ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №910/17962/15

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 809 751417,33 грн.

Головуючий суддя Комарова О.С.

Судді Босий В.П.

Турчин С.О.

Представники сторін:

від процесуального позивача Греськів І.І. (за службовим посвідченням)

від позивача-1 Яковлев О.І. (представник за довіреністю)

від позивача-2 Безпалюк О.Л. (представник за довіреністю)

від відповідача Матвеєва В.П. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 09 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Процесуальний позивач, Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 13 липня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 05/2/3-18027-15 від 10.07.2015 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Київенерго", про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 809 751 417,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив позивачу-2, як продавцю, суму переданого природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 15.07.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/17962/15, призначено розгляд справи на 11.08.2015 року.

Через відділ діловодства суду 07.08.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 07.08.2015 року, яке долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 11.08.2015 року представники процесуального позивача та позивача-2 з'явились, підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору. Також представник позивача-2 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, довідку про відсутність аналогічного спору та письмове клопотання про продовження процесуальних строків для розгляду спору на 15 днів, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача-1 та відповідача у судове засідання 11.08.2015 року не з'явились, про час та місце повідомлені своєчасно та належним чином.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року судом, за клопотанням представника позивача-2, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 22.09.2015 року.

Через відділ діловодства суду 18.08.2015 року від представника позивача-1 надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, які долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 22.09.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи, в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що відповідач є єдиним у столиці підприємством-монополістом, яке повністю забезпечує усіх споживачів міста Києва електричною енергією та на 95% - тепловою енергією, також значною сумою позову. Отже, як зазначив відповідач, від стабільної господарської діяльності підприємства відповідача залежить життєзабезпечення столиці України, а тому розгляд справи № 910/17962/15, на його думку, можна віднести до категорії складної та розглядати її колегіально у складі трьох суддів.

В судове засідання 22.09.2015 року представники процесуального позивача, позивача-2 та відповідача з'явились. Представники процесуального позивача та позивача-2 підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти позову, підтримав подане клопотання про призначення колегіального розгляду справи та дав пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду справи № 910/17962/15.

Ухвалою суду від 22.09.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/17962/15 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу у розмірі 809 751 417,33 грн.

24 вересня 2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), судді: Босий В.П., Турчин С.О.

Ухвалою суду від 24.09.2015 року справу № 910/17962/15 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя: Комарова О.С., судді: Босий В.П., Турчин С.О., розгляд справи призначено на 11.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду 11.11.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.2015 року представники процесуального позивача та позивачів-1, 2, підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти позову, підтримав подане клопотання про призначення судової економічної експертизи та дав пояснення по суті спору.

Судом відкладено розгляд клопотання про призначення судової економічної експертизи до наступного судового засідання.

Також у судовому засіданні 11.11.2015 року представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження процесуальних строків вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 11.11.2015 року оголошено перерву до 25.11.2015 року та ухвалою суду від 11.11.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів.

Через відділ діловодства суду 12.11.2015 року від процесуального позивача надійшло клопотання № 05/2/3-18027-15 від 12.11.2015 року про виправлення технічної описки в тексті описової частини та резолютивної частини позовної заяви.

25 листопада 2015 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебування судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою суду від 26.11.2015 року розгляд справи призначено на 09.12.2015 року.

В судове засідання 09.12.2015 року представники сторін з'явились. Представники процесуального позивача та позивачів-1, 2 підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору, а також представник позивача-2 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено. Представник відповідача заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору, подав клопотання про зменшення штрафних санкцій, відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також підтримав подане клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Отже, призначення судової економічної експертизи в даній справі з визначеними відповідачем питаннями, є недоцільним, оскільки запропоновані відповідачем питання не потребують спеціальних знань для їх роз'яснень та таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - продавець, позивач-2) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений за митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві для СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго» з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 523 935 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):

Для ТЕЦ-5 СВП «Київські ТЕЦ»

