ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "28" травня 2009 р.                                                           Справа № 15/123

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                   

при секретарі                                                             ,

представники сторін в судове засідання не з"явились

  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сприяння", м.Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "23" березня 2009 р. у справі № 15/123 (суддя М.Є.Муха)

за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "АГРО СТАР", с.Степанівка Устинівського району Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сприяння", м.Хмельницький

про стягнення 50059,26грн.,  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.03.2009р. у справі №15/123 позов Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "АГРО СТАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сприяння" про стягнення 50059,26грн., з яких 48923,23грн. - борг по оплаті за поставлений згідно дистриб"юторського договору товар, 126,22грн. - 3% річних, 1009,81грн. - пеня, задоволено в повному обсязі з покладенням на відповідача обов"язку відшкодувати позивачеві судові витрати, в т.ч.500,59грн. витрат з державного мита й 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції прийняв рішення, не зваживши на те, що сторони не провели звірку розрахунків зі складенням відповідного акту;

- і позивача, і суд відповідач повідомляв про свою нову адресу - м.Хмельницький, пр.Миру,99/9-Д, однак, тривалий час на цю адресу не надходили ні судові документи, ні примірник акту звірки від позивача. Лише 18.03.2009р. в суді було отримано всі копії документів та примірник акта позивача, що позбавило відповідача своєчасно провести звірку розрахунків з позивачем;

- судове рішення не містить обгрунтування стягнутої з відповідача суми коштів.

Позивач з апеляційною скаргою не погодився, надавши у письмовому відзиві за №55 від 14.04.2009р. (т.2 а.с.47) свої заперечення проти останньої.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Позивач надіслав на адресу апеляційного господарського суду клопотання за №64 від 15.05.2009р., у якому просив розглядати апеляційну скаргу без участі його представника.

Про причини нез'явлення в судове засідання представника відповідача суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом надсилання копій судової ухвали від 21.04.2009р., якою розгляд скарги було призначено на 28.05.2009р., рекомендованою кореспонденцією згідно реєстру відправки за 23.04.2009р., а відповідачу копії цієї ухвали було надіслано на дві адреси – пр.Миру,99/9-Д у м.Хмельницькому та Львівське шосе,10/1 у м.Хмельницькому, й копії цієї ухвали, що були надіслані відповідачу на адресу суду не поверталися, що свідчить про їх отримання відповідачем, який не скористався своїм правом на забезпечення участі у засідання суду представника, колегія суддів, беручи до уваги приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2008р. між Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "АГРО СТАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Сприяння" було укладено дистриб'юторський договір №42-08 з додатком (т.1 а.с.28-31, 115-119). Також сторонами було складено протоколи розбіжностей  та узгодження розбіжностей до дистриб'юторського договору № 42-08 від 01.02.2008р.  (т.1 а.с.32-33,120-121).

Відповідно до п.п.1.1 договору Постачальник (СЗАТ "АГРО СТАР" зобов'язався передати в певний термін товар у власність Покупця (ТОВ "Сприяння") з наданням права на його просування на ринках України, в тому числі пошуку покупців, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах, обумовлених в договорі.

Найменування товару: кондитерські вироби торгової марки "Золотой век"                 (п.1.2 договору)

Згідно п.2.1 договору кількість товару, який постачається, вартість за одиницю товару, асортимент, зазначаються у видатковій товарній накладній, яка складається на підставі письмової заяви Покупця, і є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDU згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000р. на склад Покупця, розташований за адресою, зазначеною в розділі 11 договору, якщо інше не зазначено в заявці.

Відповідно до п.3.1 договору (в редакції з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей до дистриб'юторського договору № 42-08 від 01.02.2008р.) Покупець зобов'язався здійснити оплати товару в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника на протязі 35 календарних днів з моменту поставки Постачальником товару Покупцю.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7.1 договору у випадку порушення строків оплати партії товару (п.п.3.1) Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої на період нарахування пені) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.3 дистриб'юторського договору №42-08 від 01.02.2008р. (в редакції з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що у разі прострочення оплати поставленого товару Покупець, у відповідності до ст.625 ЦК України, зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, також 3% річних від простроченої суми.

Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та                                     ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій  формі   погоджують  умови   договору.

