справа № 2-а-18596/08
категорія 2.31.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Токаревої М.С. ,
при секретарі - Янушевській В.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації
про стягнення 2038,80 грн.,-
встановив:
В серпні 2008 року, ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення суми. Свої вимоги мотивує тим, що їй не було проведено у повному обсязі допомогу передбачену ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”. Зазначена допомога була проведена у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України, тоді як Законом визначені інші, значно більші, її розміри, кратні мінімальній заробітній платі у періоди з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, що призвело до порушення її прав. Просить суд, стягнути на її користь грошову допомогу у розмірі 2038,80 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, справу просила слухати у її відсутність.
Представник відповідача до суду не з'явився, своїми процесуальними правами, що передбачені ст.49 КАС України, не скористався, щодо причин неявки до суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії та в спірний період часу проживала в с.Поліське Овруцького району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. В спірний період часу зазначена допомога проводилась в розмірі 2,10 грн.
Згідно ст. 37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні посилиного радіоактивного контролю - 40% від мінімальної заробітної плати.
Проте вказана доплата виплачувалась у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати, тобто в значно меншому розмірі.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою доплат в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивача.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації положень ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме статті 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Постанова КМУ №836.
Дію статті 37 Закону було зупинено на 2007 рік, в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 489-V (489-16 ) від 19.12.2006, і лише з 9 липня 2007 року її дію відновлено рішенням Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007.
За таких обставин дії відповідача є неправомірними.
Оскільки, позивачем пропущено річний строк звернення до суду відшкодування заборгованості за ст. 37 Закону підлягає стягненню з 6 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
З врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу, а саме розмір мінімальної заробітної плати становив: з 1 липня 2007 року - 440 грн., з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.
Виходячи з розрахунку мінімальна заробітна плата за спірний період часу помножена на 40% та мінус отримані, отже, в наслідок неправомірних дій відповідача виникла заборгованість, яка підлягає відшкодуванню за ст. 37 Закону складає 864,30 грн.
Керуючись Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 158 -163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
ПозовОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі меншому ніж це визначено ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користьОСОБА_1 недоотримані кошти за ст.37 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 864,30 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.С. Токарева