Справа № 1-49/2009 р

 

 

                                                     В И Р О К

                                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 червня 2009 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої                                      судді   .

при секретарі                                              

з участю прокурора                                     

адвокатів                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українки, гр. України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2, розлученої, з неповною середньою освітою, працюючої сулевальником Славутського маслоробного комбінату, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше судимої Славутським міськрайонним судом 18 червня 2008 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 149 КК України, ст. 149 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, - за ст. 149 ч. 2 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, турка, громадянина Туреччини, уродженця м. Тос'я район Кастаману, з середньою освітою, вдівця, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, жителя АДРЕСА_3, не працюючого, раніше судимого Славутським міськрайонним судом 18 червня 2008 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 149 КК України, ст. 149 ч. 2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, - за ст. 149 ч. 2 КК України,

                                                                  в с т а н о в и в.

    ОСОБА_1. протягом 2003-2004 років за попередньою змовою з громадянином Туреччини ОСОБА_2та невстановленим громадянином Російської Федерації на  ім'я ОСОБА_3займалися пошуком та підбором молодих жінок з числа мешканок Хмельницької області з метою їх подальшого вивезення за кордон та продажу у будинки розпусти для сексуальної експлуатації.

Так, у серпні 2003 року ОСОБА_1. підшукала жительку м. Славути, Хмельницької області ОСОБА_4. з метою її законного переміщення через державний кордон України та подальшої сексуальної експлуатації в Росії. Користуючись тяжким матеріальним становищем ОСОБА_4. та зловживаючи її довірою, обіцяючи роботу, пов'язану з ремонтом приватних квартир та оплату в розмірі 800 доларів США на місяць, ОСОБА_1. за попередньою змовою з громадянином Росії на ім'я ОСОБА_3забезпечили її перевезення у м. Москву. По прибутті в Москву ОСОБА_1. отримала від чоловіка на  ім'я ОСОБА_3за ОСОБА_4. 500 доларів США. Далі ОСОБА_4. за вказівкою ОСОБА_3 мала працювати повією на Ленінградському шосе. Однак, перебуваючи на вказаному шосе,  ОСОБА_4. скористалася можливістю і втекла та повернулась в Україну.

У серпні 2004 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, за попередньою змовою з громадянином Республіки Туреччини ОСОБА_2, ОСОБА_1. повторно підшукала жительку м. Славута, Хмельницької області ОСОБА_5. з метою її законного переміщення через державний кордон України та подальшої сексуальної експлуатації. Скориставшись важким матеріальним становищем ОСОБА_5., зловживаючи її довірою, ОСОБА_1. пообіцяла їй роботу домогосподарки в Туреччині. Надалі за попередньою змовою з ОСОБА_2 ОСОБА_1. забезпечили перевезення ОСОБА_5. в м. Київ, звідки літаком ОСОБА_1. разом з ОСОБА_5. полетіли в м. Стамбул. Проте, прикордонна служба Туреччини повернула ОСОБА_1. та ОСОБА_5. в Україну у зв'язку з відсутністю  достатніх для перебування в Туреччині коштів, які підлягали декларуванню.

Повернувшись в Україну, через три дні ОСОБА_1., маючи за мету довести до кінця свій злочинний намір, спільно з ОСОБА_2забезпечили законне перевезення через державний кордон України ОСОБА_5. в м. Стамбул, для подальшої її сексуальної експлуатації , отримавши за неї 1500 доларів США.

Перебуваючи протягом трьох місяців в Туреччині, ОСОБА_5. під примусом ОСОБА_2 надавала оплатні сексуальні послуги клієнтам,  яких підшукував ОСОБА_2.

Підсудна ОСОБА_1. вину у вчиненому визнала частково і пояснила, що при зустрічі у вересні 2003 року ОСОБА_4. скаржилася їй на відсутність коштів на проживання. Вона розповіла ОСОБА_4. про можливість поїхати в Росію працювати повією і отримувати по 200-300 доларів США за дві неділі. ОСОБА_4. погодилась на таку роботу в м. Москві. Оскільки у ОСОБА_4. не було грошей, вона придбала два квитки до Москви за свої кошти і в середині вересня 2003 року разом з ОСОБА_4. поїхала в Москву. У Москві їх зустрів  знайомий на ім'я ОСОБА_3та автомобілем відвіз на квартиру в м. Хімки. В означеній квартирі  проживали і інші дівчата, які працювали повіями на Ленінградському шосе. Будь-яких коштів від ОСОБА_3 за ОСОБА_4. вона не отримувала. Через два тижні ОСОБА_4. повернулась в Україну в м. Славута.

