ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-38/2467-2012 24.04.12
За позовомПриватного акціонерного товариства «Фанери та плити»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд»
Простягнення 11090893,86 грн.
Суддя Власов Ю.Л.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2
Від відповідачаОСОБА_3
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 8809133,39 грн., інфляційних втрат в сумі 1641710,56 грн. та трьох відсотків річних в сумі 640049,91 грн.
Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Позивач поставив, а Відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності на загальну суму 8809133,39 грн., проте Відповідач за поставлені товарно-матеріальні цінності не розрахувався, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 8809133,39 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечив посилаючись на необґрунтованість вимог Позивача, оскільки останнім не доведено поставку належними доказами, також Відповідача просив застосувати до спірних зобов’язань строк позовної давності.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.03.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 20.03.12р. В судовому засіданні розгляд справи відкладався.
Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, -
ВСТАНОВИВ:
Протягом періоду з 04.08.05р. до 06.03.09р. Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товарно-матеріальні цінності на загальну суму 8809133,39 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Проте Відповідач отримані товарно-матеріальні цінності не оплатив внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 8809133,39 грн.
11.08.09р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу №129 від 11.08.09р. про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 7430419,33 грн.
12.08.09р. Відповідач направив відповідь на адресу Позивача в якій пропонував погодити графік погашення боргу після надходження експертних висновків з ДП «Укрдержбудекспертиза», а також пропонував окрім погашення боргу коштами, в зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства передати Позивачу квартири в житловому будинку за адресою: с. Гора Бориспільського району Київської області та по пров. Сеноманській, 16.
В 2010р. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 7607025,41 грн. заборгованості за договором №10/2004 від 16.12.04р., посилаючись на порушення Відповідачем, як генпідрядником-інвестором, договірних зобов’язань та умов розрахунків.
18.03.11р. рішенням господарського суду міста Києва позовні вимоги Позивача задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7607025,41 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.11р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.11р. по справі №31/324 скасовано, прийнято по справі нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.11р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.11р. залишено без змін.
Як вбачається з вказаної постанови Вищого господарського суду України, між сторонами у справі №31/324 виникли не відносини підряду, як помилково зазначено у постанові апеляційної інстанції, а відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, які повністю регулюються Законом "Про інвестиційну діяльність". При цьому Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що виплата його учасникам грошових сум, у тому числі суми, заявленої позивачем до стягнення, не передбачена, а розрахунки між сторонами проводяться житловою площею на суму внесених інвестицій. Посилання позивача на наявність заборгованості відповідача перед ним в процесі господарської діяльності (внаслідок поставки товарно-матеріальних цінностей, надання послуг з оренди приміщень, виконання робіт та з інших підстав), тобто ті вимоги, які не ґрунтуються на договорі від 16.12.2004 № 10/2004, не приймаються до уваги, оскільки є підставою для звернення позивача для захисту своїх прав до суду з окремим позовом.
02.02.12р. Позивачем повторно було направлено на адресу Відповідача вимогу №48 про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 8809133,39 грн., проте Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та не задовольнив її.
Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за поставлений товар в сумі 8809133,39 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом протягом періоду з 04.08.05р. до 06.03.09р. Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товарно-матеріальні цінності на загальну суму 8809133,39 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Проте Відповідач отримані товарно-матеріальні цінності не оплатив, відповідно має заборгованість перед Позивачем в сумі 8809133,39 грн.
Як встановлено судом, 11.08.09р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу №129 від 11.08.09р. про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 7430419,33 грн. 12.08.09р. Відповідач направив відповідь на адресу Позивача в якій пропонував погодити графік погашення боргу після надходження експертних висновків з ДП «Укрдержбудекспертиза», а також пропонував окрім погашення боргу коштами, в зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства передати Позивачу квартири в житловому будинку за адресою: с. Гора Бориспільського району Київської області та по пров. Сеноманській, 16.
Як встановлено судом, в 2010р. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 7607025,41 грн. заборгованості за договором №10/2004 від 16.12.04р., посилаючись на порушення Відповідачем, як генпідрядником-інвестором, договірних зобов’язань та умов розрахунків. 18.03.11р. рішенням господарського суду міста Києва позовні вимоги Позивача задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.11р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.11р. по справі №31/324 скасовано, прийнято по справі нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.11р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.11р. залишено без змін. Як вбачається з вказаної постанови Вищого господарського суду України, між сторонами у справі №31/324 виникли не відносини підряду, як помилково зазначено у постанові апеляційної інстанції, а відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, які повністю регулюються Законом "Про інвестиційну діяльність". При цьому Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що виплата його учасникам грошових сум, у тому числі суми, заявленої позивачем до стягнення, не передбачена, а розрахунки між сторонами проводяться житловою площею на суму внесених інвестицій. Посилання позивача на наявність заборгованості відповідача перед ним в процесі господарської діяльності (внаслідок поставки товарно-матеріальних цінностей, надання послуг з оренди приміщень, виконання робіт та з інших підстав), тобто ті вимоги, які не ґрунтуються на договорі від 16.12.2004 № 10/2004, не приймаються до уваги, оскільки є підставою для звернення позивача для захисту своїх прав до суду з окремим позовом.
Як встановлено судом, 02.02.12р. Позивачем повторно було направлено на адресу Відповідача вимогу №48 про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей на суму 8809133,39 грн., проте Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та не задовольнив її. Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за поставлений товар в сумі 8809133,39 грн., що підтверджується матеріалами справи.
З наведеного вбачається, що між Позивачем та Відповідачем виникли договірні відносини щодо поставки товарів, відповідно до яких Позивач за видатковими накладними передавав Відповідачу товар, а останній мав його оплачувати, при цьому строк оплати погоджений сторонами не був. Оскільки строк виконання зобов’язання Відповідача з оплати даного товару сторонами встановлений не був, то відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, Відповідач повинен був оплатити вартість поставлених товарно-матеріальних цінностей в строк до 18.08.09р. року включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Вказаного обов’язку Відповідач не виконав та кошти Позивачеві не оплатив.
Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності в сумі 8809133,39 грн., обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки 11.08.09р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу про сплату боргу в сумі 7430419,33 грн., а вимогу про сплату боргу в сумі 8809133,39 грн. лише 02.02.12р., суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу Позивача про стягнення з Відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 8812477,33 грн. та частково 3% річних в сумі 539265,23 грн. за розрахунком суду.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус А; код 31925629) на користь Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити»(02160, м. Київ, вул. Фанерна, 1; код 00274690) борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 8812477 (вісім мільйонів вісімсот дванадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 33 коп., 3% річних в сумі 539265 (п’ятсот тридцять дев’ять тисяч двісті шістдесят п’ять) грн. 23 коп. та судовий збір в сумі 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Суддя Ю.Л. Власов
Рішення підписане 27.04.2012р.