АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2032/2006р. Головуючий
Категорія 17. в інстанції Рябуха Ю.В.
Доповідач Карташов О.Ю.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня «21» дня Колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Карташова О.Ю.
Членів суду Савченко В.О., Свинцової Л.М.
при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
цивільну справу
за апеляційною скаргою
Мангуш Оксани Геннадіївни представника Управління Державної Автомобільної
Інспекції Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області на рішення
місцевого Жовтневого районного суду м. Луганська від 7 березня 2006р. за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист
права власності
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Жовтневого районного суду м. Луганська від 7 березня 2006р. задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності, ухвалено: визнати договір купівлі-продажу автомобіля „TOYOTA LAND CRUISER", 2000 року випуску, кузовi НОМЕР_1, між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 з другого боку, що відбувся; визнати право власності на автомобіль „TOYOTA LAND CRUISER", 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1 за ОСОБА_1, зобов'язав УДАІ УМВС в Луганській області зареєструвати вказаний автомобіль, видати номерні знаки державного зразку, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, без оплати митних зборів.
У апеляційній скарзі Мангуш О.Г., представник третьої особи УДАІ УМВС в Луганській
області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права, просить скасувати рішення суду, і не передаючи справу на новий
розгляд, постановити рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і
обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги,
-1-
колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У лютому 2006р. ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 про захист права власності, зазначив в обґрунтуванні, що згідно Біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу від 3.09.2005р. придбав у останнього автомобіль „TOYOTA LAND CRUISER" і користувався ним. 14.09.2005р. працівниками ДАІ його автомобіль був затриманий за підозрою в дійсності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Висновком експертизи від 14.09.2005р. було підтверджено факт підробки реєстраційного свідоцтва, а висновком експертизи від 16.09.2005р. встановлено факт зміни номера шасі. Його причетність до зміни номера шасі та до підробки свідоцтва органами дізнання не встановлено, автомобіль у розшуку та серед викрадених не рахується, в порушені кримінальної справи за цим фактом відмовлено, тому позивач просив суд задовольнити його позов.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сумлінним набувачем і тому ніхто не вправі чинити йому перешкод у володінні, користуванні й розпорядженні автомобілем.
Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції обґрунтовано у відповідності з матеріалами справи було встановлено, що позивач придбав автомобіль на законних підставах і є сумлінним набувачем за Біржовим контрактом купівлі-продажу транспортного засобу від 3.09.2005р. №НОМЕР_2, зареєстрованим на Товарній біржі „Центральна" м. Луганська. Договір купівлі-продажу між позивачем і відповідачем відбувся, всі необхідні умови договору виконані - досягнуто згоди про його ціну, покупцем передані грошові кошти продавцеві, останнім така оплата отримана і автомобіль передано ОСОБА_1 Право власності позивача на цей автомобіль ніким не заперечується, а тому він має право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю на власний розсуд. Це право позивача гарантовано, як Законом України „Про власність", ст.ст. 316.317,319,321,325 ЦК України, так і ст. 41 Конституції України.
Крім того, за базою даних МВС України, держав СНД й Інтерполу зазначений автомобіль у розшуку та серед викрадених не значиться.
Відповідно до Статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист основних свобод і прав людини, яка є частиною національного законодавства України, - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Норми Закону України „Про дорожній рух", та положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1388/1998р., на які посилається у скарзі представник третьої особи, мотивуючи відмову позивачу у доступі до його власності, не передбачають заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування позивача його власність - автомобіль, адже цей автомобіль охоплюється поняттям володіння, застосованим у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає
рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням
вимог матеріального та процесуального права.
-2-
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Мангуш Оксани Геннадіївни представника Управління Державної Автомобільної Інспекції Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області - відхилити.
Рішення місцевого Жовтневого районного суду м. Луганська від 7 березня 2006р., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.