АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №22-ц-840/2010р. Головуючий 1-ї інстанції Cлурденко О.І.

Категорія: угоди Доповідач: Довгаль Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – судді Коваленко І.П.

суддів – Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.

при секретарі – Голіковій О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку, зобов’язання видати державний акт на землю, визнання недійсним договору оренди та повернення сплаченої орендної плати, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Харківської області (далі – ОСОБА_2 міськрада), в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,0288га, вартістю 100 694грн., що розташована по вул. Жадановського, 7-Г у м. Чугуєві Харківської області, зобов’язавши відповідача видати на його ім’я Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, та стягнути на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 771грн.35коп. та 250грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 17.06.1998року, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 за реєстровим №2136, ним було придбано мале підприємство «Аіст», як єдиний (цілісний) майновий комплекс – будівля майстерні по ремонту холодильників та майно цього підприємства, розташованого за адресою: м. Чугуїв, вул. Жадановського №7-Г. Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.30 Земельного кодексу України (в редакції ЗУ №561-ХІІ від 18.12.1990р.) разом з правом власності на будівлю холодильної майстерні до нього перейшло право власності на земельну ділянку, площею 0,0288га, згідно матеріалів інвентаризації земельної ділянки. На звернення до виконкому ОСОБА_2 міської ради про видачу йому документів про право власності на землю, було прийнято рішення від 16.12.1998р. №155/12 про надання йому земельної ділянки в оренду. Рішенням Шевченківського місцевого суду Харківської області від 14.08.2001року рішення виконкому №155/12 від 16.12.1998р. визнано недійсним. Оскільки відповідач не визнає за ним право на спірну земельну ділянку та відмовляється видати відповідні правовстановлюючі документи, позивач змушений звернутися з цим позовом до суду.

При розгляді справи позивач доповнив та уточнив заявлені вимоги і, крім вимог про визнання за ним право власності на спірну земельну ділянку, просив зобов’язати відповідача видати йому Державний акт на право власності на землю, визнати недійсним укладений між ним та відповідачем договір оренди землі від 11.07.2005року, стягнути на його користь сплачену ним суму орендної плати - 6994грн.50коп.

Відповідач ОСОБА_2 міська рада позов не визнала, подала письмові заперечення, в яких виклала свої доводи та обґрунтування.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_4 підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11 грудня 2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові в повному обсязі, суд дійшов правильного висновку, що жодних підстав для його задоволення не малося.

При цьому суд виходив з того, що при укладанні 17.06.1998року між ОСОБА_1 та Представництвом Фонду державного майна України у Чугуївському районі та місті договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу – будівлі майстерні по ремонту холодильників та майна цього підприємства, що знаходилося за адресою: м. Чугуїв, вул. Жадановського №7-Г, фактичним власником цього комунального майна була - ОСОБА_2 міська рада Харківської області. Цей договір, його положення, умови придбання нерухомого майна та можливі наслідки сторонами ніколи не оспорювалися і діють на даний час.

Згідно цього договору, позивач приватизував лише окремо визначену будівлю - майстерню по ремонту холодильників. Іншого приватизованого майна у договорі та у свідоцтві про право власності не визначено (а.с.6-11).

На момент укладання вищезазначеного договору був чинним Указ Президента України „Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності” від 12.07.1995року за №608/95 (далі – Указ). У ст.2 Указу визначено „приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для заняття підприємницькою діяльністю здійснюють відповідні державні адміністративні, виконавчі комітети місцевих Рад шляхом їх продажу у приватну власність. Громадяни та юридичні особи України, які бажають придбати у власність земельну ділянку для зайняття підприємницькою діяльністю не пов’язаною з сільськогосподарським виробництвом, подають заяву до відповідного виконавчого комітету місцевої Ради за місцем розташування земельної ділянки”. У відповідності до ст.3 цього Указу рішення виконавчого комітету Ради разом з проектом відведення земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчується в нотаріальному порядку і після сплати вартості земельної ділянки, цей договір реєструється у відповідній Раді”.

Відповідно до ст.5 Указу земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться під об’єктами, що приватизуються відповідно до законодавства України, можуть бути приватизовані разом з цими об’єктами або надані в оренду. Право на приватизацію земельних ділянок, які знаходяться під об’єктами, що приватизуються, мають фізичні та юридичні особи, які виступають покупцями відповідно до законодавства України про приватизацію. У цих випадках приватизація земельних ділянок здійснюється у той же спосіб, що й приватизація розташованих на них об’єктів. За правилами ст.6 Указу приватизація земельних ділянок, на яких розташовані вже приватизовані підприємства, здійснюється за ініціативою їх власників відповідно до ст.3 цього Указу.

Цей Указ Президента України діяв до 20.07.2007року, після чого втратив чинність.

Із рішення №155/12 від 16.12.1998року виконавчого комітету ОСОБА_2 міської рада Харківської області, яке приймалося по заяві позивача, ОСОБА_5 у користування була надана земельна ділянка під забудовою майстерні по ремонту холодильників, загальною площею 0,0288га, що розташована по вул. Жадановського, 7-Г у м. Чугуєві, на умовах оренди на п’ять років, зі сплатою орендної плати щорічно в сумі 276грн. (а.с.13).

Ніяких доказів на підтвердження того, що вищезазначена земельна ділянка в установленому законом порядку була на той час про інвентаризована та оформлена і, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на неї, позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав, хоча відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України це є його обов’язком.

З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 11.07.2005року уклав з ОСОБА_2 міськрадою новий договір оренди земельної ділянки, зокрема, площею 0,0196га, із яких під будівлею майстерні знаходиться 0,0167га та 0,0029га заасфальтована територія. За цим договором позивач протягом чотирьох років сплачував орендну плату, про що свідчать платіжні квитанції (66-70, 71-74). Ніяких підстав для визнання недійсним цього договору оренди землі немає.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що земельна ділянка, на якій розташовано приватизований позивачем об’єкт нерухомого майна, повинна перейти йому в момент приватизації безкоштовно, колегією суддів не приймаються, оскільки ні раніше діючими законодавством, ні законами, які діють на теперішній час безкоштовна передача землі у власність особам (фізичними або юридичним) не передбачена.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують і не дають колегії суддів підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1, 308, 313, 314ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий –

Судді -