Справа № 22ас-560 Головуючий в суді 1 -ї інстанції Матвєйшина О.Б.
Доповідач в суді апеляційної інстанції: Медведєва Л.П.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Фарят'єва С.О.
Медведєва А.М. при секретарі - Ірметової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду в м.Луганську справу за апеляційною скаргою Прокуратури Луганської області на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 30 березня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення грошової допомоги і моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
Оскаржуваною постановою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з Прокуратури Луганської області на його користь стягнуто недоплачену грошову допомогу при звільненні на пенсію по вислузі років в сумі 113 596 гривень 70 копійок, у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, на користь держави держмито в сумі 1135 гривень, в стягненні моральної шкоди з Управління Державного казначейства у Луганській області відмовлено.
В апеляційній скарзі Прокуратура Луганської області просить скасувати постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права, а саме: ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру" і ст.237-1 Кодексу законів про працю України.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити постанову Ленінського районного суду м.Луганська без змін, а апеляційну скаргу прокурора Луганської області без задоволення, вважаючи її необгрунтованою.
В судовому засіданні представник відповідача - прокуратури Луганської області, апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що у січні 1998 року позивач звільнився з органів прокуратури у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років. Відповідно до вимог законодавства йому була призначена пенсія, яку він отримує по теперішній час, та відповідно до Указу Президента України від 02 червня 1995 року виплачена грошова допомога .Підстав для нарахування цієї ж грошової допомоги згідно нового законодавства відсутні. Дія статті 50-1 Закону України „Про прокуратуру" зі змінами, внесеними Законом України від 12 липня 2001 року розповсюджується на тих осіб, які після набрання чинності даним Законом продовжують працювати і яким грошова допомога буде виплачуватись
тільки за умови звільнення з посади з одночасним призначенням пенсії. Крім цього, суд невірно застосував норму статті 237-1 Кодексу законів про працю України, яка передбачає компенсацію моральної шкоди, тобто витікає з трудових правовідносин. По позовній заяві позивача мають місце відносини, які регулюються пенсійним законодавством, а останнім не передбачена відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав та пояснив, що Законом України від 5 листопада 1991 року „ Про прокуратуру" з подальшими змінами до 2006 року передбачено частиною 15 статті 50-1 виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію по вислузі років чи інвалідності. Положення цієї статті поширюється на пенсіонерів з числа робітників прокуратури, яким до вступу в дію цього закону призначена пенсія за віком, вислугою років чи інвалідності незалежно від часу виходу на пенсію при умові наявності стажу роботи, визначеного цією статтею Закону.
Представник Управління Державного казначейства у Луганській області пояснила, що постановою суду права та інтереси управління державного казначейства не вирішувались, так як грошова допомога, про яку йде річ в позовній заяві, виплачується не з коштів державного бюджету, тому управління питання по вирішенню апеляційної скарги відносять на розсуд суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів встановила наступне.
В листопаді 2005 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - Прокуратури Луганської області про стягнення грошової допомоги в сумі 113 596 гривень 70 копійок і моральної шкоди в сумі 5 000 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 13 березня 1965 року він працював у відповідача на різних прокурорсько- слідчих посадах. 04.01.1998 року його було звільнено з посади прокурора Жовтневого району м. Луганська у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „ Про прокуратуру „. 15.01.1998 року його знов було прийнято на роботу в прокуратуру Луганської області на посаду старшого прокурора відділу , де він проробив до 22 вересня 2005 року та його було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років. Відповідно до ч.15 ст.50-1 Закону України „ Про прокуратуру „ йому повинна бути виплачена грошова допомога розмірі місячного заробітку, з якого була нарахована пенсія, за кожний повний рік роботи Він звернувся до прокурора області, однак, отримав лист, яким йому відмовлено у виплаті грошової допомоги. Вважає відмову в виплаті йому грошової допомоги необгрунтованою, так як відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону України „ Про прокуратуру" дія цієї статті розповсюджується також і на пенсіонерів з числа працівників прокуратури незалежно від часу виходу на пенсію. Таким чином він має право на отримання грошової допомоги в сумі 114 693 гривень 60 копійок. Так як він 4 січня 1998 року отримав грошову допомогу в сумі 1096 гривень 9о копійок, відповідач повинен доплатити йому грошову допомогу в сумі 113 596 гривень 70 копійок. Діями відповідача, який відмовив в виплати йому грошової допомоги, та не давав йому відповіді на його заяву на протязі 40 днів, йому завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює в п'ять тисяч гривень.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював на різних прокурорсько-слідчих посадах більше 40 років, звільнений у зв'язку з виходом на пенсію по вислузі років 22 вересня 2005 року. При цьому пенсія позивачу відповідачем була обчислена з середньомісячного заробітку прокурора Жовтневого района М.Луганська в сумі 2867 гривень 60 копійок. Розмір передбаченої Законом України „ Про прокуратуру" грошової допомоги повинен складати 114 693 гривень 60 копійок. Позивачу по раніше діючій редакції вказаного Закону в 1998 році така грошова допомога виплачена в сумі 1096 гривень 90 копійок, тому суд вважає, що позивачу слід доплатити грошову допомогу в сумі 113 596 гривень 70 копійок, тобто різницю, що недоплачена.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ч.15 ст50-1 Закону України „ Про прокуратуру" в редакції від 12 липня 2001 року прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років виплачується грошова допомога без утримання податку, у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим або на посадах в науково-освітніх установах прокуратури.