Місяць.ОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг

січень0квітень31703липень8 727жовтень31324

лютий37 849травень12 788серпень29194листопад33 845

березень42 943червень19 133вересень20 991грудень42 909

І кв.80792ІІ кв.63624ІІІ кв.58912IV кв.108078

Для ТЕЦ-6 СВП «Київські ТЕЦ»

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг

січень0квітень17 558липень0жовтень18 207

лютий40 015травень0серпень2 583листопад35 920

березень36 825червень0вересень17 170грудень44 251

І кв.76840ІІ кв.17558ІІІ кв.19753IV кв.98378

За умовами п. 3.1. договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

В пункті 3.4. договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного, за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних, розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000 куб. м газу становить 3 113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3462,26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692,45 гри,, всього з ПДВ - 4154,71 грн. (п. 5.2. договору).

У відповідності з п. 6.1. договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до почату місяця поставки газу; оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа; та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року, і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. договору).

Додатковими угодами № 1 від 18.04.2014 року, № 2 від 22.05.2014 року, № 3 від 25.06.2014 року, № 4 від 19.09.2014 року, № 5 від 20.11.2014 року, № 6 від 20.12.2014 року сторонами збільшувалась ціна за 1000 куб. м газу та тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами.

Процесуальний позивач зазначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року продавець (позивач-2) в період з лютого 2014 по квітень 2014 року, з серпня 2014 року по вересень 2014 року та у грудні 2014 року передав, а покупець (відповідач) прийняв імпортований природний газ за кодом відповідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 на загальну суму - 1 78 690 709,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, при цьому, процесуальний позивач вказує, що покупець в повному обсязі не розрахувався за отриманий природний газ, а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 344 937 395,85 грн.

Так, судом встановлено, що 24.11.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві (сторона-1), Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-2), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-3), Публічним акціонерним товариством "АК "Київводоканал" (сторона-4), Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (сторона-5), Державним підприємством "Енергоринок" (сторона-6), Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (сторона-7) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (сторона-8) було укладено договір №26/375 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року № 375, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375 (п. 1 договору).

За умовами п. 10 договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року № 375, сторона-7 перераховує на рахунок сторони-8 кошти у сумі 209 200 153,00 грн., зокрема, 209 070 089,85 грн., в т.ч. ПДВ 34 845 014,98 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 25.02.2014 № 203/14-ПР.

За умовами підпункту 2 пункту 13 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Так, представник відповідача в судовому засіданні 09.12.2015 року подав акт звіряння розрахунків станом на 30.11.2015 року, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем-2 за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року становить 209 070 089,85 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Аналогічну позицію наведено у п.1 Постанови №17 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".

У відповідності до рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 25.02.2014 року між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений за митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач-2 в період з лютого 2014 по квітень 2014 року, з серпня 2014 року по вересень 2014 року та у грудні 2014 року передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ за кодом відповідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 на загальну суму - 1 78 690 709,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року, 31.03.2014 року, 30.04.2014 року, 31.08.2014 року, 30.09.2014 року, 31.12.2014 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень (копії актів приймання-передачі природного газу містяться в матеріалах справи).

Так, процесуальний позивач вказує, що покупець в повному обсязі не розрахувався за отриманий природний газ, а відтак, відповідач має заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року в розмірі 344 937 395,85 грн.

24.11.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві (сторона-1), Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-2), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-3), Публічним акціонерним товариством "АК "Київводоканал" (сторона-4), Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (сторона-5), Державним підприємством "Енергоринок" (сторона-6), Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (сторона-7) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (сторона-8) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року № 375, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375 (п. 1 договору).

Пунктом 10 договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року № 375 передбачено, що сторона-7 перераховує на рахунок сторони-8 кошти у сумі 209 200 153,00 грн., зокрема, 209 070 089,85 грн., в т.ч. ПДВ 34 845 014,98 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 25.02.2014 № 203/14-ПР.

За умовами підпункту 2 пункту 13 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

В судовому засіданні 09.12.2015 року представником відповідача подано акт звіряння розрахунків станом на 30.11.2015 року, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем-2 за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року становить 209 070 089,85 грн.

