Справа 2-462/2009

РІШЕННЯ|розв'язання,вирішення,розв'язування|

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 травня 2009 року                           Запорізький районний суд Запорізької області

у  складі: головуючого судді –         Яркіної С.В.

при секретарі                                      Соколовській Т.В.

за участю представника позивачки   ОСОБА_1

за участю представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОП ЗМБТІ, третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора про визнання угоди недійсною, про скасування державної реєстрації та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 08.12.1981 року, в якому вона постійно проживала та була зареєстрована. 14.02.2007 року між позивачкою та відповідачкою укладений договір дарування зазначеного житлового будинку, який посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5 Запорізької районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 286.

ОСОБА_3. вважає, що укладений договір дарування житлового будинку є таким, що підлягає визнанню недійсним. Відповідно до ст. 230 ЦК України вона вважає його таким, що вчинений під впливом обману з боку відповідачки. Позивачка вважає, що відповідачка скористувалася її довірливістю, незнанням законодавства, вадами здоров`я та навмисно ввела її в оману, повідомивши, що після укладення договору дарування візьме на себе певні зобов’язання з надання їй допомоги. Укладаючи угоду позивачка мала намір отримувати за переданий відповідачці у власність житловий будинок догляд та допомогу за життя. Крім того, позивачка в судовому засіданні пояснила, що укладаючи цю угоду, вона фактично мала намір укласти з відповідачкою договір довічного утримання, оскільки вона людина похилого віку, непрацездатна, має тяжке захворювання, у зв’язку з чим перебуває на обліку у онкологічному диспансері і в наслідок чого потребує сторонньої допомоги. ОСОБА_3. зазначає також, що своїми діями позбавила себе єдиної цінності - житлового будинку. Зазначає, що позбавивши себе права власності на будинок, шляхом дарування, поставила своє проживання у будинку в залежність від ОСОБА_4, яка в будь-який час має можливість розпорядитися власністю на свій розсуд, тому такі умови договору є вкрай невигідними. ОСОБА_3. також вважає, що для визнання договору дарування недійсним причиною є те, що ОСОБА_4 ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, стосовно прав та обов’язків за договором, впевнивши, що після укладання договору буде матеріально утримувати, надавати відповідний догляд, буде нести витрати по утриманню жилого будинку, однак відмовилася це робити. Будь-якої матеріальної допомоги чи догляду ОСОБА_4 не надає.

Також ОСОБА_3. вважає, що підставою для визнання договору дарування недійсним також є те, що вона помилилася стосовно своїх прав на житло, тому що вважала, що буде власницею житла до смерті, буде безкоштовно користуватися житлом за своє життя.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, але не змогла визначитися, які саме умови вважає такими, на підставі яких договір може бути визнаний недійсним. Присутня у судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1. підтримала позовні вимоги ОСОБА_3.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник проти позову заперечують. Суду пояснила, що ніякого обману вона до ОСОБА_3. не здійснювала. Позивачка сама запропонувала їй подарувати житловий будинок. Задля цього ОСОБА_3. надала довіреність ОСОБА_4. для отримання документів на житловий будинок в ОП ЗМБТІ, довіреність посвідчена ОСОБА_6, секретарем виконавчого комітету Балабинської селищної ради Запорізького району, Запорізької області.

14.02.2007 року згідно з договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5, реєстровий № 286, ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Договір був укладений між ОСОБА_3. (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарований). Укладений договір повністю відповідав чинному законодавству, волі та волевиявленню сторін. ОСОБА_3. розуміла природу договору дарування, про що свідчить, зокрема, її підпис в договорі.