Влітку 2004 року ОСОБА_5. їй розповіла про своє скрутне матеріальне становище та потребу в коштах на лікування дитини, просила допомогти влаштуватись на роботу в Туреччині, але не мала коштів на виготовлення закордонного паспорта. Вона зателефонувала в  м. Стамбул ОСОБА_2і розповіла про те, що ОСОБА_5. хоче їхати на роботу в Туреччину, але не має коштів. ОСОБА_2 прислав  гроші на виготовлення закордонного паспорта ОСОБА_5., на погашення її боргу по квартплаті та на придбання квитків на літак в Туреччину. ОСОБА_5. знала про те, що в Туреччині потрібно буде працювати повією і добровільно погодилась на таку роботу. В кінці серпня 2004 року вона придбала квитки на поїзд до м. Києва і разом з ОСОБА_5. поїхала в Київ в аеропорт, а потім літаком в  Туреччину, в м. Стамбул. Однак, з Туреччини їх повернули в Україну через відсутність достатніх коштів для декларування. Про повернення в Україну вона повідомила ОСОБА_2, який сам приїхав в Київ через три дні. ОСОБА_2 по телефону  з Києва домовився про квиток в Туреччину для ОСОБА_5., про надання їй  500 доларів США, для проходження митного контролю. В Стамбулі ОСОБА_5. повинен був зустріти друг ОСОБА_2 - ОСОБА_6. ОСОБА_5. добровільно сама полетіла в Стамбул, а вона з ОСОБА_2 залишилась в Україні. Через два тижні вони прилетіли в Стамбул і забрали ОСОБА_5. з будинку, де вона проживала з іншими дівчатами і працювала повією, до себе на квартиру. ОСОБА_5. була в Туреччині три місяці. Коли проживала з ними, клієнтів для сексуальних послуг їй підшукували ОСОБА_6, ОСОБА_2та його водій, який і відвозив ОСОБА_5. до клієнтів. Їй невідомо про порядок розрахунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Остання неодноразово говорила, що хоче додому. Ніяких коштів за ОСОБА_5. вона не отримувала.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні суспільно-небезпечного діяння не визнав і пояснив, що у 2004 році в Стамбулі працював водієм у сутенера ОСОБА_7. Познайомився з ОСОБА_1., яка займалась проституцією, забрав її від ОСОБА_7 і став з нею співмешкати. Потім відправив ОСОБА_1. в Україну та висилав їй кошти на проживання: по 100-200 доларів. На що ОСОБА_1. витрачала гроші в Україні, йому не відомо. У серпні 2004 року він знав, що ОСОБА_1 приїде в Туреччину, тому вислав їй 500 доларів США для проходження митного контролю в Стамбулі. Про те, що  ОСОБА_1. їхала разом з ОСОБА_5., він не знав. Коли ОСОБА_1. повідомила, що не пройшла митний контроль в Стамбулі і повернулась в Україну, він прилетів в Київ, щоб допомогти ОСОБА_1. В Києві познайомився з ОСОБА_5. На прохання останньої та ОСОБА_1., по телефону домовився з сутенером із Стамбула ОСОБА_7 про роботу для ОСОБА_5., про придбання для неї квитка на літак з України в Туреччину та про гроші для митного контролю. Свої гроші він ОСОБА_5. не давав. Всі витрати на переїзд ОСОБА_5. до Туреччини взяв на себе сутенер ОСОБА_6, якого повідомив про ОСОБА_5. ОСОБА_7і з яким  домовлялась по телефону ОСОБА_1. Він з ОСОБА_6 будь-яких стосунків не мав. ОСОБА_5. знала, що буде працювати в Туреччині повією. 1500 доларів США - це кошти, які витратив ОСОБА_6на переїзд ОСОБА_5. до Туреччини, тому остання повинна була відпрацювати ці  гроші. Він з ОСОБА_1. прилетів в Туреччину через два тижні і забрав ОСОБА_5 на свою квартиру. ОСОБА_5 доглядала його дітей.

