Справа №2-81/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2007 p.
Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Романовой Л.В.
при секретарі - Самойловой К.В.
за участю представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в м. Красноперекопськ АРК цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про відшкодування майнової та моральної шкоди,-
встановив:
Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2про відшкодування майнової та моральної шкоди, вказуючи, що вона 27.07.2003 р. при вчинені дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі в районі ІНФОРМАЦІЯ_1. отримала тілесні ушкодження. Відповідач у справі за ухвалою суду від 04.06.2004 р. про затвердження мирової угоди, виплатив позивачці до 04.09.2004 р. 5000 грн. Разом з тим позивачка продовжує нести матеріальні збитки у зв'язку з продовженням лікування. Після отриманої 27.07.2003 р. травми, позивачка стала інвалідом 3 групи. При лікуванні у 2006 р. в Республіканській фізіотерапевтичній лікарні "Чорні води" позивачка витратила 300 грн., в Бессарабському лікувальне -діагностичному центрі позивачкою витрачено 2049 грн. Витрати на бензин у зв'язку із переїздами до медичних закладів склали 728 грн.98 коп. В загальній сумі позивачка просить стягнути майнові збитки у розмірі 3727 грн.98 коп. Крім того, вона фізично та морально страждала, в результаті ушкодження здоров'я для неї наступили несприятливі наслідки немайнового характеру, погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000 грн.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також просить відшкодувати судові витрати в сумі 161 грн., у тому числі витрати на оплату судового збору - 51 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи - ЗО грн., правову допомогу - 80 грн.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали повністю, при цьому відповідач пояснив, що сплатив позивачці збитки - майнові та моральні повністю, у загальній сумі 5000 грн. На даний час він не працює та не має можливості на відшкодування заявлених у позові сум. Крім того, відповідач не вважає себе відповідальним за цей випадок, що стався, та його добровільне відшкодування позивачці 5000 грн. не може розглядатися як його обов'язок.
Суд, вислухавши пояснення сторін, доводи представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, оглянувши архівну цивільну справу № 2-490/04, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини.
27.07.2003р. близько 14-30 год. позивачка, перебуваючи у автобусі "Автосан" держномер НОМЕР_1 в якості пасажира на автодорозі в районі ІНФОРМАЦІЯ_1. отримала тілесні ушкодження. Факт спричинення позивачці 27.07.2003 р. тілесних ушкоджень при вказаних обставинах від дорожньо-транспортної пригоди встановлено судом та доказуванню не підлягає.
Відповідач права володіння транспортним засобом автобусом "Автосан" держномер НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі не заперечує, підтвердив, що саме йому на використання був переданий транспортний засіб - вказаний автобус та саме він був відповідальний за його технічний стан при перевезенні пасажирів у ньому.
Позивачка після отримання 27.07.2003р. тілесних ушкоджень, що завдано джерелом підвищеної небезпеки, стала інвалідом 3 групи, що підтверджено довідкою МСЕК, інвалідність встановлено до 01.12.2008 р.
При лікуванні з 11.04. по 26.04.2006 р. в Бессарабському лікувальне - діагностичному центрі позивачка витратила суму у розмірі 2049 грн., що підтверджено письмовими доказами ( накладні на придбання медикаментів, квитанціями до прибуткових касових ордерів - а.с. 10-15). При лікуванні в Республіканській фізіотерапевтичній лікарні "Чорні води" позивачка сплатила 05.01.2006 р. суму 350 грн. добровільного внеску, що видно з квитанції до прибуткового касового ордеру від 05.01.2006 р. Перебування в Республіканській фізіотерапевтичній лікарні "Чорні води" підтверджено випискою з медичної карти хворої ОСОБА_1(а.с. 17).
За відомостями трудової книжки позивачки, вона не працює з 11.03.2004 р., на даний час має склад сім'ї - син ОСОБА_3- син, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., ОСОБА_4 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., що також підтверджено свідоцтвами про народження дітей.
