ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2009 р. Справа № 2a-846/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання - Чміль І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління пенсійного фонду України у Луцькому районі Волинської області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років позивачеві така допомога не нараховувалася та не виплачувалася, а за період 2008 року йому була нарахована та виплачена вказана допомога у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить відновити пропущений строк для звернення в суд з адміністративним позовом та зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 2006 року по 2008 рік.
Відповідач у запереченні від 06.02.2009 року за №764/09-06 позову не визнав, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та в межах коштів, які були виділені Державним бюджетом для виплат соціальної допомоги дітям війни. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, просить застосувати строки позовної давності та в позові відмовити.
Сторонами подані клопотання про розгляд справи без їх участі. Суд задовольнив клопотання сторін та судовий розгляд здійснював в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, наділена правовим статусом «дитини війни», знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області. Протягом 2006-2007 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1виданим 24 травня 1996 року із проставленим у ньому штампом «дитина війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року №2195-IV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте, статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону від 19 січня 2006 року №3367-IV установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Даний Закон у встановленому порядку не визнавався неконституційним, тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання провести нарахування щомісячної соціальної допомоги дитині війни за 2006 рік відсутні.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007 рік підлягають задоволенню частково, за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Позовні вимоги про нарахування державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року задоволенню не підлягають, так як у цей період часу діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено вказану виплату.
Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Закон України «Про Державний бюджет» на відповідні роки не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що позивачеві у 2008 році було нараховане та виплачене підвищення пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у 2008 році Управлінням Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку. Тому, суд приходить до висновку, що саме на цього відповідача слід покласти обов'язок провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року. При цьому, відповідача слід зобов'язати провести нарахування позивачеві підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки саме на відповідача покладено обов'язок проводити нарахування підвищення пенсій дітям війни у конкретному розмірі, в зв'язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтею 85 ч.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області провести нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 20 березня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.А.Лозовський