ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

20 липня 2006 р.

№ 12/284

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

М.Остапенка, Є.Борденюк, В.Харченка,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Росинка-Сервіс”

на  постанову

від 25.05.2006 року

Київського міжобласного  апеляційного господарського суду

у справі

№ 12/284

за  позовом

ТОВ “Росинка-Сервіс”

до	ТОВ “Антарес-2000”, Колективного підприємства (КП) “Управління ринків Полтавської облспоживспілки”

3-тя особа

Полтавська облспоживспілка

про	витребування майна з чужого незаконного володіння

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

Передерій В.П. (дов. від 01.06.2006 року)

відповідача –2

Третьяков В.І. (дов. від 03.01.2006 року)

третьої особи

Дрига І.О. (дов. від 19.07.2006 року)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлений про витребування майна з чужого незаконного володіння, а  саме: про зобов’язання ТОВ “Антарес-2000”, який здійснює  охорону центрального ринку у м. Полтава на підставі договору від 08.06.05, укладеного ним з Полтавською облспоживспілкою, повернути у володіння позивача 27 торгових павільйонів, що знаходяться  у будівлі  Центрального (продовольчого) ринку по вул. Новий Базар, 37, та про заборону його службовим особам перешкоджати позивачу в користуванні торговими місцями, а також про зобов’язання КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” забезпечити виконання своїх зобов’язань за договором № 25 від 01.12.04 та б/н від 01.12.04 щодо здійснення позивачем торговельної діяльності на переданих в оренду торгових місцях.

22.12.2005 позивач уточнив вимоги та просить замінити неналежного відповідача –КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” на належного –Полтавську облспоживспілку; визнати недійсним договір № 706 від 08.06.2005 на охорону Центрального ринку, укладеного між відповідачами; зобов’язати Полтавську облспоживспілку повернути у володіння позивача 27 торгових павільйонів.

26.12.2005  позивач відмовився від вимоги про зобов’язання Полтавської облспоживспілки  повернути у володіння позивача 27 торгових павільйонів.

У судовому засіданні представник  позивача погодився  розглядати справу в межах позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.01.2006 року (суддя Л.Сергєєва) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2006 року (колегія суддів: А. Рибченко, В.Поліщук, В.Швець) рішення у справі залишене без зміни.

Рішення та постанова у справі мотивовані наступним.

01.12.2004 між позивачем та КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” укладені договори переобладнання торгового  місця, відповідно до умов яких КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” передало в оренду торгові площі, розташовані в  будівлі критого ринку, для будівництва торговельних павільйонів для здійснення позивачем торговельної діяльності. Термін дії договору –10 років.

Позивач посилається на те, що ним встановлені торговельні павільйони у кількості 27 одиниць площею 273 кв. м, які згідно договору від 01.12.2004, укладеного з  ПП Передерій В.П., який є засновником підприємства  позивача, передані останнім до статутного фонду позивача і є його власністю.

02.08.2005 між Полтавською олбспоживспілкою та ТОВ “Антарес-2000” укладений договір на охорону ринку і з цього часу ТОВ “Антарес-2000” не допускає позивача до володіння своїм майном, посилаючись на вказівки Полтавської облспоживспілки щодо відсутності у позивача права на володіння майном на території ринку.

Так як рішенням господарського суду Полтавської області  від 16.08.2005 у справі № 5/375 за позовом ТОВ “Росинка-Сервіс” до КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” про усунення перешкод у користуванні павільйонами позовні вимоги задоволені, зазначена обставина, на думку позивача, є підставою для зобов’язання ТОВ “Антарес-2000” повернути у його володіння 27  торговельних павільйонів.

Однак, господарськими судами попередній інстанцій встановлено, що 12.09.2000 між Полтавською облспоживспілкою та  ТОВ “Полтавський ринок” у кладений договір оперативної оренди майна (основних засобів) Центрального ринку. Цього ж дня підписані акти  приймання-передачі майна. А тому правових підстав у КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” укладати договір з позивачем на оренду майна, яке є частиною основних засобів, переданих в оперативну оренду Полтавською облспоживспілкою, не було.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дійшли також висновку, що позивачем не доведений  факт спорудження ним  торгових  кіосків  за власні кошти і за  участю орендодавця - Полтавської облспоживспілки. Натомість замовником робіт по будівництву малих архітектурних форм (павільйонів) у приміщенні Центрального ринку був приватний підприємець Передерій В.П..

03.08.2005 на підставі розпорядження правління Полтавської облспоживспілки № 204 проведена інвентаризація, обстеження та оцінка торговельних кіосків, встановлених у приміщенні ринку. У результаті інвентаризації виявлена фактична наявність торгових кіосків, на які відсутня будь-яка документація на їх розміщення та побудову. Власника об’єктів не встановлено, а тому торговельні об’єкти були прийняті на баланс Полтавської облспоживспілки.