Проте, показання підсудних ОСОБА_1. та ОСОБА_2 спростовуються, а їх винність у вчиненні суспільно-небезпечного діяння стверджується показами потерпілих, дослідженими судом письмовими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4. пояснила, що у вересні 2003 року в розмові з ОСОБА_1. поскаржилась на скрутне матеріальне становище, повідомила, що шукає роботу. ОСОБА_1. запропонувала влаштувати на  роботу по ремонту квартир в Росії, в м. Москві з оплатою біля 800 доларів на місяць. Вона погодилась. У зв'язку з відсутністю власних коштів, ОСОБА_1.  придбала квитки на поїзд до Москви і у вересні 2003 року вони разом поїздом в різних вагонах поїхали в Москву. В Москві на вокзалі їх зустрів хлопець на ім'я ОСОБА_3та разом ще з двома незнайомими їй дівчатами відвіз в м. Хімки на квартиру. ОСОБА_1. її  залишила на вказаній квартирі і більше вони там не зустрічались.  Вона вважала, що буде займатись ремонтами. Але   одна з дівчат їй розповіла про те, що ОСОБА_1. отримала за неї 500 доларів США і вона буде працювати повією на трасі. Протягом тижня на роботу її не  брали, але з квартири не випускали, забрали її паспорт, будь-яких грошей вона не мала. Наступного тижня в примусовому порядку її стали вивозити на роботу на Ленінградське шосе під Москвою та виставляли біля підземного переходу на показ клієнтам під наглядом жінки-звідниці та охорони. Ще через тиждень вона змогла втекти та через деякий час повернулась в Україну. ОСОБА_1. на трасі з нею не працювала. Гроші за проїзд до Москви вона ОСОБА_1. не повертала, а остання їх не вимагала. Вважає, що ОСОБА_1. отримала за неї гроші, достатні для покриття всіх витрат. Якби ОСОБА_1. розповіла їй про роботу повією ще в Україні, вона не погодилася б  поїздку в Москву. Крім цього, поїздка на заробітки була викликана потребою покращити матеріальне становище, заробити гроші для утримання дітей.

Потерпіла ОСОБА_5. показала, що влітку 2004 року в розмові з ОСОБА_1. поскаржилась на тяжке матеріальне становище, на потребу в коштах для лікування дитини-інваліда. ОСОБА_1. запропонувала влаштувати на роботу домогосподаркою в Туреччині. Оскільки своїх коштів вона не мала, ОСОБА_1. погасила за неї борг по комунальним платежам, оплатила виготовлення закордонного паспорта, придбала квитки на поїзд до Києва та на літак до Стамбула. Вважає, що кошти для ОСОБА_1. висилав з Туреччини ОСОБА_2 Челікер. У кінці серпня 2004 року вона з ОСОБА_1. прилетіли в Стамбул, але не пройшли митний контроль і їх повернули в Україну. В Києві ОСОБА_1. подзвонила ОСОБА_2 та повідомила про проблеми з переїздом до Туреччини. На прохання ОСОБА_2а вони залишились в Києві на декілька днів. Проживання в готелі в м. Києві оплачувала ОСОБА_1. Через три дні в Київ прилетів ОСОБА_2 Челікер, де вона вперше з ним познайомилась. ОСОБА_2 домовився про квиток для неї, який передали з Туреччини, про передачу їй 500 доларів США для декларування на турецькій митниці та про її зустріч в Стамбулі. В Туреччину вона полетіла сама, а ОСОБА_1. з ОСОБА_2ом на декілька днів залишились в Україні, пообіцявши, що в Туреччині у неї не буде проблем. В Стамбулі дійсно на митниці їй дали 500 доларів для декларування і пред'явлення при проходженні митного контролю, потім вона ці гроші повернула митнику. В аеропорту в Стамбулі її зустрів ОСОБА_6і відвіз в приміську частину Стамбулу в багатоповерховий будинок на квартиру.  Присутня там дівчина на ім'я ОСОБА_8  розповіла, що ОСОБА_6сутенер і їй прийдеться працювати повією. Оскільки турецької мови вона не знала, будь-яких коштів  не мала, документи її забрали, а також страх опинитися в турецькому ув'язненні, не давали можливості їй втекти чи повернутися в Україну. Водій сутенера ОСОБА_6говорив, що ОСОБА_6заплатив за неї 1500 доларів США і вона повинна відробити ці гроші. Вже наступного дня водій відвіз її на роботу в готель та привів їй клієнта. Протягом двох тижнів вона працювала повією на ОСОБА_6, гроші їй не давали. Через дві неділі приїхали ОСОБА_1. та ОСОБА_2і забрали її від ОСОБА_6 до себе на квартиру. Протягом двох місяців вона проживала у ОСОБА_2 та ОСОБА_1. ОСОБА_2 підшукував їй клієнтів і сам або його водій відвозили її до клієнтів або в готель для надання сексуальних послуг. Із грошей, які їй видавав ОСОБА_2, вона оплачувала вартість проживання, харчування, придбання речей першої необхідності. По закінченні терміну перебування в Туреччині вона за власні кошти придбала квиток та повернулась в Україну. Всього за вказаний період вона змогла зібрати 200 доларів США, які привезла додому. Від ОСОБА_2 вона могла в будь-який час повернутись в Україну, але вдома була хвора дитина і їй потрібні були гроші. Оскільки іншої можливості заробити грошей не було, вона вимушена була погодитись працювати повією на ОСОБА_2, який з його слів виплачував їй 50 % гонорару з клієнта. Вважає, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 скористалися її тяжким матеріальним становищем та обманом. Вона не мала наміру їхати з України в Туреччину працювати повією.