Однак, судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи та порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення по справі.
Так судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивача 04 січня 1998 року було звільнено з посади прокурора Жовтневого району м.Луганська у зв'язку виходом на пенсію за вислугу років згідно із ст..З8 КЗпП України. Ця обставина підтверджується витягом з Трудової книжки позивача / а.с. 11 /.
Далі, 21 вересня 2005 року позивача було звільнено з роботи, яку він продовжував після виходу на пенсію 04 січня 1998 року, за власним бажанням за ст..З8 КЗпП України, що підтверджується витягом з Трудової книжки / а.с.16 /.
Таким чином, позивач 04 січня 1998 році звільнився з прокурорської посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років. Звільнення повторно у зв'язку з виходом на пенсію законодавством не передбачено.
Однак, суд першої інстанції зовсім не встановив цю обставину по справі.
Колегія суддів при прийнятті постанови виходить з наступних мотивів та керується наступними положеннями закону.
Закон України „ Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХП введеної дію з 01 грудня 1991 року постановою Верховної Ради України „ Про введення в дію Закону України „ Про прокуратуру „ від 05 листопада 1991 року № 1790 -ХП На цей момент він не передбачав виплату грошової допомоги працівникам прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років. Виплата грошової допомоги була передбачена Указом Президента України від 02 червня 1995 року № 414/95 „ Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури", в п..5 ч.2 якого було зазначено, що працівникам органів прокуратури, які мають класні чини у разі виходу на пенсію за вислугу років чи інвалідності, виплачується грошова допомога у розмірі десяти місячних посадових окладів.
Законом України „ Про внесення змін і доповнень до Закону України „ Про прокуратуру", введеного 26 листопада 1993 року, Закон України „ Про прокуратуру" доповнено статтею 50-1" Пенсійне забезпечення працівників прокуратури."Однак, виплата грошової допомоги працівникам органів прокуратури у разі виходу на пенсію за вислугу років чи по інвалідності в зазначеній статті ще не була передбачена. І тільки Законом України „ Про внесення змін до Закону України „ Про прокуратуру" від 12 липня 2001 року статтю 50-1 викладено у новій редакції .Згідно із ч. 15 нової редакції ст..50-1 прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугу років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку, у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Частина 18 статті 50-1 у новій редакції зазначає, що положення цієї статті поширюється також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугу років або за інвалідністю безпосередньо з- прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Таким чином, частина 18 статті 50-1 передбачає положення, на кого та при яких умовах поширюється її дія, а саме :
на пенсіонерів з числа працівників прокуратури;
· яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугу років або за інвалідністю;
· безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах;
· незалежно від часу виходу на пенсію;
· за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Саме положення частини 18 статті 50-1 Закону України „ Про прокуратуру" порушені судом першої інстанції при прийняті постанови.
Як було зазначено вище, положення статті поширюється на зазначених вище осіб, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія, саме, до набрання чинності Законом України „ Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХП, а саме : до 01 грудня 1991 року, однак, не Законами України про внесення змін та доповнень в цей Закон.
Крім того, що суд першої інстанції необгрунтовано прийшов до висновку про право позивача на виплату йому відповідачем грошової допомоги відповідно до ч. ч.15, 18 ст.50-1 Закону України ,, Про прокуратуру", він зовсім безпідставно взяв для нарахування грошової допомоги заробітну плату позивача станом на 01 січня 2005 року.
Далі, , судом першої інстанції помилково зазначено, що позивачу треба доплатити різницю грошової допомоги, яка йому недоплачена.
Позивачу в 1998 році виплачена грошова допомога в установленому розмірі відповідно до діючого на той час законодавства, заборгованості прокуратури Луганської області перед позивачем по виплаті грошової допомоги немає, тому і речі не може йти про стягнення доплати.
На підставі зазначеного судом першої інстанції при задоволенні позову позивача про стягнення на його користь з відповідача компенсації за завдану моральну шкоду також порушені норми матеріального права.
При викладених обставинах колегія судців за наслідками розгляду апеляційної скарги вважає необхідним змінити постанову суду першої інстанції, скасувати її частково і постановити нову постанову..
Керуючись ст.хт.160,195,198,202,207 КАС України,
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Ленінського районного суду м.Луганська від ЗО березня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення грошової допомоги і моральної шкоди змінити, скасувати її в частині стягнення з Прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 суму грошової допомоги що недоплачена при звільнені на пенсію по вислузі років - 113 596 гривень 70 копійок , у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень , на користь держави державне мито в сумі 1136 гривень, скасувати і постановити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення грошової допомоги в сумі 113 596 гривень 70 копійок і моральної шкоди в сумі 5 000 гривень не задовольнити, у решті частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.94 КАС України компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.