Так як на час розгляду спору, що є предметом розгляду, не визначений власник ринку, що свідчить про розгляд господарським судом позову                        КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” про визнання за ним права власності  (справа № 12/60-12/97-7/127), то позовна вимога про зобов’язання            КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” виконати умови договору від 01.12.2004 щодо надання можливості позивачу здійснювати свою торговельну діяльність, не підтверджується правом КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки” володіти майном. Укладений між Полтавською облспоживспілкою та ТОВ “Антарес-2000” договір охорони майна є договором доручення, тобто охоронець діє в інтересах особи, майно якої охороняє, а  тому не може бути примушеним діяти поза межами договору, зокрема, він не є особою, яка зобов’язана повернути у володіння позивача його майно.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на  неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України  дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до задоволення, виходячи з такого.

Позивачем у межах умов договорів від  01.12.2004, укладених між ним та КП “Управління ринків Полтавської облспоживспілки”, на торговельних площах, переданих йому в оренду, облаштовані торговельні павільйони, в яких ним здійснюється торговельна діяльність.

08.06.2005 торговельна діяльність у павільйонах призупинена через перешкоджання ТОВ “Антарес-2000”, яка є охоронним підприємством, доступу позивача до торговельних павільйонів. Охоронну  діяльність майна Центрального ринку ТОВ “Антарес-2000” здійснює на підставі  укладеного з  Полтавською облспоживсіплкою договору.

Позов заявлений  про зобов’язання ТОВ “Антарес-2000” повернути у володіння позивача належні йому павільйони та заборонити перешкоджати позивачу у користуванні торговими місцями.

Договір на охорону об’єкта є договором про надання послуг. Предметом послуг є охорона майна, яке належить замовнику цих послуг на праві власності або іншому праві, заснованому на володінні цим майном. Зважаючи на характер послуг за цим договором, договір охорони майна має ознаки договору доручення. Тобто охорона майна від посягань на нього третіх осіб або т.п. є договором від імені та в інтересах власника (володільця). У зв’язку із зазначеним та за відсутності  посилань позивача на порушення ТОВ “Антарес-2000” умов договору охорони, вимога про витребування майна та заборона не чинити перешкод у користуванні майном за рахунок  “охоронця”  залишена без задоволення судовим  рішеннями правомірно.

Однак, зважаючи на те, що ТОВ “Антарес-2000” діяло від імені та в інтересах Полтавської облспоживспілки, господарськими судами попередніх інстанцій  не вирішене питання щодо можливого залучення відповідно до                      ст.24 ГПК України  іншого відповідача. Крім того, заява про залучення Полтавської облспоживспілки відповідачем у справі  подана позивачем  при уточненні позовних вимог.

Господарськими  судами при ухваленні оскаржуваних рішень встановлено також, що торговельні павільйони, право на володіння якими заявлено позивачем, знаходяться у володінні Полтавської облспоживспілки, яка прийняла майно на свій баланс при здійсненні інвентаризації, за результатами якої не встановлений  власник торговельних павільйонів. Однак, заперечуючи проти вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, Полтавська облспоживспілка посилається на те, що замовником робіт по будівництву малих архітектурних форм (павільйонів) був приватний підприємець Передерій В.П.. Отже, утримання майна  Полтавською облспоживспілкою як такого, що прийняте на баланс за відсутності власника, не оцінене судами щодо правомірності дій останнього. Хибним є обґрунтування судами відмови у позові  з огляду на  недоведеність позивачем  права власності на майно. Відповідно до положень ст.49 Закону України “Про власність”  володіння майном вважається правомірним, якщо інше не  буде встановлено судом. Правомірність володіння майном може бути оспорена особою, право або інтереси якої порушені. Володіння позивачем майном, заснованим на  договорі з ПП Передерій В.П., останнім не  оспорюється.

Непереконливою є відмова  у позові про витребування майна з чужого незаконного володіння з тих підстав, що не  завершене судами вирішення спору про право власності на об’єкт, частина якого передана позивачу в оренду і на якому розміщене витребовуване майно, оскільки витребування майна кореспондується  лише з незаконним  заволодінням цим майном іншою особою.

Виходячи з наведеного, оскаржені судові рішення у справі прийняті  при неповно з’ясованих обставинах справи, що унеможливлює перевірити правильність застосування судами норм права, у зв’язку з чим  рішення та постанова у справі підлягають до скасування, а справу  слід направити на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Росинка-Сервіс” задовольнити частково.

Рішення від 13.01.2006 року господарського суду  Полтавської області, постанову  від 25.05.2006 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду  у справі № 12/284 скасувати.

Справу передати до господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

            Головуючий, суддя                                                             М.Остапенко

            Судді:                                                                               Є.Борденюк

                                                                                                    В.Харченко