Свідок ОСОБА_9. показала, що у 2003 році працювала повією в м. Хімки під Москвою. Там познайомилась з ОСОБА_4. Разом їх відвозили на роботу на Ленінградське шосе. Вони постійно перебували під наглядом охоронців; з клієнтами домовлялась звідниця, яка разом з ними стояла на шосе. Документи зберігались в сутенера на ім'я ОСОБА_3. ОСОБА_4. скаржилась на тяжке матеріальне становище, але від роботи повії не відмовлялась. В Хімках ОСОБА_4. була біля місяця, а потім, мабуть, повернулась в Україну. Їй не відомо, як ОСОБА_4. поверталась додому.

Вина підсудних стверджується також письмовими доказами та матеріалами справи, зокрема: записами в закордонному паспорті ОСОБА_5. про перетин кордону (а.с.31-32);

довідкою інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт» державної прикордонної служби Україниоказами та матеріалами справи, зокрема: довідкою про перетин державного кордонуії про перетин державного кордону та виїзд і в'їзд ОСОБА_1. і ОСОБА_5. в Україну та в Туреччину в серпні 2004 року (а.с.53);

протоколом перегляду відеозапису телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с.70-73);

відеозаписом телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_3» з участю потерпілої ОСОБА_4., долученого до матеріалів справи.

Дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд знаходить доведеною вину ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні умисних дій, які виразились у торгівлі людьми, тобто сексуальній експлуатації потерпілих, їх переміщенні, з використанням уразливого стану осіб, а саме - тяжке матеріальне становище, вчинені з використанням обману, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1. - повторно. А отже дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за ст. 149 ч. 2 КК України органом досудового слідства кваліфіковані вірно.

Кваліфікуючі ознаки одержання людини з метою експлуатації та вчинення дій щодо кількох осіб з обвинувачення підсудних слід виключити як недоведені.

Обираючи вид та міру покарання підсудним, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного, особи винних.

Обставин, що обтяжують покарання підсудним,  не встановлено.

Вчинення злочину повторно та групою осіб, як обтяжуючі відповідальність обставини, з обвинувачення ОСОБА_1. та ОСОБА_2 слід виключити, оскільки   вони  є кваліфікуючими ознаками.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудним,  не встановлено.

ОСОБА_1. позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, частково визнала свою вину у вчиненому.

ОСОБА_2позитивно характеризується за місцем перебування у Хмельницькому слідчому ізоляторі, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, вдівець, вину у вчиненні злочину не визнав.

На підставі наведеного суд знаходить, що підсудним слід призначити покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, в межах санкції ст. 149 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі без конфіскації належного їм майна, так як вони мають неповнолітніх дітей, утримання яких може бути забезпечене за рахунок майна підсудних.

Як вбачається з матеріалів справи, злочин щодо ОСОБА_4. та ОСОБА_5. ОСОБА_1. та ОСОБА_2  вчинили відповідно у вересні 2003 року та серпні 2004 року, до  постановлення вироку стосовно них Славутським міськрайонним судом від 18 червня 2008 року  за ст. 149 ч. 2 КК України та за ч. 2 ст. 15 ст. 149 ч. 2 КК України .

За таких обставин, остаточне покарання ОСОБА_1. та ОСОБА_2слід призначити за правилами ст. 70 ч. 4 КК України.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

                                                     з а с у д и в.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 ч. 2 КК України і призначити їй покарання за даною статтею - п'ять років позбавлення волі без конфіскації належного їй майна.

ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 ч. 2 КК України і призначити йому покарання за даною статтею - п'ять років позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України покарання, призначене ОСОБА_1 даним вироком у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації належного їй майна та покарання, призначене вироком Славутського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року за ст. 15 ч. 2 ст. 149 ч. 2, ст. 149 ч. 2, ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України у виді п'яти років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом 2 років 6 місяців та з покладенням на неї обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися до них для реєстрації -  звернути до самостійного виконання кожен.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України ОСОБА_2 призначити остаточне покарання шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Славутського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року за ст. 15 ч. 2 ст. 149 ч. 2, ст. 149 ч. 2, ст. 70 КК України -шість років позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

Міру запобіжного заходу засудженим до вступу вироку в законну силу залишити без змін: ОСОБА_1. - підписку про невиїзд, ОСОБА_2- утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1. за даним вироком рахувати з моменту її затримання.

В строк відбування покарання ОСОБА_2зарахувати  покарання, відбуте за вироком Славутського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року з 26 вересня 2007 року.

Речові докази : паспорт ОСОБА_5. для закордонних поїздок,  який знаходиться на її зберіганні, залишити їй для використання; відеозапис телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_3» залишити в кримінальній справі.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим  ОСОБА_2в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

 

Суддя