АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/989/15 Справа № 711/8500/15-к Категорія: ч. 2 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5

з участю прокурораОСОБА_6

захисника-адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2015 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець з середньою освітою, не одружений, утриманців не має, не працює, раніше судимий:

- 14.09.2005 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 1 ст. 321, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 27.01.2012 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 08.05.2014 на підставі ст. 84 КК України згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2014;

- 12.08.2015 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України до 04 років позбавлення волі

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.08.2015 в виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, і остаточно призначено до відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - залишено без розгляду.

Вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що він 16.07.2015 близько 16.20 год в м. Черкаси по вул. Різдвяній, поблизу будинку № 50, умисно, повторно, відкрито, з корисливих мотивів, шляхом ривка, заволодів чужим майном, яке належить потерпілій ОСОБА_11, а саме: золотим ланцюжком, вартістю 5 000 грн. та золотим підвіском, вартістю 1 200 грн., а всього на загальну суму 6 200 грн., після чого з викраденим зник.

Також – він 23.07.2015 близько 12.30 год., в м. Черкаси по вул. Різдвяній, поблизу будинків № 54 та № 56 умисно, повторно, відкрито, з корисливих мотивів, шляхом ривка, заволодів чужим майном яке належить потерпілій ОСОБА_12, а саме: золотими ланцюжком з підвіском, загальною вартістю 6 000 грн., після чого з викраденим зник.

В поданих на вирок апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_9, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить змінити вирок щодо нього та пом’якшити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України, з урахуванням того, що він тяжко хворий і потребує лікування поза межами установ ДПтСУ, в як яких неможливо належним чином забезпечити йому необхідне лікування. Вважає, що суд зобов’язаний був об’єднати в одне провадження кримінальні провадження щодо нього, які були у провадженні різних судів першої інстанції, в одне, що на його думку є нововиявленими обставинами;

- прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просив скасувати вирок з підстав невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особи обвинуваченого, внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 та призначити винному покарання за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно - 6 років позбавлення волі, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини, однак належних висновків для себе не зробив і знову вчинив умисний корисливий злочини, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, - пояснення обвинуваченого ОСОБА_9, який підтримав свою апеляційну скаргу і просить про пом’якшення призначеного йому покарання з урахуванням того, що об’єднання кримінальних проваджень щодо нього в одне унеможливило б призначення йому окремих покарань та покарання за ч. 4 ст. 70 КК України, заперечив апеляційні вимоги прокурора, - пояснення прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг безпідставними, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, зазначених у вироку, як і правильність кваліфікації дій винного за ч 2 ст. 186 КК України, відповідає цим обставинам та підтверджується судовим дослідженням в суді матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, що і не оспорюється в поданих апеляційних скаргах.

Посилання обвинуваченого в своїх поясненнях апеляційному суду про непричетність його до одного з епізодів обвинувачення у даному провадженні і до вчинення інших злочинів, за які його засуджено вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.08.2015 рокуза ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України не заслуговують на увагу.

В суді апеляційної інстанції після прослуховування запису судового засідання обвинувачений ОСОБА_9 підтвердив той факт, що головуючий у суді першої інстанції роз’яснив наслідки такого розгляду кримінального провадження, зокрема, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені можливості оскаржити зазначені обставини в апеляційному порядку, та матимуть право оскаржити дише рішення суду щодо покарання винного, що і було дотримано обвинуваченим при складанні апеляційної скарги. Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.08.2015 року щодо ОСОБА_9 набрав законної сили і його касаційне оскарження засудженим на даний час не є перешкодою для вирішення передбачених КПК, зокрема ч. 4 ст. 70 КК України, питань щодо призначення покарання у цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини вчиненого обвинуваченим діяння, давши його діянню правильну кваліфікацію та обґрунтовано дійшовши висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, призначив останньому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України, яке є необхідним і достатнім для його належного виправлення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд першої інстанції в цілому дотримався вимог згаданої норми закону, належно врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, у тому числі на які є посилання і у апеляційній скарзі самого обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, поганий стан здоров'я, наявність тяжких захворювань, які пом’якшують покарання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі на визначений судом строк, оскільки обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і відбував покарання в місцях позбавлення волі та не став на шлях виправлення. Призначене ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України є мінімальним покаранням, передбаченим санкцією вказаної кримінального закону. У зв’язку з чим не вбачає підстав для застосування щодо винного положень ст. 69 КК України.

Доводи прокурора, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання не в повній мірі враховано ступінь небезпечності вчинених засудженим злочинів, серед яких є злочини, що віднесені КК України до категорії тяжких,і, що ОСОБА_9 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин, є безпідставними, оскільки дані обставини в повній мірі були враховані судом при призначенні покарання обвинуваченому, яке є достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а тому підстав, для призначення обвинуваченому більш суворого покарання немає.

Навпаки, враховуючи поганий стан здоров’я обвинуваченого, що він тяжко хворий і потребує лікування поза межами установ ДПтСУ, в яких неможливо належним чином забезпечити йому необхідне лікування, про що є повідомлення начальника СІЗО УДПтСУ в Черкаській області і що не оспорюється учасниками судового процесу, колегія суддів вважає, що суд безпідставно не визнав цю обставину пом’якшуючою покарання ОСОБА_9, а тому визнаючи цю обставину такою, колегія суддів вважає необхідним пом’якшити призначене ОСОБА_9 покарання при призначенні покарання за ч. 4 ст. 70 КК України, якою передбачено, що якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій - третій ст. 70 КК. Такий же порядок остаточного призначення покарання мав би місце і в разі об’єднання кримінальних проваджень в одне, на чому безпідставно на даний час наполягає обвинувачений. У цьому випадку в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК, що і правильно вирішено судом першої інстанції за вироком у цьому провадженні, який в решті є законним і обґрунтованим..

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 408, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2015 року відносно ОСОБА_9 змінити.

Пом’якшити призначене ОСОБА_9 покарання і вважати його засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.08.2015 (6 місяців позбавлення волі) і остаточно призначено до відбуття 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

В рещті вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2015 року відносно ОСОБА_9 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 – без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту одержання копії ухвали.

Головуючий :

Судді :