Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" червня 2009 р. Справа № 21/15-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О. А., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Малікова О.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера», м. Дніпропетровськ (вх. № 1375 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.09 р. по справі № 21/15-09
за позовом ТОВ "Агросфера", м. Дніпропетровськ
до ТОВ "Восток-КМК" с. Борівське
про стягнення 125517,45 грн.
встановила:
У січні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 63 705,77грн. основного боргу, індекс інфляції в сумі 52 215,45грн., пеню в сумі 3 806,77грн., 5 789,46грн. відсотків по товарному кредиту , та судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2009р. по справі № 21/15-09 (суддя Пелипенко Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33 705,77грн. основного боргу, пені в сумі 3 806,77грн., відсотків по товарному кредиту в сумі 5 789,46грн., витрати на державне мито в сумі 733,02грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процессу 118грн.
Провадження у справі стосовно стягнення 30 000,00 грн. основної суми боргу припинено за відсутності предмету спору в цій частині. В задоволенні вимог про стягнення 52 215,45грн. індексації - в позові відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд при розгляді справи невірно застосував норми матеріального права при вирішенні питання щодо стягнення проіндексованої суми платежу. На цій підставі просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 52 215,45грн.. суми індексації і в цій частині прийняти нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 23.06.2009р. свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а в наданій позивачем апеляційній скарзі достатньо повно викладені всі обставини стосовно суті спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, до того, ж ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року сторони попереджено, що в разі неявки представників сторін, справа може бути розглянута без їх участі.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача. колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 12 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівілі –продажу №416-К, та специфікації до цього договору №1,№2,№3 від 12.03.2008р., №4 від 29.04.2008р., №5 від 17.06.2008р., які є невід*ємними частинами цього договору.
Згідно з вимогами п.1.1 договору продавець(позивач) зобов*язується передати, а покупець (відповідач) зобов*язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод, та специфікацій до нього).
Пунктами 4.1. , 4.2 договору сторонами передбачено, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом , якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.
Згідно з умовами специфікацій, які є невід’ємними частинами цього договору сторонами передбачено, що покупець ,згідно умов даного договору, повинен в строк до 01 квітня 2008р. перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати в розмірі вказаної у специфікації .
На залишок заборгованості продавець (позивач) надає покупцю (відповідачу) товарний кредит з відстрочкою платежу відповідно до графіку його сплати.
Згідно з вимогами договору позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 261 705,77грн. по видатковим накладним.
Відповідачем свої зобов’язання щодо оплати товару в термін передбачений в специфікаціях здійснив частково в сумі 198 000,00грн.
Однак, після порушення провадження у справі, відповідачем здійснено проплату основного боргу по договору у сумі 30 000 грн., в зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі стосовно стягнення 30000,00 грн. основної суми боргу по спірному договору за відсутністю предмету спору в цій частині.
Таким чином, заборгованість відповідача складає 33 705,77грн.
Місцевий господарський суд, беручи до уваги, що, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, правомірно визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 33705,77грн. основного боргу такими, що підлягають задоволенню.
Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, просив стягнути з відповідача 3 806,77 грн. пені на прострочену заборгованість по товарному кредиту.
Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.1 Договору., за яким у випадку порушення термінів оплати вартості товару, згідно умов договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.
Оскільки, стягнення пені передбачені умовами договору, а пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги в зазначеній частині такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 5 789,46 грн. відсотків нарахованих за прострочену заборгованість по товарному кредиту, передбачених п. 7.2 Договору.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки нарахування відсотків передбачено умовами договору, та відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, позивачем до стягнення заявлено 52 215,45 проіндексованої суми платежу.
Так, пунктом 4.6 договору передбачено, що оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу доллара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання договору, покупець зобов‘язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 52 215,45 грн. проіндексованої суми платежу, місцевий господарський суд послався на те, що зазначена проіндексована сума платежу не узгоджується з вимогами, викладеними в постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №1998 “Про удосконалення порядку формування цін”.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки, можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постанова передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту. Однак, позивач не надав доказів того, що він у наступному використовував товар, як складову (сировину) для виготовлення відповідної продукції, а реалізовував його безпосередньо, тому, в даному випадку у позивача відсутні правові підстави для користування передбаченими вище пільгами при формуванні вільних цін з урахуванням доларового еквівалента.
До того ж, статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до частини 2 статті 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях.
В свою чергу, частина 2 статті 198 Господарського кодексу України передбачає, що грошові зобов‘язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.
А згідно частини 3 статті 691 Цивільного кодексу України, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Таким чином, колегія суддів визнає, що чинним законодавством не передбачено зміни ціни товару внаслідок зміни офіційного курсу іноземної валюти.
Крім того, слід зазначити, що в умовах ринкової економіки, а тем більш в період кризових явищ в економіці країни, роль договору значно підвищується. Він повинен забезпечувати можливість урахування взаємних приватних інтересів сторін, організованість, порядок та стабільність у економічному обороті, стимулювати виробництво нової конкурентноздатної продукції. Стаття 3 Цивільного кодексу України відображує загальні засади цивільного законодавства:
П.3 –свобода договору;
П.5 –судовий захист цивільного права та інтресу;
П.6 –справедливість, добросовістність та розумність.
Отже, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, але при цьому повинні врегульовувати свої відносини керуючись принципами розумності та справедливості.
Матеріалами справи свідчать, що відповідачем вживались заходи щодо погашення суми заборгованості за отриманий товар, що підтверджує факт добросовісності та зацікавленості виконати свої зобов’язання за Договором. Також, колегія суддів враховує те, що оскаржуваним рішенням з відповідача стягнуто 3 806,77 пені та 5 789,46 грн. відсотків нарахованих за користування товарним кредитом.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів визнає відсутність підстав для стягнення з відповідача 52 215,45 грн. проіндексованої суми платежу, та вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2009 року у справі № 21/15-09 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, ч. 1, 3 ст. 691 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2009 р. по справі № 21/15-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 25 червня 2009 року.
Головуючий суддя Істоміна О. А.
Судді Такмаков Ю.В.
Барбашова С.В.