В той же час, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач до порушення провадження у справі частково сплатив позивачу-2 суму заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року в розмірі 102 940 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 2111616191, 2111616190, 2111616188, 2111616189 від 30.06.2015 року, №№ 2111617447, 2111617446 від 03.07.2015 року, № 2111620256 від 07.07.2015 року, №№ 2111620369, 2111620367, 2111620368 від 08.07.2015 року, №№ 2111622042, 2111622043 від 13.07.2015 року, №№ 2111622488, 2111622487 від 14.07.2015 року та № 2116278582 від 15.07.2015 року (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основного боргу в сумі 102 940 000,00 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на сплату заборгованості на зазначену суму до порушення провадження у справі, тому в цій частині позовних вимог процесуальному позивачу слід відмовити.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що у процесі розгляду справи, відповідачем 23.11.2015 року було перераховано на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року в розмірі 32 927 306,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 19529, 19530, 19533, 19531, 19532 від 23.11.2015 року (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 32 927 306,00 грн. підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з підстав відсутності предмету спору у відповідній частині.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року в розмірі 209 070 089,85 грн. (344 937 395,85 грн. (заявлена до стягнення сума основного боргу) - 102 940 000,00 грн. (частково оплачений природній газ до порушення провадження у справі) - 32 927 306,00 (частково оплачений природній газ після порушення провадження у справі) = 209 070 089,85 грн.).

При зверненні до суду процесуальний позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача-2 пеню в розмірі 146 370 925,25 грн., 3% річних в розмірі 8 457 982,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 263 612 886,24 грн. та 7% штрафу в розмірі 46 372 227,71 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В пункті 7.2. договору купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день-прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів від дати остаточного розрахунку відповідно до п. 6.1. цього договору, додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, в п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені на суму заборгованості в розмірі 209 070 089,85 грн., передбаченої підпунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року № 375, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 18 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 3-322цс-15 (з перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі №924/1230/14) та від 23.09.2015 року у справі № 3-501гс-15 (з перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі №917/2519/14).

Таким чином, нарахування пені здійснюється на суму 461 790 306,00 грн. (670 860 395,85 грн. (сума простроченого платежу за зобов'язаннями грудня 2014 року) - 209 070 089,85 грн. (сума договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 року № 375) = 461 790 306,00) за заявлений процесуальним позивачем період, з урахуванням п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Здійснивши розрахунок пені, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості (30.01.2015 року, 27.02.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року, 25.05.2015 року, 29.05.2015 року, 03.06.2015 року, 05.06.2015 року, 09.06.2015 року, 10.06.2015 року, 11.06.2015 року, 15.06.2015 року, 17.06.2015 року, 18.06.2015 року, 19.06.2015 року, 22.06.2015 року, 25.06.2015 року, 30.06.2015 року), суд дійшов висновку про те, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-2, в межах заявленого процесуальним позивачем періоду, становить 87 394 938,06 грн., у відповідності нижченаведеного розрахунку:

- на суму заборгованості 461 790 306,00 грн. за період з 15.01.2015 року по 29.01.2015 року сума пені становить 5 313 751,47 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

461 790 306,0015.01.2015 - 29.01.20151514.0000 %5 313 751,47

- на суму заборгованості 453 390 306,00 грн. за період з 31.01.2015 року по 05.02.2015 року сума пені становить 2 086 837,57 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

453 390 306,0031.01.2015 - 05.02.2015614.0000 %2 086 837,57

- на суму заборгованості 453 390 306,00 грн. за період з 06.02.2015 року по 26.02.2015 року сума пені становить 10 173 333,17 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

453 390 306,0006.02.2015 - 26.02.20152119.5000 %10 173 333,17

- на суму заборгованості 446 390 306,00 грн. за період з 28.02.2015 року по 03.03.2015 року сума пені становить 1 907 859,94 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

446 390 306,0028.02.2015 - 03.03.2015419.5000 %1 907 859,94

- на суму заборгованості 446 390 306,00 грн. за період з 04.03.2015 року по 13.05.2015 року сума пені становить 52 099 252,15 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

