Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2591/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

10.12.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Єгорової С.М.

суддів: Дьомич Л.М., Потапенка В.І.

із секретарем - Гончар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний нотаріус ОСОБА_5 Новомиргородської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року прокурор Новомиргородського району Кіровоградської області звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи його тим, що вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України до 13 років позбавлення волі, стягнуто судові витрати по кримінальній справі у розмірі 4160,66 грн. та залишено арешт, який з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 накладено на його майно згідно постанови Новомиргородського районного суду від 05 грудня 2012 року, в тому числі й на 41/100 частку будинку № 13 по вул. Фрунзе у смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, що належала ОСОБА_2 на підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 1999 року. 05 грудня 2012 року державним нотаріусом Новомиргородської держаної нотаріальної контори ОСОБА_5 посвідчена довіреність від імені ОСОБА_2 про надання повноважень ОСОБА_3 продати належну йому 41/100 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташований в селищі міського типу Капітанівка по вулиці Фрунзе під номером тринадцять Новомиргородського району Кіровоградської області, загальна площа будинку 61,54 кв.м., житлова площа - 37, 54 кв.м. При цьому в порушення вимог п. 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МУЮ 22.02.2012 за № 296/5, в довіреності не зазначено місце вчинення нотаріальної дії та причини, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями, адже на момент її вчинення ОСОБА_2 вже перебував під вартою. 08 грудня 2012 року ОСОБА_3, яка діяла за вищезгаданою довіреністю від імені ОСОБА_2, продала 41/100 частку житлового будинку ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за реєстровим № 1742.

Оскільки в день посвідчення доручення  ОСОБА_2, який перебував під вартою, до нотаріуса не доставлявся, посвідчення довіреності було здійснено нотаріусом поза приміщенням нотаріальної контори, без зазначення про це в посвідчувальному написі, без дотримання вимог закону, та враховуючи те, що укладення ОСОБА_2 оспорюваних правочинів спрямоване на уникнення матеріальної відповідальності відповідно до вироку суду, що суперечить інтересам держави і позбавляє можливості стягнути на користь держави відповідне майно, прокурор просив визнати недійсною вищезазначену довіреність, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 на продаж належного йому нерухомого майна, посвідчену 05 грудня 2012 року державним нотаріусом ОСОБА_5 за № 1708; визнати недійсним договір купівлі - продажу 41/100 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який розташований в смт. Капітанівка, вул. Фрунзе, 13, укладений 08 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 1742; зобов’язати ОСОБА_4 повернути 41/100 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого в селищі міського типу Капітанівка по вулиці Фрунзе під номером тринадцять Новомиргородського району Кіровоградської області, загальною площею будинку 61, 54 кв.м., житловою площею - 37,54 кв.м., вартістю 8178 грн. власнику ОСОБА_2; витрати по справі покласти на відповідачів.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, який брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду і ухвалення нового рішення, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 ОСОБА_9, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора Петрова Т.І., який згоден з доводами апеляційної скарги та не заперечує проти її задоволення, представника відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ОСОБА_10, який вважає правильним судове рішенням і просив його залишити без змін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом  установлено, що 05 грудня 2012 року (11-30 - 12-05 год.) в приміщенні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області державним нотаріусом Новомиргородської держаної нотаріальної контори Кіровоградської області ОСОБА_5 до початку судового засідання у кримінальній справі № 1115/1-168/2012 (по обвинуваченню ОСОБА_2О.) посвідчено довіреність ОСОБА_2, який на той час перебував під вартою, про надання повноважень ОСОБА_3 продати належні йому 41/100 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого в селищі міського типу Капітанівка по вулиці Фрунзе під номером тринадцять Новомиргородського району Кіровоградської області, загальною площею будинку 61,54 кв.м., житловою площею - 37, 54 кв.м (а.с.6), про що вчинено запис в книзі викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій за межами нотаріальної контори за 2012 рік (а.с.46) та реєстрі нотаріальних дій Новомиргородської державної нотаріальної контори за 05 грудня 2012 року (а.с.47).

В цей же день – 05 грудня 2012 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ухвалено постанову у кримінальній справі № № 1115/1-168/2012 про накладення арешту на 41/100 частину житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, розташованого в селищі міського типу Капітанівка по вулиці Фрунзе під номером тринадцять Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с. 3). Відповідно до копії протоколу попереднього судового засідання у вказаній кримінальній справі судове засідання розпочалося 05 грудня 2015 року о 12 годині 15 хвилин та закінчилось о 13 годині 45 хвилин.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація обтяження - арешту спірного нерухомого майна проведена 07 лютого 2013 року індексний № 280490, номер запису про обтяження 103366 (а.с. 11-12).

Вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2013 року по кримінальній справі № № 1115/1-168/2012 ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України до 13 років позбавлення волі, стягнуто судові витрати по кримінальній справі у розмірі 4160,66 грн. та залишено арешт, на майно ОСОБА_2 згідно з постановою суду від 05 грудня 2012 року.

08 грудня 2012 року ОСОБА_3, яка діяла за вищезгаданою довіреністю, продала 41/100 частку житлового будинку ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за реєстровим № 1742, що підтверджується копією цього договору (а.с.4-5). Відомості про перехід права власності за вказаним договором купівлі-продажу № 1742 внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 11 грудня 2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив і правильно виходив із того, що на момент вчинення оспорюваних правочинів: довіреності ОСОБА_2 на імя ОСОБА_3на продаж належного йому спірного майна від 05 грудня, посвідченої державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за № 1708, та договору купівлі - продажу 41/100 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який розташований в смт. Капітанівка, вул. Фрунзе, 13, укладений 08 грудня 2012 року між ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_8 за № 1742, ці правочини за своїми змістом, формою не суперечили ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а також відповідали справжній волі осіб, які їх вчинили, останні мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, ці правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. На момент видачі спірної довіреності та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частини житлового будинку не було перешкод на розпорядження спірним майном, учасники цих правочинів не були обізнані про те, що постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2012 року накладено арешт на спірне нерухоме майно.

На час укладення договору купівлі-продажу згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 08 грудня 2012 року  інформація про заборону чи накладення арешту на цю земельну ділянку була відсутня, що зазначено у спірному договорі (а.с. 4-5).

Перешкод для посвідчення вказаного договору нотаріусом під час його укладення не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ззідно ч. 1 ст. 237 цього Кодексу представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов"язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Таким чином, повноваження, надані представнику, на підставі довіреності, повинні виконуватися відповідно до змісту цієї довіреності та у її межах.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст.244  ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України). 

За положеннями  ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Оскільки за своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, до неї застосовуються загальні положення про правочини, у тому числі щодо підстав визнання правочинів недійсними.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як роз"яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину (п.8).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

Суд першої інстанції дійшов висновку і це вбачається з матеріалів справи, що оспорювані правочини: довіреність та договір купівлі-продажу спірного майна, вчинені з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, а саме:  волевиявлення учасників правочину є вільним і відповідає їх внутрішній волі, правочини вчинені у формі, встановленій законом, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, їхній зміст не суперечить  ЦК України, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, укладені   сторонами  при повному усвідомленні значення своїх дій, розумінні всіх обставин, які мають істотне значення, та зазначені прокурором обставини не дають підстав для визнання його недійсним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, виходив із недоведеності й безпідставності позовних вимог та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові прокурора.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом розглянуто справу у межах заявлених прокурором вимог, повно та всебічно з'ясовано обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: