Справа № 199/6750/15-к

(1-кп/199/411/15)

ВИРОК

іменем України

14.12.2015 року місто Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Воробйова В.Л.

при секретарі - Коновалової В.В.

за участю прокурора – Маршуба Р.Ю.

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження № 12015040630001414 про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкаючого за адресою вул.Пролетарської Перемоги,60, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-05.03.2014 року Амур-Нижньодніпровським райсудом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт;

-19.06.2015 року Амур-Нижньодніпровським райсудом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.389 КК України, ст.71,72 КК України до 2 місяців 25 днів арешту,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07.06.2015 року близько о 06-05 години ОСОБА_4, знаходячись за місцем свого мешкання - за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Пролетарської Перемоги,60, з корисливого мотиву, таємно викрав чуже майно, яке належить його матері ОСОБА_2 - мобільний телефон «Самсунг е1200» імей № 356287058408835, вартість якого згідно висновку експерта складає 314,55 грн та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4, діючи повторно, 09.07.2015 року близько о 19-05 години, на подворі домоволодіння за місцем свого мешкання - за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Пролетарської Перемоги,60, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, правою рукою наніс один удар в область грудей своєї бабусі ОСОБА_1, після чого лівою рукою схопив за ліву руку ОСОБА_1, та шляхом ривка викрав у останньої мобільний телефон «Самсунг е1200», який знаходився в цей час у неї в руках та вартість якого згідно висновку експерта становить 314,55 грн. Умисними діями ОСОБА_4 згідно висновку експерта умисно спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців у середньо-зовнішньому квадранті правої молочної залози, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають скороминущі наслідки. Після чого, не реагуючи на прохання ОСОБА_1 повернути їй мобільний телефон, ОСОБА_4 з викраденим майном зник з місця скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину фактично не визнав. Суду показав, що 07.06.2015 року в ранковий час доби він перебував за місцем проживання - м.Дніпропетровськ, вул.Пролетарської Перемоги,60, і його мати – ОСОБА_2 добровільно віддала йому свій мобільний телефон «Самсунг е 1200», білого кольору, як засіб зв’язку, який він згодом залишив у таксиста, але до ломбарду не здавав. З приводу подій 09.07.2015 року зазначив, що його бабуся ОСОБА_1 спровокувала конфлікт, ніякого її мобільного телефону він не брав, ніяких тілесних ушкоджень їй не наносив, а у останньої є привід його оговорювати, оскільки є особиста неприязнь з приводу колишніх сімейних конфліктів.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_4 свою провину не визнав, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в обвинуваченні згідно обвинувального акту, за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду та підтверджується доказами, отриманими в ході досудового розслідування, долученими та дослідженими судом:

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що дійсно у вказаному у обвинувальному акті місці та за часом, її рідний син ОСОБА_4 таємно викрав її мобільний телефон «Самсунг е1200» білого кольору. Коли саме, та у який спосіб він це зробив, повідомити не може, оскільки факт зникнення телефону помітила лише приблизно через 3 години після останньої розмови з сином. Але на питання щодо зникнення телефону, ОСОБА_4 повідомив її, що телефон він заклав у ломбарді за 70 грн. Згоду «на продаж або закладання мобільного телефону», вона йому не надавала і вважає, що він викрав телефон. Зазначає, що напередодні зникнення мобільного телефону мала місце її розмова з сином, який вимагав у неї гроші, а, коли отримав відмову, повідомив, що закладе її мобільний телефон у ломбарді, якщо вона цього не зробить сама.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що її онук ОСОБА_4 у вечорі 09.07.2015 року на території подвір’я будинку №60 по вул.Пролетарської Перемоги у м.Дніпропетровську, своєю правою рукою наніс їй один удар в область грудей, у результаті чого спричинив їй синці, після чого своєю лівою рукою схопив за її ліву руку та вихопив у неї мобільний телефон «Самсунг е1200», який вона тримала у своїй лівій руці і віддав його водію таксі, як оплату за проїзд.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що 09.07.2015 року близько 19-00 години, прийшовши до будинку №60 по вул.Пролетарської Перемоги у м.Дніпропетровську, бачила, як ОСОБА_4 на території подвір’я вказаного домоволодіння вирвав з рук ОСОБА_1 мобільний телефон, бачила у потерпілої синці на руках, які зі слів останньої їй спричинив онука, коли вона захищала свою доньку – матір обвинуваченого ОСОБА_4 Але, як ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_1, вона не бачила, оскільки подій відбувались бурхливо протягом певного періоду часу. Вона бачила ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у збудженому та схвильованому стані, при цьому обвинувачений погрожував потерпілим фізичною розправою та «кидався» на них.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він працює у ломбарді, який знаходиться на вул.Калиновій,12а у м.Дніпропетровську. 20.06.2015 року у ранковий час доби саме обвинувачений ОСОБА_4 прийшов до ломбарду та здав йому мобільний телефон «Самсунг е1200» білого кольору, отримавши 90 гривень.