446 390 306,0004.03.2015 - 13.05.20157130.0000 %52 099 252,15

- на суму заборгованості 386 830 306,00 грн. за період з 16.05.2015 року по 24.05.2015 року сума пені становить 5 722 968,91 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

386 830 306,0016.05.2015 - 24.05.2015930.0000 %5 722 968,91

- на суму заборгованості 336 830 306,00 грн. за період з 26.05.2015 року по 28.05.2015 року сума пені становить 1 661 080,96 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

336 830 306,0026.05.2015 - 28.05.2015330.0000 %1 661 080,96

- на суму заборгованості 333 830 306,00 грн. за період з 30.05.2015 року по 02.06.2015 року сума пені становить 2 195 048,59 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

333 830 306,0030.05.2015 - 02.06.2015430.0000 %2 195 048,59

- на суму заборгованості 331 330 306,00 грн. за період з 04.06.2015 року по 04.06.2015 року сума пені становить 544 652,56 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

331 330 306,0004.06.2015 - 04.06.2015130.0000 %544 652,56

- на суму заборгованості 326 367 306,00 грн. за період з 06.06.2015 року по 08.06.2015 року сума пені становить 1 609 482,60 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

326 367 306,0006.06.2015 - 08.06.2015330.0000 %1 609 482,60

- на суму заборгованості 286 367 306,00 грн. за період з 12.06.2015 року по 14.06.2015 року сума пені становить 1 412 222,33 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

286 367 306,0012.06.2015 - 14.06.2015330.0000 %1 412 222,33

- на суму заборгованості 276 367 306,00 грн. за період з 16.06.2015 року по 16.06.2015 року сума пені становить 454 302,42 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

276 367 306,0016.06.2015 - 16.06.2015130.0000 %454 302,42

- на суму заборгованості 225 867 306,00 грн. за період з 20.06.2015 року по 21.06.2015 року сума пені становить 742 577,44 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

225 867 306,0020.06.2015 - 21.06.2015230.0000 %742 577,44

- на суму заборгованості 175 867 306,00 грн. за період з 23.06.2015 року по 24.06.2015 року сума пені становить 578 193,88 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

175 867 306,0023.06.2015 - 24.06.2015230.0000 %578 193,88

- на суму заборгованості 135 867 306,00 грн. за період з 26.06.2015 року по 29.06.2015 року сума пені становить 893 374,07 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

135 867 306,0026.06.2015 - 29.06.2015430.0000 %893 374,07

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 87 394 938,06 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 58 975 987,19 грн. позивачу належить відмовити.

Крім того, з урахуванням факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР від 25.02.2014 року, доведеними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 7% штрафу, розмір якого за розрахунком суду становить 32 325 321,42 грн., тобто 461 790 306,00 грн. (сума несплаченого боргу) х 7%.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості (30.01.2015 року, 27.02.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року, 25.05.2015 року, 29.05.2015 року, 03.06.2015 року, 05.06.2015 року, 09.06.2015 року, 10.06.2015 року, 11.06.2015 року, 15.06.2015 року, 17.06.2015 року, 18.06.2015 року, 19.06.2015 року, 22.06.2015 року, 25.06.2015 року, 30.06.2015 року), суд дійшов висновку про те, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-2, в межах заявленого процесуальним позивачем періоду, становить 155 799 403,02 грн., у відповідності нижченаведеного розрахунку:

- на суму заборгованості 461 790 306,00 грн. за період з 15.01.2015 року по 29.01.2015 року сума інфляційних втрат становить 14 315 499,49 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

15.01.2015 - 29.01.2015461 790 306,001.03114 315 499,49

- на суму заборгованості 453 390 306,00 грн. за період з 31.01.2015 року по 05.02.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

31.01.2015 - 05.02.2015453 390 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 453 390 306,00 грн. за період з 06.02.2015 року по 26.02.2015 року сума інфляційних втрат становить 24 029 686,22 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