У судовому засіданні моральну шкоду позивачка обґрунтувала тим, що в результаті отриманої травми вона продовжує відчувати фізичний біль, пережила нервовий стрес, погіршився її стан здоров'я, вона стала інвалідом та не має можливості повноцінно жити, працювати, виховувати дітей. На даний час вона не має заробітку, вимушена перебувати на утриманні своїх батьків. Позивачка просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000 грн., який вона перенесла вже після отримання відшкодування відповідачем матеріальної ( не моральної) шкоди у розмірі 5000 грн. та продовжує морально страждати.
Разом з тим, як свідчить з матеріалів цивільної справи № 2-490/04 позивачка заявляла позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 3151-53 грн., моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн. та в ході судового засіданні позовні вимоги не збільшувала. Вказані обставини узгоджуються з поясненнями самої позивачки.
Оцінивши надані суду докази на підтвердження позовних вимог та заперечень, суд вважає, що між фактом дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2003 р. і наслідками у вигляді ушкодження здоров'я позивачки та її теперішнім станом здоров'я є причинний зв'язок.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, утримання якого створює підвищену небезпеку. Суд вважає, що за встановлених обставин, саме ОСОБА_2 має нести таку відповідальність. Заперечення відповідача стосовно того, що він повністю відшкодував шкоду позивачці, не вважаючи себе відповідальним за цей випадок, що стався, суд визнає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками відповідно до ст.22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Витрати позивачки у розмірі 2049 грн. понесені у зв'язку з продовженням лікування підтверджені належними доказами та сумніву не викликають. Проте витрати на добровільний внесок при лікуванні в Республіканській фізіотерапевтичній лікарні "Чорні води" в сумі 350 грн. , а також витрати на бензин у зв'язку із переїздами 728 грн.98 коп. суд не може покласти на відповідача у зв'язку з добровільними витратами позивачки на вказані потреби та внески.
Законом встановлено також підстави відповідальності за спричинення моральної шкоди фізичній особі. Ст. 1167 ч.2 п.1 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Оскільки здоров'ю позивачки шкода причинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - транспортним засобом (автобус), суд вважає, що вимоги відшкодування моральної шкоди заявлені обґрунтовано.
Із матеріалів справи свідчить, що в результаті знаходження в автобусі позивачка отримала тілесні ушкодження, після цього періодично знаходиться на лікуванні, в останнє у 2006 p., що призвело до фізичних і душевних страждань та змін у її життєвих стосунках, вона вимушена була -приймати додаткові зусилля для відновлення попереднього життєвого стану.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з характеру та обсягу моральних страждань, які зазнала позивачка вже після відшкодування їй у 2004 р. відповідачем матеріальної та моральної шкоди, стану здоров я позивачки на даний час, яка є інвалідом 3 групи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінюючи у грошовому виразі рівень моральних страждань позивача на даний час, судом приймається до уваги, що певну компенсацію моральних (душевних, фізичних) страждань позивачка вже отримала від відповідача добровільно. На даний час розмір грошового відшкодування моральних та фізичних страждань позивача суд вважає адекватним та доведеним у сумі 1500 грн.
Доводи позивачки про те, що їй причинена моральна шкода у розмірі 5000 грн., суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1не надала докази, які б підтверджували спричинення моральної шкоди саме у такому розмірі. Заперечення позивачки, що певну компенсацію моральної шкоди вона вже отримала не відповідають дійсності та не узгоджуються з обставинами, які не підлягають доказуванню, встановленими іншим судовим рішенням, що набрало чинності.
Згідно з принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено ст.ст.60, 61 ЦПК України. При цьому обставини, визнані сторонами також не підлягають доказуванню.
Судові витрати у вигляді судового збору у встановленому розмірі повинні бути стягнуті з відповідача на користь держави у розмірі - 8 грн.50 коп., судові витрати, понесені позивачкою підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 66 грн.
Керуючись ст. ст.10, 60, 61, 88 ч.1, 208, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 22, 23, 1166 ч. 1, 1167 ч.1, 1187 ч.2 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., уродженця м. Львів, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, проживаючої АДРЕСА_2, у відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 2049 грн., моральної шкоди суму у розмірі 1500 грн., судові витрати у розмірі 66 грн., всього на користь ОСОБА_1 стягнути суму у розмірі 3615 грн.
Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн.50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення, після чого протягом двадцяти днів подати апеляційну скаргу, або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.