В даному випадку, дистриб'юторський договір поставки товару від 01.02.2008р. підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 01.02.2008р. СЗАТ "АГРО СТАР" згідно накладних: №11/02-8 від 11.02.2008р., №19/02-3 від 19.02.2008р., №26/02-2 від 26.02.2008р., №РН-05/03-2 від 05.03.2008р., №13/03-2 від 13.03.2008р., №25/03-9 від 25.03.2008р., №01/04-4 від 01.04.2008р., №11/04-17 від 11.04.2008р., №29/04-10 від 29.04.2008р., №13/05-2 від 13.05.2008р., №28/05-10 від 28.05.2008р., №30/05-9 від 30.05.08р., №17/06-8 від 17.06.08р., №24/06-4 від 24.06.08р., №14/07-1 від 14.07.2008р., №28/07-3 від 28.07.2008р., №04/08-8 від 04.08.2008р., №08/08-9 від 08.08.2008р., №15/08-7 від 15.08.2008р., №26/08-4 від 26.08.2008р., №29/08-4 від 29.08.2008р., №09/09-4 від 09.09.2008р., №12/09-13 від 12.09.2008р., №30/09-9 від 30.09.2008р., №07/10-6 від 07.10.2008р., №14/10-1 від 14.10.2008р., №03/11-5 від 03.11.2008р., №14/11-10 від 14.11.2008р., №24/11-2 від 24.11.2008р. поставив відповідачу через представників останнього, діючих за довіреностями, товари на загальну суму 413886,90грн. (т.1 а.с.34-77,122-175, т.2 а.с.15-33).

19.01.2009р. СЗАТ "АГРО СТАР" звернулось в господарський суд з позовом до ТОВ "Сприяння" про стягнення 50059,26грн., з яких 48923,23грн. – борг за поставлений товар, 126,22грн. – 3% річних з простроченої суми, 1009,81грн. – пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Обгрунтовуючи позов, СЗАТ "АГРО СТАР" зазначило, що з врахуванням сальдо, яке на момент укладення договору становило 68653,52грн, відповідачу відповідно до умов дистриб"юторського договору було поставлено товар на загальну суму 482540,42грн. (68653,52грн. + 413886,90 грн. = 482540,42грн.), однак, відповідач свої зобов'язання в частині оплати отриманої продукції виконав частково, перерахувавши відповідно до платіжних доручень: №11178 від 01.02.2008р., №11168 від 14.02.2008р., №11222 від 27.02.2008р., №11218 від 11.03.2008р., №11245 від 20.03.2008р., №11255 від 26.03.2008р., №11282 від 07.04.2008р., №11320 від 21.04.2008р., №11333 від 25.04.2008р., №11373 від 12.05.2008р., №11374 від 12.05.2008р., №11419 від 23.05.2008р., №11484 від 05.06.2008р., №11430 від 19.06.2008р., №11455 від 04.07.2008р., №11471 від 10.07.2008р., №11496 від 24.07.2008р., №Ц501 від 30.07.2008р., №11185 від 22.08.2008р., №11211 від 05.09.2008р., №11248 від 29.09.2008р., №11264 від 03.10.2008р., №11269 від 08.10.2008р., №Ц287 від 23.10.2008р., №11280 від 10.11.2008р., №11253 від 24.11.2008р., №11254 від 24.11.2008р., №11328 від 30.12.2008р. позивачу кошти на загальну суму 433617,19грн. й залишивши несплаченим товар на загальну суму 48923,23грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до п.7.1 договору нараховано відповідачу 1009грн.81коп. пені за період прострочення платежу з 09.12.2008р. по 19.01.2009р., та згідно п.7.3 договору і ст.625 ЦК України - 126грн.22коп.- 3% річних за цей же період, які позивач просить стягнути з відповідача.

Обґрунтовуючи в позовній заяві нарахування річних та пені з простроченої суми, позивач зазначає, що оплата партій товару за видатковою накладною №03/11-5 від 03.11.2008р. мала бути здійснена до 09.12.2008р., за видатковою накладною №14/11-10 від 14.11.2008р. – до 20.12.2008р., за видатковою накладною №24/11-2 від 24.11.2008р. – до 30.12.2008р.

Загальна вартість товару, поставленого відповідачу за цими трьома накладними становить 53854,35грн.

Позивач вказує, що не оплачено вартість товару, отриманого за даними накладними в сумі 48923,23грн.

Таким чином, фактично позов заявлено у зв'язку з несплатою вартості товару, отриманого за накладними №03/11-5 від 03.11.2008р., №14/11-10 від 14.11.2008р., №24/11-2 від 24.11.2008р. й у зв'язку з несплатою боргу в сумі 48923,23грн. позивачем нараховано пеню та 3% річних.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Перевіривши розрахунки позивача, доводи позовної заяви в сукупності з аналізом норм чинного законодавства, що регулює зобов"язальні відносини, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Судова колегія вважає виконані позивачем розрахунки боргу, пені та 3% річних правильними, а заявлені вимоги - підтвердженими належними доказами.

Відповідно до п. 2 та 4 частини третьої ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні за змістом положення закріплені і у ст. ст. 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України: правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Всупереч правилу ст.33 ГПК України, відповідач не надав суду жодного доказу в спростування позовних вимог СЗАТ "АГРО СТАР", хоча з моменту порушення провадження у справі до прийняття рішення мав таку можливість.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали від 23.01.2009р. про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 11.02.2009р. (т.1 а.с.2), відповідачу було надіслано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на дві адреси – по вул.Тернопільській,12 та Львівському шосе,10/1 у м.Хмельницькому – адреси, які вказані відповідачем у дистриб'юторському договорі поставки від 01.02.2008р.

