Справа № 22-ц-4130/2008 року
Головуючий 1 інстанції -Лазюк С. В.
Категорія - житлове
Доповідач - Кругова С. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Малійської СМ. , Суддів- Кругової С. С, Даниленко В.М. ,
при секретарі - Билицькій Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2008 року
по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «S-Технології» до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку, -
ВСТАНОВИЛА:
27 липня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «S-Технології» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, який в подальшому уточнило та просило виселити відповідачку та її неповнолітню дочку ОСОБА_2. з кімнати АДРЕСА_1з наданням іншого житла - кімнати, площею 13, 5 кв.м. в АДРЕСА_2 та зобов'язати їх знятися з реєстраційного обліку у гуртожитку.
В обґрунтування позову, посилалося на те, що приміщення гуртожитку належить товариству на праві власності, на момент придбання будівлі в ній продовжувала проживати ОСОБА_1 з дочкою, яка вимоги попереднього власника гуртожитку - КП «Укрторгбуд» про виселення ігнорувала. Документів, які підтверджують законне проживання у гуртожитку, відповідачка не має, з ТОВ «S-Технології» трудовими або іншими правовідносинами не пов'язана. Позивач зазначав, що приміщення гуртожитку непридатне для використання у якості житла, проживання в ньому небезпечне для життя, у зв'язку з чим ТОВ «S-Технології» прийняло рішення про переобладнання його у нежиле приміщення. Виселитися в добровільному порядку, переселитися в інше жиле приміщення за пропозиціями позивача відповідач відмовилася.
Відповідач ОСОБА_1 позов заперечувала, пояснюючи тим, що кімнату у гуртожитку вона отримала як робітник КП «Укрторгбуд», з яким перебувала в трудових відносинах протягом 16 років, в кімнаті постійно проживає, сплачує комунальні платежі, іншого житла не має. Зауважувала, що відповідно до ст. 814 ЦК України ТОВ «S -Технології» має всі обов'язки наймодавця попереднього власника щодо утримання та надання житлового приміщення (гуртожитку) за адресою по уАДРЕСА_3для належного користування наймачів, якими є ОСОБА_1 та її дочка.
Третя особа ОСОБА_3. пояснив, що кімната, площею 13, 5 кв.м. у АДРЕСА_2 належить йому, з ТОВ «S-Технології» ним укладено договір оренди цього приміщення від 19.05.2008р. строком на 10 років. Відносно вселення відповідачки з донькою в цю кімнату, а також проти відчуження її на підставі окремого договору він не заперечує.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2008 року позов ТОВ «S-Технології» - задоволений. Суд вирішив виселити ОСОБА_1 та її дочку ОСОБА_2. з кімнати №3 гуртожитку, який належить ТОВ «S-Технології», знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з наданням іншого житла - кімнати, площею 13, 5 кв.м. у АДРЕСА_2 на термін дії договору; зобов'язати органи реєстрації Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області зняти з реєстрації ОСОБА_1 та її дочку ОСОБА_2. за адресою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2. на користь позивача ТОВ «S-Технології» судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 8, 50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7, 50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи. Вважає, що судом було допущено грубе порушення процесуального законодавства, оскільки до участі у справі не було залучено орган реєстрації Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області, доньку відповідачки ОСОБА_2., 1992 року народження, яку рішенням суду виселено з гуртожитку разом з матір'ю і орган опіки і піклування, тоді як ОСОБА_2. є неповнолітньою.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено наступне.
Будівля гуртожитку по АДРЕСА_3 є власністю ТОВ «S-Технології» та згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчинити щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону, за вимогами ст. 322 цього Кодексу зобов'язаний утримувати будівлю в належному стані.
Згідно до висновку фірми «Зодчий» від 20.08.2003 року план розміщення приміщень гуртожитку не відповідає вимогам протипожежних і санітарних норм, потребує проведення капітального ремонту, не може забезпечити безпеку і комфорт мешканців.
ОСОБА_1 з неповнолітньою дитиною мешкає у гуртожитку в кімнаті № З, яка була надана підприємством, правонаступником якого позивач не є.
У зв'язку з необхідністю приведення будівлі в належний санітарно-технічний стан та відселенням мешканців товариство «S-Технології» запропонувало ОСОБА_1 декілька житлових приміщень, від яких вона відмовилась, вимагаючи надання у власність двох кімнат в районі розташування гуртожитку (а.с. 107).
За остаточним варіантом ОСОБА_1 було запропоновано переселитися у кімнату площею 13, 5 кв.м. у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 у зв'язку з чим позивачем були уточнені позовні вимоги про виселення з наданням відповідачці вказаного житлового приміщення.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «S-Технології», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до положень ст. 132 ЖК України власник гуртожитку має право вимагати виселення осіб, які не працюють у нього з наданням іншого житлового приміщення, яке за правилом ч. 2 ст. 114 цього Кодексу повинно знаходитися у межах населеного пункту і відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам, про що свідчить технічна документація на квартиру АДРЕСА_2, яка орендується у її власника позивачем на 10 років.
З огляду на викладене, судова колегія вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Суд правильно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Доводи апеляційної скарги про те, що не було залучено орган реєстрації Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області, доньку відповідачки ОСОБА_2., 1992 року народження, яку рішенням суду виселено з гуртожитку разом з матір'ю і орган опіки і піклування, то вони не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
Що стосується органу реєстрації Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області, то він в розумінні ст. 30, 34, 35 ЦПК України не є особою, прав і обов'язків якого стосується спір сторін, оскільки відсутня його юридична зацікавленість у резільтаті вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть захищати у суді, відповідно їхні батьки. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу, тобто це право, а не обов'язок суду. Законний представник неповнолітньої ОСОБА_2., 1992 року народження - її матір ОСОБА_1 приймала участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 45 ЦПК України участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Діючим законодавством по данній категорії справ не передбачено обов'язкової участі органу опіки та піклування.
Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів передбачена ст. 19 СК України, яка не стосується данної справи.
Таким чином, апелянт будь яких доказів, які б спростовували висновки суду
- не надав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2008 року
- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного
суду.