Відповідачка зазначає, що під час підписання договору дарування нотаріус довго і ретельно з’ясовувала мету укладання договору, роз’яснювала суть договору та його наслідки. Пояснювала ОСОБА_3., що це не є договором довічного утримання та не є заповітом. Ніяких умов виконання договору ані до укладання, ані під час укладання договору або після укладання вони з ОСОБА_3. не обговорювали. Позивачка на теперішній час є зареєстрованою в будинку, тому вона має право на користування. Але будинок потребував проведення до нього газопостачання, у зв’язку з чим, відповідачкою за погодженням ОСОБА_3. була зроблена добудова до будинку, проведено газопровід, але на теперішній час ремонтні роботи призупинені, у зв’язку з тим, що позивачка заборонила проводити ці роботи та взагалі заходити до будинку. На теперішній час позивачка проживає в цьому будинку, користується як будинком, так і прилеглою до нього земельною ділянкою, відповідачкою ніяких перешкод позивачці не чиниться.  Через деякий час після укладання договору дарування між позивачкою та відповідачкою з причини втручання інших родичів стали виникати сварки, скандали, після чого позивачка стала вимагати, щоб відповідачка повернула їй подарунок. Відповідачка вважає, що позивачка діє під впливом своїх племінниць ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить в позові відмовити.

Третя особа державний нотаріус ОСОБА_5 проти позову ОСОБА_3. категорично заперечує. Пояснила, що вона після перевірки всіх наданих сторонами угоди документів, провела довготривалу бесіду з ОСОБА_3. та ОСОБА_4, роз’яснила суть та наслідки договору дарування, пояснила його відмінність від договору довічного утримання та від заповіту, але позивачка наполягала на укладенні договору дарування. Після ознайомлення з проектом договору, нотаріус вголос його прочитала і тільки після цього приступила до роздрукування договору. Ще раз роз’яснила суть договору і надала сторонам на підпис. ОСОБА_3. всі документи, що їй надавалися читала та власноручно ставила свій підпис.

Третя особа – ОП ЗМБТІ в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу без представника ОП ЗМБТІ та постановлянням рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши сторони, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

14.02.2007 року державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим № 286 посвідчено договір дарування між ОСОБА_3. ОСОБА_4 житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 1 387 кв.м.

Для посвідчення указаного договору державному нотаріусу Запорізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 були надані оригінали паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційного номеру для встановлення осіб сторін; на підтвердження права власності на вказаний житловий будинок було надано правовстановлюючі документи; була перевірена відсутність заборон на відчуження та відсутність реєстрації та проживання малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Після перевірки документів нотаріусом було виготовлено проект договору, який надавався сторонам для ознайомлення й виявлення помилок або неузгоджень. Нотаріусом вголос було роз’яснено правові наслідки визнання правочину недійсним відповідно норм ЦК України. Крім того відповідно до п. 10 зазначеного договору обдарованій роз’яснено, що відповідно до ст. 722 ЦК України право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття дарунку Обдарованим підтверджується отриманням від Дарувальника у присутності нотаріуса технічної документації та ключів на вищезазначений житловий будинок. Відповідно до договору особи сторін та їх дієздатність встановлено, що означає, що сторони однаково розуміють значення і умови цього правочину та правові наслідки його укладення.

Після підписання договору й до часу звернення до суду, тобто, протягом майже двох років ОСОБА_3. з проханням розірвати договір до нотаріуса не зверталася, усних або письмових звернень до нотаріальної контори не надходило.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України, на яку посилається позивачка, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин  визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування. Обман має місце і тоді, коли неправильні відомості про обставини, що мають значення для укладення правочину, повідомляються третіми особами з відома або на прохання сторони правочину. Жодного підтвердження того, що ОСОБА_4 обманула ОСОБА_3. при укладанні договору дарування позивачкою надано не було.

Крім того, в своїх позовних вимогах позивачка зазначає, що вона помилялась щодо мотивів правочину, а саме вважала, що договір вчинено під впливом помилки.

Однак, відповідно до вимог ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків визначених законом. Суд вважає, що позивачкою не було надано жодного доказу на підтвердження того, що вона помилилася щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін. Її ствердження про те, що вона домовлялася з ОСОБА_4 про умови договору, а саме про те, що ОСОБА_4 буде її утримувати та доглядати, не знайшли свого підтвердження. Сторони ясно розуміли, що укладають договір дарування, а не якийсь інший договір, про що були попереджені неодноразово та підтвердили це своїми підписами в документах.