06.02.2015 - 26.02.2015453 390 306,001.05324 029 686,22

- на суму заборгованості 446 390 306,00 грн. за період з 28.02.2015 року по 03.03.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

28.02.2015 - 03.03.2015446 390 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 446 390 306,00 грн. за період з 04.03.2015 року по 13.05.2015 року сума інфляційних втрат становить 117 454 217,31 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

04.03.2015 - 13.05.2015446 390 306,001.263117 454 217,31

- на суму заборгованості 386 830 306,00 грн. за період з 16.05.2015 року по 24.05.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

16.05.2015 - 24.05.2015386 830 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 336 830 306,00 грн. за період з 26.05.2015 року по 28.05.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

26.05.2015 - 28.05.2015336 830 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 333 830 306,00 грн. за період з 30.05.2015 року по 02.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

30.05.2015 - 02.06.2015333 830 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 331 330 306,00 грн. за період з 04.06.2015 року по 04.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

04.06.2015 - 04.06.2015331 330 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 326 367 306,00 грн. за період з 06.06.2015 року по 08.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

06.06.2015 - 08.06.2015326 367 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 286 367 306,00 грн. за період з 12.06.2015 року по 14.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

12.06.2015 - 14.06.2015286 367 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 276 367 306,00 грн. за період з 16.06.2015 року по 16.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

16.06.2015 - 16.06.2015276 367 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 225 867 306,00 грн. за період з 20.06.2015 року по 21.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

20.06.2015 - 21.06.2015225 867 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 175 867 306,00 грн. за період з 23.06.2015 року по 24.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

23.06.2015 - 24.06.2015175 867 306,001.0000,00

- на суму заборгованості 135 867 306,00 грн. за період з 26.06.2015 року по 29.06.2015 року сума інфляційних втрат становить 0,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

26.06.2015 - 29.06.2015135 867 306,001.0000,00

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 155 799 403,02 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 107 813 483,22 грн. позивачу належить відмовити.

Здійснивши розрахунок 3% річних в межах заявленого процесуальним позивачем періоду, суд дійшов висновку про те, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-2 становить 5 614 581,88 грн., у відповідності нижченаведеного розрахунку:

- на суму заборгованості 461 790 306,00 грн. за період з 15.01.2015 року по 30.01.2015 року сума 3% річних становить 607 285,88 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

461 790 306,0015.01.2015 - 30.01.2015163 %607 285,88

- на суму заборгованості 453 390 306,00 грн. за період з 31.01.2015 року по 05.02.2015 року сума 3% річних становить 1 043 418,79 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

453 390 306,0031.01.2015 - 27.02.2015283 %1 043 418,79

- на суму заборгованості 446 390 306,00 грн. за період з 28.02.2015 року по 03.03.2015 року сума 3% річних становить 2 825 100,29 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

446 390 306,0028.02.2015 - 15.05.2015773 %2 825 100,29

- на суму заборгованості 386 830 306,00 грн. за період з 16.05.2015 року по 24.05.2015 року сума 3% річних становить 317 942,72 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

386 830 306,0016.05.2015 - 25.05.2015103 %317 942,72

- на суму заборгованості 336 830 306,00 грн. за період з 26.05.2015 року по 29.05.2015 року сума 3% річних становить 110 738,73 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

336 830 306,0026.05.2015 - 29.05.201543 %110 738,73

- на суму заборгованості 333 830 306,00 грн. за період з 30.05.2015 року по 03.06.2015 року сума 3% річних становить 137 190,54 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

333 830 306,0030.05.2015 - 03.06.201553 %137 190,54

- на суму заборгованості 331 330 306,00 грн. за період з 04.06.2015 року по 05.06.2015 року сума 3% річних становить 54 465,26 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

331 330 306,0004.06.2015 - 05.06.201523 %54 465,26

- на суму заборгованості 326 367 306,00 грн. за період з 06.06.2015 року по 09.06.2015 року сума 3% річних становить 107 298,84 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

326 367 306,0006.06.2015 - 09.06.201543 %107 298,84

- на суму заборгованості 311 367 306,00 грн. за період з 10.06.2015 року по 10.06.2015 року сума 3% річних становить 25 591,83 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

