копія

справа № 2-а-70

2009 року

ПОСТАНОВА

іменем України

02 квітня 2009 року

Чечельницький районний суд Вінницької області

в складі : головуючої судді Гарник М.С.

                при секретарі Загородній Т.В.,

з участю представника відповідача Козоріз С.М.        

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області про  стягнення  разової грошової допомоги ,-

                 в с т а н о в и в  :

    у вересні місяці 2007 року позивач ОСОБА_2 звернувся  у Вінницькій окружний адміністративний суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації  про  стягнення 5464.15  гривень не доплаченої  одноразової державної допомоги до 5 травня  за 2004-2006 роки як інваліду війни 2 групи.

    23 січня 2009 року  цей позов поступив з Вінницького окружного адміністративного суду  до Чечельницького районного суду, оскільки не був там розглянутий, а справи  цієї категорії  відповідно до Закону №808-Y1  від 25.12.2008 року  знову підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

       У судове засідання позивач не з"явився, від його представника ОСОБА_3 надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги позивача підтримує повністю.

    З позовної заяви позивача вбачається, що він являється інвалідом війни. Відповідно до ст.42 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5 травня повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі 8-х мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком  у 2004 році становила 92.45 гривень; у 2005 році-332 гривні; у 2006 році- 359 грн. Розмір допомоги за 3 роки  складає 6267.60  гривень. Фактично ж йому у 2004 році  виплатили  разову допомогу в розмірі 160 гривень, за 2005, 2006 роки виплатили по 330 гривень. Недоплата за 2004 рік - 579.60 грн.; за 2005 рік - 2326.00 грн.; за 2006 рік - 2542.00 грн.; Всього не доплачено за  три роки  5464.15 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача.

    Представник відповідача  Козоріз С.М. позов не визнала і пояснила,  що одноразова допомога позивачу виплачувалась щороку в розмірі відповідно до Законів про державний бюджет на кожний рік. Інші кошти відповідачу для вказаних цілей не виділялись. Просить позов залишити без задоволення.

    Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення  по  слідуючим підставам.

    Позивач являється інвалідом  війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, видане  24.03.2005 року. Цей факт сторонами не оспорюється. Також сторонами не оспорюється порядок та виплата цієї допомоги. Спір між сторонами виник лише за розмір допомоги.

    Згідно з частиною 7 статті 13 Закону №3551-Х11, в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом, щорічно до 5 травня війни війни виплачується разова грошова допомога  у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.4 ст.17-1  цього ж Закону особи, які не отримали щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

    Разом з тим, відповідно до ст.44 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік" розмір разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни установлено 160 гривень. І хоча рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року положення ст.44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" визнано неконституційним, керуватись цим рішенням Конституційного суду відповідач не міг, бо відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України окремі положення Законів, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, на момент  ухвалення рішення Конституційним Судом,  відповідач повністю закінчив виплату разових грошових допомог у 2004 році.

    Відповідно до ст.34 Закону "Про державний бюджет України на 2005 рік" та ст.30 Закону "Про державний бюджет на 2006 рік" розмір разової грошової допомоги для  інвалідів війни установлений 330 гривень. Положення цих статей в 2005, 2006 роках неконституційними Конституційним Судом не визнавались, а тому суд погоджується з представником відповідача, що підстав  для доплати разової грошової допомоги  позивачу за 2005, 2006 роки також немає.

    Суд вважає причину пропущення позивачем  двомісячного строку, передбаченого ст.248-5 ЦПК України (1964 року) та річного  строку, установленого ст.99 КАС України, для звернення до суду за захистом свого права  поважною (похилий вік,  безграмотність), а тому продовжує позивачеві цей строк.

     Керуючись ст.ст.6,11, 18,159-163 КАС України, суд -

                 п о с т а н о в и в :

    Позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Чечельницької райдержадміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня у 2004-2006 роках залишити без задоволення.

    Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

    Заява про оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви.

Суддя : підпис

Вірно: Суддя                               М.С.Гарник