грн. щомісячно.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов, просила його задовольнити.
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 19.04.2006р. позов задоволено частково. З відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі по 200грн. щомісячно, починаючи з 06.02.2006р. до повноліття дитини, а також на медичне лікування дитини по 80грн. щомісячно.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. Посилався на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Позивачка вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, оскільки на ті аліменти, які виплачує відповідач, неможливо утримувати дитину, яка знаходиться у лікарні на
диспансерному обліку, а відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду, оскільки його заробіток, зазначений в наданій ним довідці, значно більше.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дійшла такого висновку.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, суд виходив з того, що дитина має тяжку хворобу, внаслідок чого потребує не тільки постійного догляду за нею, але і постійного лікування, у зв'язку з чим щомісячні витрати позивачки становлять 60-70грн.
До такого висновку суд прийшов з порушенням норм матеріального права.
Згідно рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 28.11.2003р. з відповідача на користь позивачки на утримання дитини були стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку щомісячно до повноліття дитини.
Відповідно до ч.І ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Зазначену норму матеріального права суд не застосував.
В рішенні суду, яке оскаржується, не зазначено про встановлення факту зміни матеріального стану позивачки і обставин на підтвердження цього факту.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивачки не змінився матеріальний стан з часу ухвалення рішення суду від 28.11.2003р.
Та обставина, що розмір аліментів на дитину, встановлений рішенням суду від 28.11.2003р., зменшився внаслідок того, що відповідач мав нерегулярний, мінливий дохід, оскільки не мав постійної роботи, не є підставою вважати, що змінився матеріальний стан позивачки.
Тому підстав для зміни розміру аліментів на дитину, визначених за рішенням суду, немає.
Позивачка в позовній заяви просила не тільки змінити розмір аліментів, але і визначити аліменти у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити; розмір аліментів у твердій грошовій сумі. (ч.І) Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. (ч.2) Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і ЗО відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ( Статтю 184 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005 )
Оскільки відповідач на час ухвалення судом рішення мав постійне місце роботи з 24 лютого 2006р. з оплатою праці в розмірі 350грн. в місяць, то підстав для визначення аліментів у твердій грошовій сумі у суд а не було.
Крім того, суд, визначив аліменти у твердій грошовій сумі, застосував положення ч.2 ст. 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, які не поширюються на ці правовідносини.
Вирішив питання про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини і про стягнення з нього на медичне лікування дитини по 80грн. щомісячно, суд вийшов за межі заявленних позивачкою вимог, чим порушив ст.ст. 10, 11 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 118, 119, 173 ч.2 ЦПК України позовні вимоги повинні бути подані в письмовій формі.
Згідно позовної заяви позивачка просила змінити аліменти, а не стягнути, оскільки воні вже стягнуті за зазначеним вище рішенням суду.
Також, позивачка хоча і надала суду документи на підтвердження факту необхідності додаткових витрат на дитину, що викликани хворобою дитини, але ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачка таких вимог не заявляла.
Тому суд необгрунтовано ухвалив рішення про стягнення аліментів і про визначення їх у твердій грошовій сумі та про стягнення щомісяця сум на медичне лікування дитини.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. Відповідно до ст.310 ЦПК України підстав для закриття провадження в справі, як того просив відповідач, немає.
На підставі ст.ст. 184, 192 СК України, керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307 ч.І п.2, 309, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 19 квітня 2006р. скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 прб зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням безпосередньо до Верховного Суду України.