Справа № 2 – а - 3323/ 09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 червня 2009 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого – судді Бойка В.Б.,
при секретарі – Міщенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми адміністративну справу за позовом прокурора м. Суми в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, 3-тя особа : Головне управління Державного казначейства України у Сумській області
про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В :
прокурор м. Суми звернувся з позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_1 є учасником війни та відповідно до чинного законодавства має право на одержання разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. За 2007 рік відповідачем їй була призначена і виплачена вказана допомога в сумі 55 грн., тобто в розмірі нижчому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Посилаючись на те, що відповідач грубо відмовляється провести виплати в розмірах передбачених Законом, чим порушує конституційні права і свободи позивача, прокурор просить стягнути з відповідача 1175,00 грн. недоплаченої допомоги за 2007 рік.
Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач до суду не з»явився, надав заяву в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог, слухати справу у його відсутність.
Третя особа, до суду не з»явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка є учасником війни і має право на соціальний захист, встановлений законодавством України для ветеранів війни, що підтверджується копією її посвідчення ( а.с. 4 ).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банку.
У 2007 році відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та згідно зі ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», розмір разової грошової допомоги до 5 травня визначений в сумі 55 гривень. Саме ця сума і була виплачена позивачці, що підтверджується запереченням відповідача проти позову.
Вказані кошти позивачка отримала у квітні 2007 року.
Конституцією України передбачено ( ч. 2 ст. 95 ), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
П. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено на 2007 рік дію ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та ст. 29 визначено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» іншим учасникам боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога здійснюється в розмірі 55 грн.
Положення ст. 29, п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційним ), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ( Справа про соціальні гарантій громадян ).
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2007 рік, положення ст. 29, п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набрання чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, суд вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішень Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» України» фактично змінені положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які діяли у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону «Про Державний бюджет України».
З огляду на викладене, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу було виплачено одноразову щорічну грошову допомогу у 2007 році в розмірі, передбаченому законом, який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги.
Керуючись ст.ст. 75, 95, 152 Конституції України, ст. 23 Бюджетного Кодексу України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.ст. 2, ст. 14, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 7-9, 11, 69-71, 159-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволені позову прокурора м. Суми в інтересах ОСОБА_1 відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня її складання в повному обсягу заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсягу.
Суддя В.Б. БОЙКО