№ 2-173/2009 року.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

23 червня   2009 року                                 м. Хуст.

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д.                                                

при секретарі судового засідання  Озарук О.І.

з участю прокурора Рожкова В.О.

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст позов ОСОБА_1 міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 районної державної адміністрації, відділу охорони здоров’я ОСОБА_1 РДА, ОСОБА_1 районної лікарні до ОСОБА_4 про стягнення суми

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 міжрайонний прокурор звернувся в інтересах ОСОБА_1 районної державної адміністрації, відділу охорони здоров’я ОСОБА_1 РДА та ОСОБА_1 районної лікарні до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 55040 грн.

В судовому засіданні прокурор Рожков В.О. підтримав позовні вимоги пояснивши, що відповідач працюючи лікарем–акушером пологового відділення ОСОБА_1, внаслідок недбалого та несумлінного виконання своїх професійних обов’язків, невірно обрав тактику родів та метод родорозрішення відносно вагітної ОСОБА_5, що призвело до отримання новонародженою дитиною внутрішньої черепно-мозкової травми, яка стала причиною смерті дитини. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10.05.2007 р. з ОСОБА_1 районної лікарні стягнуто на користь ОСОБА_5 50 000 грн. моральної шкоди. Приймаючи дане рішення апеляційний суд посилався на наявність матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_4В  за ст.140 ч. 2 КК України, яка була закрита за постановою суду від 03.12.2005 р. внаслідок акту амністії. Рішення суду відділом ДВС ОСОБА_1 районного управління юстиції виконано повністю і за платіжним дорученням № 982 від 31.07.2007 року на користь ОСОБА_5 стягнуто з ОСОБА_1 присуджену суму в повному обсязі. Виходячи з наведених обставин, прокурор просив суд відповідно до вимог ст. 1191 ЦК України стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 районної лікарні завдану ним матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн. та витрати пов’язані з стягненням виконавчого збору та державного мита в сумі 5040 грн.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов прокурора та просив його задовольнити в повному об’ємі, виходячи з обставин наведених прокурором в позовній заяві.  

Представник ОСОБА_1 районної державної адміністрації  - ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак причини його неявки суду не відомі. Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалив справу розглядати без участі представника ОСОБА_1 РДА та відділу охорони здоров’я ОСОБА_1 РДА.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що посилання прокурора на наявність матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст. 140 ч. 2 К України та її закриття внаслідок акту амністії не є підставою для стягнення з нього суми матеріальної шкоди в порядку регресу. Даючи згоду на закриття справи внаслідок акту амністії ОСОБА_4В не визнавав своєї вини, так як у смерті новонародженої дитини була не його вина. Тому при розгляді справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 моральну шкоду стягнуто з лікувального закладу. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, кримінальну справу Хустського районного суду №1-69/2005 р. відносно ОСОБА_4,   суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, в ході судового розгляду представник прокуратури не навів суду достатніх та переконливих доказів про дії відповідача, які б свідчили про наявність прямої шкоди та його вини до тих наслідків, які стали підставою для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 лікувальним закладом, де працює відповідач.

Так, при дослідженні матеріалів кримінальної справи відносно відповідача ОСОБА_4 за ст. 140 ч. 2 КК України встановлено, що обставинами розслідування справи була подія 31.12.2002 року пов’язана з народженням дитини громадянкою ОСОБА_5, в пологовому відділенні ОСОБА_1 Наступного дня, 01.01.2003 року об 11 годині 40 хв. новонароджена дитина померла. 03.12.2005 року кримінальна справа відносно ОСОБА_4 була закрита внаслідок акту амністії, за згодою підсудного, який мав на той час на утриманні неповнолітню дитину. В заяві, яку ОСОБА_4В писав до суду даючи згоду на застосування акту амністії він посилався на наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 23.07.1988 р. н. Жодних обставин про визнання ним своєї вини у пред’явленому обвинуваченні ОСОБА_4 не вказував. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 під час досудового слідства та в ході судового розгляду своєї вини у пред’явленому обвинуваченні не визнав, заперечуючи свою причетність та можливість допущення ним недбалого ставлення до своїх обов’язків як лікаря.

У зв’язку з цими обставинами, після допиту свідків та дослідження матеріалів кримінальної справи, за клопотанням адвоката підсудного постановою суду від 06.05.2003 року повторна комісійна судово-медична експертиза, проведення якої доручалося головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Проведення вказаної експертизи мало вирішити питання про наявність вини ОСОБА_4 як лікаря, що приймав пологи ОСОБА_5, або наявність вини інших лікарів ОСОБА_1, у настанні наслідків, які призвели до смерті новонародженої дитини.

31 жовтня 2005 року Хустським районним судом було одержано відповідь з головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, про можливість орієнтованого взяття в роботу призначеної експертизи по даній справі тільки в 1 кварталі 2007 року.

Зважуючи на вказаний термін, судом була призначена до розгляду дана кримінальна справа, провадження в якій було закрито постановою від 03.12.2003 р. внаслідок акту амністії, на застосування якої дав згоду ОСОБА_4

Наведені вище обставини не дають суду достатніх підстав зробити висновки про дії ОСОБА_4, які б свідчили про наявність його вини у настанні тяжких наслідків, що призвели до смерті новонародженої дитини. А тому, посилання прокурора на підстави, що дають право зворотної вимоги до винної особи, в даному випадку ОСОБА_4, в порядку передбаченому ст. 1191 ЦК України є не доведеними.  

Оцінивши в сукупності встановлені по справі докази, суд прийшов до висновку що вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди є не доведеними в судовому за сіданні і по справі встановлено обставини які свідчать про безпідставність позовних вимог пред’явлених до відповідача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10,60,209,212-215 ЦПК України, ст. 1191 ЦК України суд -

Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 районної державної адміністрації, відділу охорони здоров’я ОСОБА_1 РДА, ОСОБА_1 районної лікарні до ОСОБА_4 про стягнення суми  –  відмовити.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а також може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Закарпатської області.

                    Головуючий           підпис         ОСОБА_8

       З оригіналом вірно:

Суддя Хустського районного суду                     Кемінь В. Д.