Поштове відправлення, надіслане відповідачу за адресою по вул.Тернопільській,12  у м.Хмельницькому, було повернене відділенням поштового зв'язку з відміткою про вибуття адресата.

Копію ухвали, надіслану за адресою по Львівському шосе,10/1 у м.Хмельницькому, відповідач отримав, про що свідчить його присутність у судовому засіданні 11.02.2009р. та клопотання від 11.02.2009р. (т.2 а.с.1-2) про відкладення розгляду справи для надання можливості належно підготуватись до справи та отримати необхідну правову допомогу.

Враховуючи вказане клопотання відповідача, суд першої інстанції ухвалою від 11.02.2009р. (т.2 а.с.3) відклав розгляд справи на 03.03.2009р., зобов'язавши відповідача подати письмовий відзив на позов з нормативно-документальним обґрунтуванням і підтвердженням своїх доводів, а сторони – провести звірку наявної суми заборгованості з поданням суду складеного акту звірки розрахунків.

Заявою від 03.03.2009р. №28/1 (т.2 а.с.7) відповідач, не надаючи будь-яких пояснень по суті спору, знову просив відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що позивачем надіслано на його адресу пропозицію щодо проведення звірки розрахунків, у зв'язку з чим відповідачу необхідний строк для надання акту звірки розрахунків.

Одночасно відповідач звернув увагу, що надсилав позивачеві лист №19/2 від 23.02.2009р. (т.2 а.с.8) з проханням надіслати на його адресу копію позовної заяви з усіма додатками та направити представника для проведення звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою від 03.03.2009р. (т.2 а.с.10) розгляд справи вдруге було відкладено за клопотанням відповідача, з призначенням розгляду справи на 18.03.2009р., та зобов'язано останнього надати в судове засідання відповідне реагування з приводу направленого на його адресу акту звірки розрахунків, складеного позивачем.

Копію вказаної ухвали відповідач також отримав, проте, заявою від 18.03.2009р. (т.2 а.с.12) представник відповідача просив відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що копію позовної заяви з додатками до неї, а також примірник акту звірки розрахунків, позивач, незважаючи на неодноразові нагадування, відповідачеві за адресою по пр.Миру,99/9-Д у м.Хмельницькому не надіслав.

Позивач на вимогу суду надіслав акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2008р. по 19.02.2009р. та копію листа №31 від 23.02.2009р., який підтверджує, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків направлено на адресу відповідача.

В судовому засіданні 18.03.2009р. представнику відповідача Зінченко Р.Г. судом було надано копію акту звірки взаєморозрахунків СЗАТ "Агростар" (т.2 а.с.14), з врахуванням чого вказаний представник заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з необхідністю ознайомлення та проведення звірки по вказаному акту.

Ухвалою суду від 18.03.2009р. (т.2 а.с.37) розгляд справи знову було відкладено та призначено її розгляд на 23.03.2009р. із зобов'язанням відповідача подати в судове засідання відповідне реагування з приводу акту звірки розрахунків, складеного позивачем.

Однак, в судове засідання 23.03.2009р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні по справі (т.2 а.с.35), вимоги ухвали суду від 18.03.2009р. щодо подання відповідного реагування з приводу акту звірки розрахунків відповідач не виконав.

Будь-які пояснення відповідача з приводу неможливості забезпечити з'явлення в судове засідання свого представника та виконати вимоги суду в матеріалах даної справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на забезпечення сторонам рівних можливостей у доказуванні своїх позицій, створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи.

Стаття 22 ГПК України надає сторонам право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти  клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити  свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу

Однак, відповідач своїм правом на подання доказів в спростування вимог позивача, надання письмових пояснень по суті спору, тощо, не скористався.

У своїй апеляційній скарзі відповідач не оспорює ухвалене у справі рішення по суті, яким визнано доведеним факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару у строки, визначені договором. Проте, апеляційний суд здійснив перевірку законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, керуючись правом, наданим ч.2 ст.101 ГПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Слід зазначити, що в резолютивній частині рішення місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 50059,26грн. заборгованості, тоді як сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, як зазначалося вище, становить 48923,23грн., а решту суми складають 126,22грн. - 3% річних та 1009,81грн. - пеня, однак, стягнута загалом з відповідача сума відповідає заявленій позивачем сумі боргу, річних та пені.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, належною оцінкою доказів та з'ясуванням обставин спору, а тому передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2009 року у справі №15/123 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сприяння", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу №15/123 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

                                                                                             

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу, пр.Миру,99/9-Д у м.Хмельницькому

4 - відповідачу, Львівське шосе,10/1