Посилання позивачки на те, що вона людина похилого віку, непрацездатна, є пенсіонером, ветераном праці, має тяжке захворювання, юридично не грамотна, не є доказом обману зі сторони позивачки або помилки при вчиненні вказаного правочину.

Надана суду довідка з обласного онкологічного диспансеру доводить лише факт звернення позивачки до лікарні у 2003 році та рекомендацію лікаря щодо подальшого огляду через 1,5-2 місяці. Сама позивачка у суді пояснила, що на цей час до лікарів не звертається і на обліку в лікарні не перебуває.

Надані суду копії пенсійного посвідчення та посвідчення ветерана праці доводять лише те, що ОСОБА_3. є пенсіонером та ветераном праці. Жодним чином, вони не доводять того, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. був укладений саме договір довічного утримання, або що до ОСОБА_3. застосовувався обман.

У позовній заяві в якості доказу позивачкою зазначена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4, але цей доказ доводить лише факт не вчинення злочину ОСОБА_4 і жодним чином не підтверджує обставини, зазначені в позовній заяві.

На питання суду, чому позивачка не склала заповіт, остання відповіла, що на той час дійсно бажала, щоб будинок перейшов у власність ОСОБА_4 і сама запропонувала їй укласти договір дарування, тому що протягом останніх 6-7 років ОСОБА_4 дійсно допомагала позивачці, вони проживали майже однією родиною, ніяких сварок між ними не виникало.

Приблизно через рік після укладення договору між позивачкою та відповідачкою стали виникати сварки, в результаті чого ОСОБА_3. не бажає, щоб на теперішній час будинок належав ОСОБА_4.

Опитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивачки ОСОБА_7, ОСОБА_8, підтвердили лише факт того, що дійсно останнім часом між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. стали виникати сварки, однак не підтвердили факт того, що позивачка помилялась з приводу наслідків правочину або вчинення правочину під впливом обману. Зазначені свідки навпаки підтвердили факт того, що до моменту пред’явлення позову до суду між позивачкою та відповідачкою були нормальні взаємовідносини.

Опитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він за довіреністю від ОСОБА_3 виготовлював технічну документацію для оформлення договору дарування в нотаріальному порядку, зазначивши при цьому, що неодноразово розмовляв з ОСОБА_3., яка підтверджувала добровільні наміри і усвідомлювала правові наслідки укладення договору дарування.  При цьому ОСОБА_9 роз’яснювалось позивачці, що для складення заповіту або договору довічного утримання виготовлення технічної документації не потрібно, але у зв’язку з тим, що ОСОБА_3. мала намір саме подарувати будинок, а не вчинити якусь іншу угоду, вона видала довіреність на його ім’я, завірену секретарем сільради ОСОБА_6, яка також підтвердила цей факт у судовому засіданні в якості свідка, на виготовлення технічних документів.

Надані до суду акти обстеження  умов проживання ОСОБА_3. суд також до уваги не приймає, тому як вони не містять інформації, щодо предмету доказування.  

Таким чином, суд вважає, що сторони укладали саме договір дарування, ніяких умов при укладанні договору не указували, щодо прав та обов’язків, а також щодо природи правочину не помилялися.

Тому суд вважає, що позивачем не доведено, що угода була укладена з порушенням норм цивільного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 60, 84, 209, 212-215 ЦПК України (в ред.18.03.2004 р),  ст.ст. 216, 229, 230 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, суд  –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОП ЗМБТІ, третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора про визнання угоди недійсною, про скасування державної реєстрації та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження, а протягом 20 днів з дня подання такої заяви може бути подана  апеляційна скарга через суд першої інстанції.

Суддя                                                   С.В. Яркіна