Крім показань потерпілих та свідків, вина ОСОБА_4 в обвинуваченні згідно обвинувального акту підтверджується іншими доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду:

-висновками судово-товарознавчої експертизи №712/38 від 21.07.2015 року та №751/38 від 31.07.2015 року, що залишкова вартість двох мобільних телефонів «Samsung» моделі «Е1200», кожного з них, відповідно, станом на 10.07.2015 року і на 20.07.2015 року, могла становити 314,55 грн кожного;

-висновком судово-медичної експертизи № 3750е від 20.08.2015 року, що у потерпілої ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: чотирьох синців – на передній та задній поверхні лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, у середньо-зовнішньому квадранті правої молочної залози та на внутрішній поверхні правої гомілки у верхній третині; виявлені у неї тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), яким могла бути і рука або інші предмети з аналогічними властивостями; враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень їх загоєння (синці синюшного кольору з чіткими межами), можливо вказати, що термін їх спричинення становить біля 2-3 діб до моменту огляду, тобто вони могли бути отримані і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові; за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки; виявлені у неї тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливі для життя явища в момент їх заподіяння; враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту; всі виявлені у неї тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках доступних для нанесення власною рукою; враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як 3-х механічних дій; локалізація та характер виявлених у неї тілесних ушкоджень не суперечать механізму їх спричинення на який вказує гр. ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту, тобто при ударах руками в область грудної клітини, при хапанні за ліву верхню кінцівку та при ударі ногою в область правої гомілки;

-протоколом слідчого експерименту від 18.08.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_1, яка підтвердила свої показання, що ОСОБА_4 скоїв відносно неї кримінальне правопорушення; повідомила про місце, час, обставини скоєння злочину, механізм спричинення їй обвинуваченим тілесних ушкодження;

-договором з ломбардом ПТ «ОСОБА_7,ОСОБА_6 ломбард «Гарант» №1.15.4139 від 20.06.2015 року, укладеним з ОСОБА_4 щодо застави мобільного телефону марки «Самсунг е1200», імеі: 356287058408835 за 90 грн.

Оцінюючи докази, суд вважає що дії ОСОБА_4 повинні бути кваліфіковані:

-за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка);

-за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений повторно.

Суд вважає, як такою, що не відповідає дійсності, заява ОСОБА_4, що він не причетний до вказаних кримінальних правопорушень, що мобільний телефон «Самсунг е1200», білого кольору, йому добровільно віддала потерпіла ОСОБА_2, а грабіж відносно ОСОБА_1 він не скоював.

Суд вважає, що вказана заява ОСОБА_4 повністю спростовується об’єктивними доказами, оцінку яким суд надав. Це послідові показання потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1, свідка ОСОБА_5, що саме ОСОБА_4 скоїв зазначені кримінальні правопорушення.

З огляду на викладене, суд розцінює фактичне не визнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, як обрану останнім лінією захисту і бажання будь-яким засобом уникнути відповідальності за вчинення ним умисного злочину середньої тяжкості та умисного тяжкого злочину, і вважає, що показання обвинуваченого не впливають будь-яким чином на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння або на кваліфікацію вчиненого, тому суд не може його свідчення взяти до уваги.