311 367 306,0010.06.2015 - 10.06.201513 %25 591,83

- на суму заборгованості 301 367 306,00 грн. за період з 11.06.2015 року по 15.06.2015 року сума 3% річних становить 123 849,58 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

301 367 306,0011.06.2015 - 15.06.201553 %123 849,58

- на суму заборгованості 291 367 306,00 грн. за період з 16.06.2015 року по 17.06.2015 року сума 3% річних становить 47 896,00 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

291 367 306,0016.06.2015 - 17.06.201523 %47 896,00

- на суму заборгованості 280 867 306,00 грн. за період з 18.06.2015 року по 18.06.2015 року сума 3% річних становить 23 084,98 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

280 867 306,0018.06.2015 - 18.06.201513 %23 084,98

- на суму заборгованості 270 867 306,00 грн. за період з 19.06.2015 року по 19.06.2015 року сума 3% річних становить 22 263,07 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

270 867 306,0019.06.2015 - 19.06.201513 %22 263,07

- на суму заборгованості 240 867 306,00 грн. за період з 20.06.2015 року по 22.06.2015 року сума 3% річних становить 59 391,94 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

240 867 306,0020.06.2015 - 22.06.201533 %59 391,94

- на суму заборгованості 190 867 306,00 грн. за період з 23.06.2015 року по 25.06.2015 року сума 3% річних становить 47 063,17 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

190 867 306,0023.06.2015 - 25.06.201533 %47 063,17

- на суму заборгованості 150 867 306,00 грн. за період з 26.06.2015 року по 30.06.2015 року сума 3% річних становить 62 000,26 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

150 867 306,0026.06.2015 - 30.06.201553 %62 000,26

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5 614 581,88 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 2 843 400,40 грн. позивачу належить відмовити.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 490 204 334,23 грн., з них: основного боргу - 209 070 089,85 грн. (двісті дев'ять мільйонів сімдесят тисяч вісімдесят дев'ять гривень 85 копійок), пені - 87 394 938,06 грн. (вісімдесят сім мільйонів триста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень 06 копійок), 3% річних - 5 614 581,88 грн. (п'ять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 88 копійок), інфляційних втрат - 155 799 403,02 грн. (сто п'ятдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста три гривні 02 копійки) та 7% штрафу - 32 325 321,42 грн. (тридцять два мільйони триста двадцять п'ять тисяч триста двадцять одна гривня 42 копійки).

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Аналогічні положення закріплені також у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки поточні грошові зобов'язання не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Також суд звертає увагу на припис ч. 1 ст. 42 та ч. 2 і ст. 218 Господарського кодексу України, яким визначено, що підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягають, з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За умовами статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В пункті 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року визначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на момент звернення до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

В статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на момент звернення до суду) встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи те, що відповідач частину заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 32 927 306,00 грн. погасив після порушення провадження у даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

Судовий збір в сумі 47 212,59 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 910/17962/15 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення грошових коштів в розмірі 32 927 306,00 грн. - припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ЄДРЮОФОП 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ЄДРЮОФОП 20077720, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) грошові кошти: основного боргу - 209 070 089,85 грн. (двісті дев'ять мільйонів сімдесят тисяч вісімдесят дев'ять гривень 85 копійок), пені - 87 394 938,06 грн. (вісімдесят сім мільйонів триста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень 06 копійок), 3% річних - 5 614 581,88 грн. (п'ять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 88 копійок), інфляційних втрат - 155 799 403,02 грн. (сто п'ятдесят п'ять мільйонів сімсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста три гривні 02 копійки) та 7% штрафу - 32 325 321,42 грн. (тридцять два мільйони триста двадцять п'ять тисяч триста двадцять одна гривня 42 копійки). Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ЄДРЮОФОП, адреса: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 47 212,59 грн. (сорок сім тисяч двісті дванадцять гривень 59 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.12.2015 року.

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді В.П. Босий

С.О. Турчин