Крім того, відповідно до обвинувального акту від 25.11.2015 року ОСОБА_4 висунуте обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України, що він,

«09.07.2015 року в районі часу з 19-10 години по 19-20 годин, знаходячись за місцем свого мешкання, а саме за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Пролетарської Перемоги,60, перебуваючи в кімнаті домоволодіння, побачив, що на книжній полиці знаходиться грошові кошти у сумі 8000 російських рублів, що станом на 09.07.2015 року було еквівалентно 3072 грн.

Після цього, продовжуючи перебувати за вищевказаною адресою у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка). ОСОБА_4, будучи особою, яка вчиняла злочини з корисливих мотивів, усвідомлюючи таємний характер своїх злочинних посягань, впевнившись, що його за його діями ні хто не спостерігає, діючи умисно, повторно, підійшов до книжних полиць, де знаходились грошові кошти в сумі 8000 російських рублів, які належали потерпілій ОСОБА_1, взяв вказані гроші у сумі 8000 російських рублів та поклав в кишені свого одягу. Станом на 09.07.2015 року, 8000 російських рублів було еквівалентно 3072 грн, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд»

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, не визнав. Суду показав, що 09.07.2015 року у вечірній час доби його бабуся ОСОБА_1 спровокувала конфлікт, що ніяких грошей він не брав, та до скоєння крадіжки не причетний. Зазначив, що у потерпілої ОСОБА_1 є привід його оговорювати, оскільки є особиста неприязнь з приводу колишніх сімейних конфліктів.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що самого факту крадіжки ОСОБА_4 8000 російських рублів не бачила. Але гроші були сховані у книжці, яка була у спальній кімнаті та до того, як ОСОБА_4 зайшов до вказаної кімнати, гроші знаходились на місці, а після зникли.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що 09.07.2015 року близько 19-00 години, прийшовши до будинку № 60 по вул.Пролетарської Перемоги у м.Дніпропетровську, бачила у ОСОБА_4 як в руках, так і в кишенях, гроші в українських гривнях, так і в іноземній валюті, яких саме вказати не може. Вона особисто не бачила, щоби ОСОБА_4 викрав гроші.

Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Cуду не надані докази факту скоєння обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а обвинувальний вирок суду не може ґрунтуватись тільки на припущеннях потерпілої ОСОБА_1, що крадіжку у неї грошей міг скоїти онук та на показаннях свідка ОСОБА_5, яка нічибто бачила якісь гроші у обвинуваченого.

Тому, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати обвинуваченого невинуватим та виправдати ОСОБА_4 за недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

ОСОБА_4 раніше був засуджений двічі, не відбув покарання за попередніми двома вироками і через нетривалий час після ухвалення відносно нього вироку суду, скоїв умисний злочин середньої тяжкості та умисний тяжкий злочин, які представляють велику суспільну небезпеку.

ОСОБА_4 на час затримання ніде не працював, постійного доходу не має, не має тяжких хвороб, неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується негативно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що це свідчить про його небезпеку для суспільства, і, на думку суду, є обставиною для призначення обвинуваченому покарання тільки у вигляді позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.70 і ч.1 ст.71 КК України, відповідно, шляхом призначення покарання за сукупністю злочинів, за сукупністю вироків та за правилами, вказаними у п.п.а) п.1 ч.1 ст.72 КК України.

При цьому, суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта: з боку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України на Придніпровській залізниці у розмірі 368,28 гривень.

Керуючись ч.2 ст.110, ст.ст.368,369,370,371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4, визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі:

-за ч.1 ст.185 КК України – 2 роки;

-за ч.2 ст.186 КК України – 4 роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України та за правилами п.п.а) п.1 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання, приєднати покарання у вигляді двох місяців арешту, не відбуте засудженим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19.06.2015 року, та остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років і 2 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з 10.07.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта: з боку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України на Придніпровській залізниці у розмірі 368,28 гривень.

Обвинувачений, прокурор, потерпілі та захисник мають право подати апеляційну скаргу на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до апеляційного суду Дніпропетровської області.

На підставі ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, а потерпілим копію вироку - надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення. Захисник має право отримати копію вироку у суді.

Суддя: В.Л.Воробйов